Про удар по порту Усть‑Луга

У ніч на 24 серпня безпілотні апарати завдали удару по порту Усть‑Луга — ключовому енергетичному вузлу Росії.

За офіційною інформацією РФ, системи ППО знищили більшість (10) дронів, але уламки одного з них спровокували серйозну пожежу на терміналі «Новатэка».

Джерела OSINT CyberBoroshno, відзначають, що ця пожежа влучила в установку криогенного фракціонування газового конденсату — центральний технологічний елемент комплексу.

Унаслідок атаки реальна технологічна вразливість комплексу була чітко продемонстрована — без роботи установки весь комплекс фактично перебуває в стані технологічного «апорті».

Установка криогенного фракціонування — це інфраструктурний центр, без якого подальша обробка газового конденсату неможлива. Обладнання працює при температурах –100 –160 °C для ректифікації суміші на компоненти, потрібні для експорту або подальшої переробки.

Типові продукти, які виходять:

• метан (С1) — йде на продаж як СПГ або паливо;
• етан (С2) — сировина для газохімії (виробництво етилену, поліетилену, ПВХ тощо);
• пропан/бутан (С3–С4) — зріджені вуглеводневі гази (LPG), теж експорт або паливо;
• стабільний газовий конденсат (С5+) — використовується в нафтохімії, як розчинник або для подальшої переробки.

Без цієї установки весь комплекс фактично паралізований.

Адже сировину не можна розділити на компоненти, тож не буде етану для Балтійського газохімічного комплексу (проєкт Новатэк).

Також неможливий нормальний експорт газових фракцій (етан, пропан, бутан).

До того ж падає прибуток від продажу газоконденсату, бо у сирому вигляді він значно дешевший, ніж після розділення.

Тобто установка — центральна ланка між видобутком/трубопроводом і ринком збуту.

Вартість установки криогенного фракціонування та пов’язаного обладнання оцінюється в $1–3 млрд.

Один день простою може коштувати десятки мільйонів доларів експортеру через втрачену виручку.

Ремонт подібного високотехнологічного обладнання може тривати від кількох місяців до року.

Справа в тому, що значна частина комплектуючих (кріогенних колон, теплообмінників, компресорів) імпортуються з‑за кордону, а постачальники (Linde, Air Liquide) залишаються під санкціями.

Значення Усть‑Луга для економіки РФ важко переоцінити.

Потужності комплексу перевищують 6 млн тонн на рік, з яких формується експортна виручка на рівні 5–7 млрд дол.

Ця установка забезпечує понад 2% валютних надходжень РФ від нафтогазового сектора.

Крім експортних функцій, комплекс є сировинним підґрунтям для Балтійського газохімічного комплексу, котрий має виробляти поліетилен і поліпропілен, що планували напряму продавати до Європи та Азії.

Суттєве припинення роботи установки фактично заморожує стратегію Кремля щодо нової газохімії.

Водночас варто відзначити, що Захід і досі не ввів повноцінних санкцій проти російського СПГ.

Завдяки, зокрема, зростанню експорту СПГ, РФ зберігає експортну виручку, близьку до довоєнних рівнів.

Європейський імпорт російського СПГ у 2024 році сягнув рекордних 16,65 млн тонн, що більше, ніж у 2022 (15,21 млн) і 2023 (15,18 млн) роках, і становить понад 20% частки на ринку.

Таким чином, експансія СПГ-експорту фактично компенсувала втрату європейських трубопровідних контрактів.

Підсумовуючи, удар по Усть-Лузі — це не просто локальна подія, а стратегічна дестабілізація ланцюга створення вартості в енергетиці РФ.

У ситуації, коли Захід не поспішає із санкціями проти російського СПГ, і попри війну експорт СПГ не лише не впав, а навіть зріс на кілька відсотків— доводиться застосовувати такі оперативні тактичні заходи, як удари по ключових об’єктах, щоб перекрити потоки валютних доходів федерального бюджету РФ.

Без системного тиску санкційного характеру, кожен простій важливого технологічного вузла, як Усть-Луга, — це один із небагатьох дієвих інструментів економічного стримування агресора.