«Місто на хвилі»: як Миколаїв відроджує і популяризує вітрильний спорт та яхтинг

Яхти біля 8 причалу у Миколаєві. Фото: архів «МикВісті»

Миколаїв завжди був містом води та суднобудування. Його історія тісно пов’язана з кораблями та парусним спортом: ще з XIX століття тут будували великі судна, а яхт-клуб став осередком міської культури та традицій. Сьогодні місто робить ставку на розвиток особистого судноплавства та яхтингу — від дитячих тренувань до відновлення причальних споруд і сліпів для катерів та яхт.

Як Миколаїв відновлює і популяризує парусний спорт, розвиває особисте судноплавство та яхтинг детальніше в статті «МикВісті».

Миколаїв і вода: історія та нові можливості

Миколаїв має величезний потенціал саме завдяки своїм водним просторам, зазначає Валерій Вєтров, представник експертно-громадської ради при міськвиконкомі. Він підкреслює, що розвиток малих суден і яхтингу відкриває місту нові можливості: створення умов для безпечного спуску на воду, організація сервісу й обслуговування катерів та яхт, а також розвиток дитячого спорту.

Він порівняв ситуацію з Детройтом у США, де колись працювали великі автомобільні заводи, а після їхнього занепаду місто зіткнулося з економічними проблемами. Валерій Вєтров зазначив, що Миколаїв виявився в аналогічній ситуації, але на відміну від Детройта, місто зберегло свої водні ресурси, які стали основою для нових проєктів.

— Миколаїв завжди асоціювався з великими кораблями. Завдяки своєму зручному водному розташуванню тут історично були корабели, працювали великі заводи, кораблебудівний університет — люди навчалися, працювали і ставали фахівцями своєї справи. На жаль, ця сторінка історії пішла в небуття. Історія міста багато в чому нагадує Детройт: там колись існували три великі автомобільні заводи — General Motors, Chrysler, Ford. І все населення було пов’язане з автомобільною промисловістю. Врешті-решт вони теж зазнали занепаду з інших причин. У нас було так само: більшість людей працювали на заводах, і ми опинилися у схожій ситуації, – каже Валерій Вєтров.

Тому ідея розвитку маломірного судноплавства з’явилася у нього ще у 2013 році після поїздки до Флориди, де він побачив, як працює індустрія яхтингу та ремонту невеликих суден.

— Побачив у якій ситуації опинилася наша база стоянки суден, як розвивається яхтинг, дитячий яхтинг. Тоді я об’єднав усіх представників водної галузі, ми кілька років обговорювали, яким чином зробити цю концепцію, – розповів Валерій Вєтров.

Концепція розвитку річок і яхтингу

У 2019 році депутати міської ради підтримали підготовлену разом із фахівцями Концепцію розвитку річок і маломірного судноплавства на 2019–2030 роки. Документ визначає стратегічні напрямки розвитку річкової інфраструктури, яхтового туризму та маломірного судноплавства в місті.

— Які основні положення концепції? Передусім це створення умов для того, щоб розвивався наш яхтинг. Яхтинг — це наша візитка міста. І потрібно створити умови, щоб до нас приїжджали. У нас немає моря, але яхтинг, тиха вода — це, власне, завжди у нас, ну, як би, завжди ми були лідерами в цьому питанні. У нас найстаріший яхт-клуб, – розповів Валерій Вєтров.

Тому основна мета концепції — створити умови для розвитку особистого яхтингу та парусного спорту. Особлива увага приділяється сервісу й обслуговуванню суден: до міста повинні приїжджати власники катерів і яхт, щоб ремонтувати й обслуговувати свій транспорт, використовуючи послуги місцевих майстрів.

— Наступна ідея концепції – розвиток інфраструктури відпочинку та розваг. До війни на нижній Набережній у центрі Миколаєва люди могли прийти і покататись на катері. Зокрема компанії «Артель» та «Річні трамвайчики» почали організовувати прокат населення на суднах, і це привабило багато людей – як місцевих, так і з інших міст. Завдяки цьому інфраструктура відпочинку та розваг почала активно розвиватися. Якби не війна, розвиток продовжився б ще активніше. Це ще один напрям, який варто використовувати, – зазначає Валерій Вєтров.

Особливу увагу Валерій Вєтров приділив водним перевезенням у місті. Він вважає, що Миколаїв оточений водами, і це потрібно використовувати для організації маршрутів між районами міста. Наприклад, люди з Корабельного району або Намиву могли б добиратися до центру по воді без заторів на трасах з одержанням позитивних емоцій від водних перевезень. Також планується використовувати наші човнові кооперативи та станції, які дозволять розвивати індивідуальний водний транспорт доступний для багатьох мешканців міста. Досвід естонського міста Нарва свідчить яким чином можливо використовувати можливість відпочинку на воді для проведення водних фестивалів та залучення туристів з різних країн.

— Місто повністю оточене водами. Навіть у Європі, де річок менше, їх активно використовують для перевезень. У нас такого практично ніколи не було. Ідея полягає в тому, щоб люди з усіх районів і мікрорайонів могли пересуватися не лише автобусами чи автомобілями, а й водою. Наприклад мешканцям Намиву, щоб добратися до своїх дач на протилежному березі необхідно проїхати через усе місто та міст хоча по воді уся поїздка займає декілька хвилин. Планується створення водних маршрутів, які доповнюватимуть наземний транспорт: від нижньої Набережної до Намиву – лише 7 хвилин на швидкісному судні. У перспективі, відповідно до закладеного плану, мости, як Аляудський, будуть підняті, щоб забезпечити повний прохід. Це дозволить жителям Ракетної Рощі та Соляних користуватися водними маршрутами так само зручно, як тролейбусами. Це ще один напрям розвитку міської інфраструктури, – каже Валерій Вєтров.

Регата «Вітрила Ротарі», яка пройшла у Миколаєві до Дня міста. Фото: «МикВісті»

Ще одним напрямом концепції є забезпечення доступу населення до власних катерів, човнів і яхт. Валерій Вєтров пояснив, що це схоже на розвиток велоруху: люди повинні мати можливість купувати транспорт для води і користуватися ним у повсякденному житті. Для цього необхідно відновлювати водну інфраструктуру та створювати належні умови для стоянки й обслуговування суден.

— Так само, як у концепції розвитку велоруху ми створюємо умови для користування велосипедами, потрібно забезпечити можливість для людей придбати човни, катери чи яхти. Для цього необхідно відновити та розвинути водну інфраструктуру. Багато років вона занепадала: частину баз передали помилково дитячим спортивним школам, і тренери та спортсмени не займалися великим водним транспортом. Тож це ще одна важлива складова майбутньої концепції розвитку міста. Сьогодні ми працюємо над тим, щоб відповідно до законодавства розділити бази стоянки та вкладати кошти у розвиток водної інфраструктури. Мета — створити максимально комфортні умови для заходу яхт і катерів та їх обслуговування у нашому місті – зазначив він.

За словами представника водної галузі та експертно-громадської ради при міськвиконкомі, яхтсмени проводять на воді близько чотирьох місяців на рік, решту часу обслуговуючи свій транспорт. Через небезпеку користування морем в Одесі після війни через неповне розмінування, місто бачить можливість залучити власників катерів та яхт до Миколаєва. Це дозволить водному транспорту стояти й обслуговуватися в місті, створюючи робочі місця та стимулюючи розвиток інфраструктури.

— Наша стратегія полягає в тому, щоб максимально використати наші конкурентні переваги, пов’язані з водою, для розвитку міста. Цим напрямом займаються і представники водної галузі, і експертно-громадська рада при міськвиконкомі. Попри війну ми докладаємо значних зусиль, щоб вода була доступною для всіх. Уже рік діє наказ про відкриту навігацію. Звісно, є певні обмеження, але загалом ви бачите: трамвайники возять людей, діти тренуються. Раніше їм доводилося їхати кудись у Болгарію та ночувати в наметах на Тилігулі, а тепер вони розвиваються тут, удома. На щастя, рік пройшов без жодних проблем, і ми повноцінно користуємося водними ресурсами, – доповнює Валерій Вєтров.

Інфраструктура майбутнього: сліпи, марини, «Аквапорт»

Активний рух на воді має символічне значення для Миколаєва: яхти на воді сприймаються як знак відродження міста та моральної підтримки для людей у складний період.

При цьому, в місті є проблема зі сліпами — спеціальними бетонними спусками для катерів і яхт. Раніше таких об’єктів у місті не було, і доступ до води був обмежений. Тепер у різних районах Миколаєва планується встановлення таких сліпів, які дозволять легко спускати судна на воду. Вони будуть облаштовані за кошти міського бюджету.

— Раніше у Миколаєві їх не було: людям доводилося їхати в інший кінець міста, щоб спустити човен. Перший сліп уже спроектований біля «Веламу», другий розглядають на Намиві, узгоджуючи з екологічними службами. Це бетонні плити з майданчиком для транспорту, де можна залишити авто та спустити човен у воду, – розповідає Валерій Вєтров.

Ще один масштабний проєкт — «Аквапорт» на нижній набережній. За словами Валерія Вєтрова, він передбачає будівництво двох марин: для глибоководних суден і для малоглибинних катерів. Проєкт дозволить надавати сервісні послуги, обслуговувати різні види водного транспорту та створити водно-розважальну інфраструктуру, якої немає в інших містах України.

Проєкт аквапорта з презентації «One works». Фото: скриншот

Валерій Вєтров зазначив, що через війну та відтік робочої сили сьогодні бракує фахівців для обслуговування суден — ремонту моторів, фарбування, базових технічних операцій. Тому зараз організовується співпраця з навчальними закладами та водними компаніями, щоб готувати нових спеціалістів. Паралельно ведеться робота з законодавством, щоб нормативні документи не створювали додаткових бар’єрів для розвитку водної сфери.

Розділення повноважень у яхтингу Миколаєва: нове комунальне підприємство

У Миколаєві минулого року на розгляд депутатів було винесено проєкт створення комунального підприємства «Миколаївський муніципальний яхт-клуб». Його завданням мало стати обслуговування причальних споруд, ремонт і сервіс маломірних суден, а також надання послуг з оренди яхт і організації пасажирських перевезень.

Проєкт передбачав чітке розділення функцій між існуючими дитячо-юнацькими спортивними школами «Атлант» та «Олімп», які залишалися відповідальними за тренерську діяльність та навчання дітей, і новоствореним підприємством, яке мало опікуватися технічним обслуговуванням причалів, забезпеченням стоянок, організацією спуску та підйому суден, ремонтом і сервісним обслуговуванням, а також наданням оренди і пасажирських перевезень.

За словами Валерія Вєтрова, представника експертно-громадської ради при міськвиконкомі, раніше ситуація була непрозорою та неефективною. Раніше бази стоянок утримували заводи, але після їхнього закриття ніхто не займався їхнім обслуговуванням, і функції перевели на дитячі спортивні школи.

— Законодавство забороняє школам надавати платні послуги з базування та обслуговування водного транспорту, тому фактично вони опинилися у неприродній ролі. Проблема виникла через те, що раніше бази утримували заводи, а коли вони перестали працювати, ніхто не займався їхнім обслуговуванням. На цих базах — яхт-клубах, водних станціях та стоянках — існували дитячі спортивні школи. Яхтсмени поступово приводили дітей і розвивали ці школи. Проте люди, які приймали рішення в органах влади, не розуміли ситуацію і переклали відповідальність на спортивні школи. За своєю специфікою вони не могли цим займатися. Закон про внутрішній водний транспорт чітко визначає, що надання послуг і базування водного транспорту — платна діяльність, якою спортивні школи законодавчо не уповноважені займатися. Щоб простіше зрозуміти: це все одно, що дитячий садок мав би відповідати за стоянку автомобілів — його функції зовсім інші. Те ж саме сталося і тут, – розповів він.

Нове підприємство мало забезпечити повний спектр послуг для маломірного флоту, включно з організацією регат і крейсерських плавань, обслуговуванням причалів, базуванням суден, ремонтом і сервісом, а також створенням умов для безпечного виходу на воду і повернення.

Як показує досвід інших міст, відсутність сучасної водної інфраструктури призвела до занепаду галузі маломірного судноплавства. За даними Регістру судноплавства, кількість зареєстрованих водних транспортних засобів у Миколаєві знизилася з 5 000 одиниць у 1990 році до 300 сьогодні.

Територія спортивної школи «Атлант». Фото: соцмережі

Він також зазначав, що на території шкіл «Атлант» і «Олімп» знаходяться причальні споруди в критичному стані, які потребують ремонту і термінового обслуговування.

Торік депутати не підтримали його, але Валерій Вєтров підтвердив, що цього року документи знову готуються для повторного винесення на розгляд сесії.

— Зараз йде розділення: підприємство «Таймсет» обслуговуватиме яхти, катери та човни, а дитячі школи зосередяться на навчанні дітей. Вони знаходяться на одній території, але виконують різні функції. Одне юридичне обличчя відповідає за навчання, інше — за надання паркувальних місць і сервісні послуги для водного транспорту, – пояснив Валерій Вєтров.

Вітрильний спорт як ДНК Миколаєва

В місті працюють дві дитячо-юнацькі школи з вітрильного спорту — обласний яхт-клуб та спортивна школа «Атлант». Вони забезпечують підготовку дітей і молоді до участі у всеукраїнських і міжнародних змаганнях та продовжують морські традиції міста. Юрій Журавльов, директор дитячо-юнацької спортивної школи з вітрильного спорту, переконаний: «Вітрила — це частина ДНК Миколаєва. Це не просто спорт, це культура, традиція і навіть філософія життя».

Уже понад століття миколаївські спортсмени відкривають сезон 2 травня. Кожна регата має свою історію й символіку: Кубок Макарова від 1991 року проводять на День Незалежності України, екологічна регата приурочена до Дня Конституції. Щороку в яхт-клубі підбивають підсумки сезону — найкращих спортсменів нагороджують за результатами змагань.

Регата «Вітрила Ротарі», яка пройшла у Миколаєві. Фото: «МикВісті»

Цього року вже відбулася всеукраїнська регата «Вітрила Миколаївщини». На середину жовтня планують закриття спортивного сезону, а тижнем пізніше — завершення крейсерських перегонів. Водночас у 2025 році школа вже встигла провести три чемпіонати України.

— Крім того, у нас проводиться багато крейсерських регат: Кубок Макарова, регата «Вітрила Ротарі» — у цьому році вона відбулася вже в дванадцятий раз. Кожна приурочена до певного свята: екологічна регата проводиться на День Конституції України, Кубок Макарова — на День Незалежності, – розповідає Юрій Журавльов.

Є й більш неформальні традиції. Наприклад, новий човен завжди «обливають» шампанським. Або — щорічний концерт «Пісні старого яхт-клубу», яке об’єднує кілька поколінь яхтсменів.

— Раніше до війни ми щороку проводили вечори пісень старого яхт-клубу. Вітрильний спорт у нас не відірваний від громади. Це не лише про тренування чи чемпіонати, це про спільноту, яка живе цим, — розповідає Юрій Журавльов.

Сьогодні в миколаївській школі вітрильного спорту займається майже 200 дітей. Навчання безкоштовне — батьки не платять ні за тренування, ні за доступ до човнів.

— Заняття з парусного спорту для дітей безкоштовні. Парусний спорт — королівський вид спорту у світі, і при більшому фінансуванні він став би ще популярнішим у нашому місті. Для розвитку потрібні інвестиції у спортивний інвентар: лодки, паруса, такелаж. Якщо ми хочемо, щоб місто та область представляли спортсменів на Олімпійських іграх, дітей потрібно готувати змалку. Після початку війни багато дітей і переселенців повертаються. Раніше у школі було 280 учнів, зараз статистично їх буде понад 200, – каже Юрій Журавльов.

Втім, проблеми з матеріальною базою залишаються. Човнів не вистачає: іноді на один човен сідають одразу кілька дітей, тоді як для якісної підготовки кожен спортсмен має тренуватися окремо. Востаннє олімпійські човни закуповували ще у 2004 році.

Попри це, школа виховує чемпіонів України. У класах «Оптиміст», «Кадет», ILCA-4 миколаївці регулярно входять до числа найсильніших.

— Результати є тільки тоді, коли дитина має можливість тренуватися системно. Ми намагаємося створювати ці умови навіть у складні часи, — пояснює Юрій Журавльов.

Яхтсмен на тренувальному човні у Миколаєві. Фото: Суспільне Миколаїв

Виклик війни та відновлення яхт-клубу

Повномасштабне вторгнення Росії у 2022 році стало ударом і для парусного спорту. Спершу тренування повністю заборонили з міркувань безпеки. Діти, які виїхали за кордон, тренувалися там, а ті, хто залишився, змушені були чекати. Будівля яхт-клубу постраждала від обстрілів: було зруйновано елінг, вибиті вікна.

— Після обстрілів пошкоджено багато вікон в історичних будівлях школи, тому ми замінили їх із урахуванням архітектурної цінності. Також зруйнований металевий елінг біля готелю відновили: новий елінг дозволяє зберігати човни безпечно. Встановили освітлення на мостах і головній будівлі, відремонтували електромережу після підтоплень, зробили спуски для човнів. На ремонт планували витратити 4,2 мільйона гривень, – розповів у коментарі «МикВісті» переший заступник голови Миколаївської ОВА Георгій Решетілов.

Та вже у 2023 році тренування відновили в області, а згодом — і в самій акваторії Миколаєва після розмінування ДСНС.

— У 2024 році були паузи через дронові атаки чи навчання, але наприкінці 2024-го воду знову відкрили. У 2025-му ми спокійно тренуємося, і завдяки цьому зросли результати спортсменів, — розповідає Юрій Журавльов.

Також завдяки міжнародним партнерам школа отримала новий мікроавтобус Mercedes для перевезення дітей, а також невелику вантажівку Hyundai для прибирання території та технічних робіт. Благодійники передали катер для суддівства та яхту для тренувань, а громадська організація «Нова Хвиля» надала буї для проведення чемпіонатів.

За словами Георгія Решетілова школі системно надається фінансування: покриваються витрати на чемпіонати, медалі, грамоти, спортивний одяг для найкращих спортсменів, а також передано генератори й намет на 200 квадратних метрів для розміщення учасників під час змагань. У планах на найближче майбутнє — відновлення літніх роздягалень для дітей і тренерської.

— Область допомагає фінансуванням: проживання, харчування, пальне для доставки матеріальної бази. Управління молоді та спорту фінансує збірну області — завдяки цьому школа має змогу більше планувати виїзди й навчально-тренувальні збори, – додає директор СДЮШОР «Обласний яхт-клуб» Юрій Журавльов.

Причали для яхт на території миколаївського яхт-клубу. Фото: «МикВісті»

Директор школи додає проблем з причальною інфраструктурою загалом немає, проте все ж таки поступово оновлювати це необхідно.

— У кінці року завжди дивимося, які залишаються кошти, і купуємо спорядження. Торік придбали три вітрила, цього року теж хочу щось купити, – сказав він.

Тренери дитячо-юнацької спортивної школи активно залучають нових вихованців: вони ходять по школах, роблять оголошення, розміщують банери, а також підтримують сторінку клубу у Facebook, де налічується близько трьох тисяч підписників. Саме там публікують рекламу та анонси змагань. Якщо у 2023–2024 роках відчувався брак дітей і доводилося робити додаткові набори, телефонувати батькам і знайомим, то нині ситуація кардинально інша — дітей більше, ніж потрібно, а тренери повністю завантажені.

У школі сьогодні тренують четверо фахівців, двоє з них — у віці за 55, інші — молодші, 35–40 років.

— У 2022 році був повний заборона тренувань. Ніхто не займався. Діти, які виїхали за кордон, там виступали й показували результати. У нас школа фактично не працювала, але тренери отримували зарплати. Ми займалися відновленням матеріальної бази, приводили до ладу приміщення, – скаже Юрій Журавльов.

На території клубу зберігається більшість державних яхт, хоча є й приватні. Державні судна утримують власними силами. За календарним планом необхідно брати участь щонайменше у трьох змаганнях. Досвідчені капітани формують екіпажі, запрошуючи туди молодь, аби передати їй свої знання. Це своєрідна традиція — виховувати наступне покоління спортсменів. До повномасштабної війни на крейсерських яхтах влаштовували навіть вітрильні походи.

За словами Юрія Журавльова, сьогодні часто трапляється так: до клубу приходить людина, яка хоче спробувати себе у яхтингу. Її знайомлять із капітаном, котрому бракує членів екіпажу. Новачок допомагає утримувати судно — купує фарбу, болти, клей, а натомість бере участь у регатах. За рік такий учень уже може самостійно керувати парусами.

— Людину знайомлять з капітаном, у якого бракує людей у команді. Новачок допомагає утримувати яхту — купити фарбу, болти, клей — і виходить на регати. За рік такий учень уже може самостійно керувати парусами, розбирається, де стаксель, де грот, де щогла. У мене є приклад: один чоловік, що прийшов новачком, за рік став професійним баковим, – сказав Юрій Журавльов.

Яхтсмени на човнах у Південному Бузі. Миколаїв. Фото: Суспільне Миколаїв

«Місто на хвилі» як символ

Вітрильний спорт у Миколаєві є частиною культурної ідентичності міста. Тут колись будували кораблі, з яких виросла й яхтова традиція. За словами Юрія Журавльова велику роль відіграв і Чорноморський суднобудівний завод — багато його працівників займалися яхтингом, завод купував судна, які можна побачити на воді й сьогодні. Подібну підтримку надавав і завод «61 комунара».

На думку директора школи, щоб вітрильний спорт став ближчим до миколаївців, треба зробити його доступнішим. Для цього потрібні спеціальні навчальні човни для початківців.

— Так ці човни повільніші, комфортніші, підходять для того, щоб людей зацікавити. Звісно, не безкоштовно. Хто хоче навчитися, той прийде. Але потрібна обласна програма для дорослих новачків. Бо якщо посадити людину одразу на спортивний човен — буде мокро, незручно, швидко, різко, і вона нічого не зрозуміє. А на навчальному човні це було б доступніше,– додає Юрій Журавльов.

Парусний спорт у Миколаєві зберігає значення не лише як спортивна дисципліна, а й як важлива складова міської спільноти. Відновлення інфраструктури, розвиток дитячих шкіл і поява нових проєктів поступово повертають місту його водні традиції. Попри складні умови, яхтинг знову стає доступним для дітей і дорослих та відкриває перспективи для туризму й місцевої економіки.

Аліна Квітко, МикВісті