Миколаїв без бар‘єрів — поки лише слова

Учора на сесії Миколаївської міської ради нарешті була прийнята міська програма «Миколаїв без барʼєрів»! Вимучена та вистраждана. Виписана і вилизана.

І впродовж стількох років з моменту ініціювання ви…. і висушена. Здається, вона йшла до сесійної зали довше, аніж я ходив на цій землі.

Я хочу подякувати колегам депутатам за одноголосне голосування та подякувати усій команді розробників за цей крок довжиною в мільйон зумів, тисячі зустрічей та сотні телефонних дзвінків з питаннями: «ну шо там?» 

Але… Проголосували поки за слова… І я дуже розраховую на підтримку депутатського корпусу за таке ж завзяте та одноголосне голосування за цифри, які будуть вселяти надію на «безбарʼєрність».

Бо як то кажуть «говорити - не бордюри ворочити»

У кожного, у кого виникне бажання сказати, що доступність «не на часі» - прохання це озвучити ветеранам та ветеранкам в очі.

Усім, хто воювавши за свободу, отримавши інвалідність, отримав несвободу на рідній землі, у рідних містах, у своїх будинках та квартирах.

Якщо у всьому зруйнованому винувата рсNя, то хто ж винен у збудованому «не так» або в так і не збудованому.

Чому це фото?

Нагадування про центральну вулицю міста, де я впав прямо перед трамваєм на рельси, бо хіба плитка винувата, шо поклало дурнувате.