Хлопці, схаменіться! Ч.2 Хто насправді керує фінансами Миколаєва

Останні тижні бюджетний процес у Миколаївській міській раді викликає дедалі більше запитань — не лише з точки зору політичної доцільності, а й з позиції елементарного дотримання бюджетного законодавства.

На спільних засіданнях постійних комісій головні розпорядники коштів та керівники комунальних підприємств презентували бюджетні запити на загальну суму 6,6 млрд грн, зокрема зі зростанням фонду оплати праці на 42%. Водночас у відкритому доступі вже перебував проєкт бюджету міста на 2026 рік із дохідною частиною 5,5 млрд грн, з яких 5,2 млрд грн планувалося спрямувати виконавчим органам міської ради.

Таким чином, близько 1,4 млрд грн «потреб» із самого початку не мали жодного реального фінансового забезпечення.

Бюджетне планування чи імітація процесу?

Виникає логічне запитання: чому на розгляд депутатських комісій виносилися пропозиції, які завідомо не відповідали фінансовим можливостям громади?

Десятки годин роботи депутатів, посадових осіб та керівників структурних підрозділів було витрачено на обговорення показників, реалізація яких за наявних доходів бюджету була неможливою в принципі.

Це було бюджетне планування — чи його імітація?

Роль фінансового органу: ключова прогалина

Бюджетний кодекс України чітко визначає:

аналіз бюджетних запитів головних розпорядників здійснює місцевий фінансовий орган, який і приймає рішення щодо їх включення або невключення до проєкту бюджету.

Водночас директорка департаменту фінансів фактично не брала участі в роботі бюджетних комісій.

Це породжує низку принципових питань:

• хто здійснював передбачений законом аналіз бюджетних запитів;
• хто визначав їх відповідність фінансовим можливостям міста;
• хто нестиме відповідальність за результати такого «планування».

Без чітких відповідей на ці питання бюджетний процес виглядає не просто непрозорим — а таким, що керується поза межами встановленої законом процедури.

«Економія» на папері

29 грудня, коли стало очевидним існування «надлишкових» 1,4 млрд грн, міський голова публічно заявив, що у 2026 році фонд оплати праці виконавчих органів залишиться на рівні 2025 року. За його словами, це дає близько 500 млн грн «економії».

Крім того, було озвучено намір скоротити всі видатки на 21%, щоб компенсувати ще близько 1 млрд грн і формально збалансувати бюджет.

Однак така схема потребує чітких і публічних пояснень.

По-перше, чи означає «замороження» фонду оплати праці фактичне зниження рівня заробітних плат у 2026 році?

По-друге, якщо зниження не передбачається — за рахунок яких механізмів планується зберегти нинішній рівень оплати праці в умовах загального скорочення видатків?

Станом на сьогодні відповідей на ці питання громада не почула.

Комунальні підприємства: бізнес чи бюджетні установи?

Після всіх скорочень особливу увагу привертає пропозиція щодо повного фінансування комунальних підприємств із бюджету, включно з оплатою праці та комунальними послугами.

За таких умов виникає закономірне питання:

чим такі підприємства принципово відрізняються від бюджетних установ?

Якщо підприємство не формує власних доходів і повністю утримується коштом громади, це ставить під сумнів:

• ефективність управління;
• мотивацію до результату;
• саму логіку існування такого «підприємства».

Конкуренція з бюджетною форою

Комунальні підприємства, які отримують бюджетне фінансування і водночас беруть участь у публічних закупівлях, фактично опиняються у привілейованому становищі порівняно з приватним бізнесом.

Це вже не конкуренція, а гра з бюджетною форою, яка створює прямі антимонопольні ризики і рано чи пізно матиме правові наслідки.

Районні адміністрації: прихована ліквідація?

Запропоноване скорочення фінансування районних адміністрацій за умов, коли понад половину їхніх бюджетів становить заробітна плата, може призвести до різкого зниження їхньої функціональної спроможності.

Фактично йдеться або про де-факто ліквідацію, або про повне знецінення їхніх повноважень — без ухвалення будь-якого політичного рішення і без публічного обговорення.

Висновок

Бюджет міста — це не формальність і не набір декларацій.

Це ключовий інструмент відповідальності перед громадою.

Саме тому місто має повне право знати:

• хто реально формує бюджетні пріоритети;
• хто ухвалює фінансові рішення;
• і хто нестиме за них політичну та правову відповідальність.

P.S.

Усе, про що йдеться в цьому матеріалі, — це реальність, у якій місто живе вже сьогодні і в якій пропонується розглядати та ухвалювати бюджет міста Миколаєва на 2026 рік.

Причому — в украй стислі строки, що фактично не дозволяють ретельно проаналізувати запропоновані «покращення», значна частина яких перебуває поза межами вимог бюджетного законодавства.

Водночас бюджет міста, розроблений від самого початку в повній відповідності до закону та збалансований за доходами і видатками, виглядає значно більш реалістичним і зрозумілим — як для абсолютної більшості головних розпорядників, так і з точки зору виконання всіх зобов’язань міста перед областю та кредиторами.

Саме з таким бюджетом можливо спокійно, без порушення закону, розпочати бюджетний рік, а вже в процесі — за потреби — послідовно, цифра за цифрою, детально його розглядати й у встановлений законом спосіб вносити корективи.Не порушуючи закон.І не допускаючи того, про що детально йдеться в цьому матеріалі.