Мільйони на укриття: хто ремонтує школи та садки Миколаєва

Після початку повномасштабної війни укриття стали однією з головних умов для повернення дітей до очного навчання. У Миколаєві їх ремонтували та облаштовували у школах, дитячих садках і закладах позашкільної освіти.

На ці роботи витрачали гроші міського бюджету, міжнародних організацій і благодійних фондів. На ремонт окремих укриттів пішло по кілька мільйонів гривень.

«МикВісті» проаналізували перелік, який Миколаївська міська рада надала у відповідь на інформаційний запит, та порахували, скільки коштів витратили на ремонти, хто виконував роботи і які заклади отримали найбільше грошей.

Скільки укриттів ремонтували після початку великої війни

У відповідь на запит «МикВісті» у міській раді надали перелік укриттів у закладах освіти Миколаєва, які ремонтували, починаючи з 2022 року.

Йдеться саме про найпростіші укриття. У міськраді окремо пояснили, що термін «бомбосховище», який часто використовують у побуті, законодавство не застосовує. Офіційно захисні споруди поділяються на сховища, протирадіаційні укриття та найпростіші укриття.

У Миколаєві ремонти укриттів провели у 92 закладах освіти — школах, дитсадках та закладах позашкільної освіти. Загалом на ці роботи освоїли близько 207,3 мільйона гривень. Гроші надходили з міського бюджету, а також від міжнародних організацій та благодійних фондів.

І це не означає, що кожен із 92 закладів отримав приблизно однакову суму. Навпаки — вартість ремонтів дуже відрізнялася. Десь ішлося про кількасот тисяч гривень, а в окремих школах та садках витрати сягали 5–8 мільйонів.

Найдорожчі укриття фінансували донори

Якщо подивитися на окремі об'єкти, різниця у вартості ремонтів стає очевидною.

Одним із найдорожчих стало укриття Миколаївського ліцею №42 на вулиці Електронній, 73. На нього спрямували близько 7,93 мільйона гривень благодійної допомоги.

Ще понад 7,16 мільйона гривень витратили на укриття Миколаївської гімназії №57 імені Тараса Шевченка на вулиці Лазурній, 46. Замовником робіт була міжнародна організація Save the Children, а підрядником — ТОВ «Компанія Пауєр Буд».

Майже 5,55 мільйона гривень коштувало укриття Миколаївської гімназії №39 імені Ю. І. Макарова на вулиці В. Благовісного, 6. Тут також замовником виступала Save the Children, а роботи виконувала «Компанія Пауєр Буд».

Ще один великий об'єкт — укриття Миколаївської гімназії №56 на вулиці Космонавтів, 138-а. На нього спрямували понад 6 мільйонів гривень. Замовником робіт була міжнародна організація Save the Children, а роботи виконувало компанія «НК-Буд».

Таким чином, лише кілька найбільших об'єктів потребували десятків мільйонів гривень. При цьому значну частину цих коштів дали не з міського бюджету, а міжнародні організації та благодійники.

Це важливий момент, адже у таких випадках гроші не обов'язково проходили через міський бюджет і стандартні міські закупівлі. Донор міг самостійно визначати підрядника та оплачувати виконані роботи.

Саме тому за частиною великих ремонтів інформації у Prozorro може бути менше, ніж за об'єктами, які фінансувалися безпосередньо з міського бюджету.

Хто замовляв ремонти

Система замовників у Миколаєві виявилася досить розгалуженою.

Основним міським замовником виступало Управління освіти Миколаївської міської ради. Воно замовляло ремонти укриттів у школах та дитячих садках.

Окремі проєкти проходили через КП «Захист», яке, зокрема, працювало разом із Міжнародною організацією з міграції.

Ще одним замовником було Управління капітального будівництва Миколаївської міської ради. За укриття у закладах позашкільної освіти відповідальним замовником у низці випадків виступав Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради.

Паралельно до облаштування укриттів долучилися міжнародні та благодійні організації. Серед них — Save the Children, Міжнародна організація з міграції, Міжнародний благодійний фонд SavEd, Товариство Червоного Хреста України, UNICEF, ACTED, Данська рада у справах біженців, Відділ оборонного співробітництва Посольства США в Україні, а також українські благодійні фонди.

Таким чином, у місті фактично сформувалася змішана модель: одні укриття ремонтували за бюджетні кошти, інші — повністю за донорські, а на частині об'єктів ці джерела фінансування поєднували.

Міський бюджет і донори працювали разом

Один із найбільш показових варіантів — ремонти, де роботи ділили між різними джерелами фінансування. На деяких об'єктах міжнародні донори та місто фактично складали гроші в один великий бюджет ремонту.

Наприклад, на укриття дитсадку №101 спрямували близько 2,33 мільйона гривень благодійної допомоги, а ще 2,96 мільйона гривень — із місцевого бюджету. Разом це близько 5,29 мільйона гривень.

Схожа ситуація у дитсадку №103. На ремонт спрямували приблизно 2,16 мільйона гривень донорської допомоги та ще 2,54 мільйона гривень із міського бюджету. У підсумку — близько 4,70 мільйона гривень.

Ще більша сума вийшла у дитсадку №132. Міжнародна організація з міграції та КП «Захист» спрямували понад 2,23 мільйона гривень благодійної допомоги, а міський бюджет додав ще близько 3,76 мільйона гривень. Загалом на цей об'єкт припадає майже 6 мільйонів гривень.

У Миколаївському ліцеї №41 також поєднали два джерела фінансування: близько 3,85 мільйона гривень благодійної допомоги та ще 1,56 мільйона гривень із міського бюджету. Разом — близько 5,41 мільйона гривень.

А в Миколаївській гімназії №52 донорська допомога становила приблизно 4,16 мільйона гривень, тоді як місто додало ще 1,02 мільйона гривень. Загальна вартість робіт — близько 5,18 мільйона гривень.

Ці приклади показують, що міжнародні гроші у багатьох випадках не просто замінювали міське фінансування. Вони дозволяли збільшити бюджет конкретного ремонту і зробити роботи, на які одного місцевого фінансування могло б не вистачити.

У частині випадків роботи проводили у дві черги, наприклад, дитсадок №10. За першим етапом на ремонт спрямували близько 1,11 мільйона гривень, а друга черга коштувала ще близько 1,98 мільйона гривень. Тобто якщо рахувати весь ремонт, на цей дитсадок припадає приблизно 3,09 мільйона гривень.

З іншими закладами ситуація складніша. Для дитсадка №5 вказана сума першого етапу — близько 994 тисяч гривень, однак вартість другої черги у наданих даних не зазначена. Тому не можна писати, що весь ремонт укриття цього садка коштував 994 тисячі гривень.

Так само щодо дитсадку №117 у таблиці є близько 1,91 мільйона гривень за одним етапом, але окремої суми другої черги немає.

Подібна ситуація і з гімназією №11: за одним із етапів зазначено близько 3,55 мільйона гривень, але загальну вартість усіх робіт за двома етапами з наданої таблиці визначити не можна.

Тому в таких випадках правильніше не вигадувати загальну суму, а прямо вказувати: міськрада надала вартість одного етапу, тоді як за іншим сума не зазначена.

Хто заробляв на ремонтах

Серед підрядників у переліку регулярно зустрічаються одні й ті самі компанії.

Найбільше грошей серед окремих підрядників отримала ТОВ «Компанія Пауєр Буд» — близько 30,72 мільйона гривень на дев'яти об'єктах. Серед них — гімназія №50, дитсадок №144, №140, №111, гімназії №31, №39, №57, №36 та №7.

Причому тут є цікавий поділ за джерелами фінансування. Наприклад, роботи у гімназіях №31, №39, №57 та №36 фінансувалися за рахунок донорської допомоги. Водночас ремонти у гімназії №50, дитсадках №144, №140, №111 та гімназії №7 проходили за бюджетні кошти.

За кількістю об'єктів іншим великим виконавцем була ТОВ «ІТЦ Миколаївбуд». Компанія була єдиним підрядником на дев'яти об'єктах, серед яких дитсадки №10, №17, №20, №22, №48, №99, №142, №148 та гімназія №45. За цими роботами вона освоїла близько 11,72 мільйона гривень. Ще на двох об'єктах — дитсадки №117 та №118 — компанія працювала разом з ФОП Антоновим С. О.

Тобто «ІТЦ Миколаївбуд» лідирує за кількістю об'єктів, але не за сумою.

Ще один помітний підрядник — ТОВ «ДА-СТРОЙ». Як єдиний виконавець компанія працювала на чотирьох об'єктах — гімназії №46, ліцеї №19, дитсадки №103 та №101. Загальна сума цих робіт — близько 9,93 мільйона гривень.

Окремо «ДА-СТРОЙ» працювала ще на дитсадку №132, ліцеї №41 та гімназії №52, але там були інші підрядники. Тому загальну вартість цих трьох об'єктів не можна повністю записувати на «ДА-СТРОЙ».

Це принциповий момент для підрахунків: вартість ремонту об'єкта і сума, яку отримав конкретний підрядник, — не завжди одне й те саме.

Найцікавіше — як обирали підрядників

Саме тут виникає головна різниця між бюджетними та донорськими ремонтами. Якщо замовником є міська структура і роботи оплачуються з бюджету, закупівля зазвичай проходить через Prozorro. У такому випадку можна побачити оголошення, очікувану вартість, учасників, пропозиції, договір та зміни до нього.

Але коли ремонт повністю фінансує міжнародна організація, процедура може відбуватися за її власними правилами.

Тому щодо найдорожчих укриттів важливо дивитися не лише на українські публічні закупівлі, а й на документи самих донорських організацій. Наприклад, у випадку гімназій №39 та №57 підрядником стала одна компанія — «Пауєр Буд», а замовником робіт виступала Save the Children.

Це не є доказом будь-яких порушень. Проте виникає цілком практичне питання: скільки компаній претендували на виконання цих робіт і чому перемогла саме ця — тим більше, що, як показує повна таблиця, «Пауєр Буд» отримала подібні замовлення одразу на дев'яти об'єктах на загальну суму понад 30 мільйонів гривень.

Так само цікаво, як формувалися кошториси на об'єкти вартістю 5–8 мільйонів гривень і чи перевіряв їх хтось незалежно від замовника.

Мільйони розподілили між десятками об'єктів

У підсумку облаштування укриттів у Миколаєві після початку великої війни стало масштабною системою, в якій одночасно працювали міські управління, комунальні підприємства, міжнародні організації та десятки підрядників.

Гроші надходили з різних джерел: від місцевого бюджету до міжнародної допомоги. При цьому найбільші за вартістю об'єкти часто припадали саме на донорські програми. Ліцей №42 — майже 8 мільйонів гривень, гімназія №57 — понад 7 мільйонів гривень, гімназії №39 та №56 — понад 5 мільйонів гривень кожна.

На значній кількості об'єктів повторюються одні й ті самі будівельні компанії. Серед них — «ІТЦ Миколаївбуд», «Пауєр Буд», «ЮЛ-СТРОЙ», «ДА-СТРОЙ», «Техстрой-99» та інші, причому за сумою освоєних коштів попереду саме «Пауєр Буд».

Це формує окремий сегмент будівельного ринку, який за останні роки отримав значний обсяг робіт завдяки облаштуванню укриттів.

І тепер головне питання полягає вже не лише у тому, скільки коштів Миколаїв отримав на укриття. Важливо розуміти, хто отримав ці гроші, як саме його обрали, що було передбачено кошторисом та чи відповідає результат витраченим мільйонам. Особливо коли йдеться про кошти міжнародних партнерів, які так само мають бути використані максимально ефективно та прозоро.

Підземна школа в ліцеї №55: 4 мільйони зібрали читачі «Української правди»

Окремою моделлю фінансування стало облаштування укриття у Миколаївському ліцеї №55. Тут кошти на ремонт збирали через благодійний збір, який організували фонд savED та «Українська правда».

Проєкт стартував влітку 2023 року. Завдяки внескам людей вдалося зібрати близько 4 мільйона гривень, необхідних для ремонту. Додатково до облаштування підземної школи долучилися міжнародні партнери, зокрема фонд CORE Response.

Після завершення робіт укриття дозволило ліцею повернутися до очного навчання. 1 вересня 2024 року до закладу повернулися учні та вчителі, а з січня 2025 року ліцей повністю перейшов на очну форму навчання. У самому укритті одночасно можуть перебувати до 600 людей.

Цей випадок показує ще один спосіб, у який у Миколаєві фінансували облаштування укриттів. На відміну від об'єктів, які повністю оплачувалися з міського бюджету або фінансувалися міжнародними організаціями напряму, тут частину коштів вдалося залучити через публічний збір пожертв.

При цьому ліцей №55 став одним із найбільших прикладів повернення школярів до очного навчання саме завдяки облаштованому укриттю: у закладі навчається понад 1300 учнів.

Таким чином, фінансування укриттів у миколаївських школах відбувалося не за єдиною схемою. Місто використовувало бюджетні кошти, міжнародні організації фінансували окремі проєкти, на частині об'єктів джерела фінансування поєднували, а в окремих випадках гроші на ремонт збирали безпосередньо благодійники та читачі медіа.

Гроші пішли і на позашкільну освіту

Не оминули фінансуванням і заклади, де діти займаються поза межами звичайного шкільного навчання.

У списку є Станція юних техніків, Дитячий центр Корабельного району, Будинок дитячої та юнацької творчості Заводського району та Палац творчості учнів. Це важливий нюанс, оскільки під час війни безпека потрібна не лише під час уроків. Діти продовжують відвідувати гуртки, секції та інші заняття, тому питання укриттів стосується всієї системи освіти.

Водночас фінансування таких об'єктів відбувалося за іншою схемою, ніж частини шкільних ремонтів. У деяких випадках замовником виступав Департамент житлово-комунального господарства, тоді як ремонти шкіл та садків переважно замовляло Управління освіти.

Якщо подивитися на всі цифри разом, стає зрозуміло: облаштування укриттів у Миколаєві стало масштабною програмою, яка охопила десятки закладів.

92 заклади, понад 207 мільйонів гривень освоєних коштів, десятки підрядників, кілька джерел фінансування та окремі проєкти, які тривали у кілька етапів.

При цьому середній показник на один заклад був би не дуже показовим. Він приховував би величезну різницю між об'єктами: в одному випадку це може бути ремонт на сотні тисяч гривень, в іншому — проєкт майже на 8 мільйонів гривень.

Так само не варто сприймати 207 мільйонів гривень як гроші виключно міського бюджету. Значна частина фінансування надійшла від міжнародних організацій та благодійників. За даними з таблиці, окремі найбільші ремонти взагалі оплачувалися коштом донорів.

Для міста це означає подвійний ефект. З одного боку, міжнародна допомога дозволила зробити більше укриттів і вкладати значні суми в окремі об'єкти. З іншого — чим більше джерел фінансування та підрядників залучено до одного проєкту, тим складніше сторонньому спостерігачеві відразу зрозуміти, скільки коштувала конкретна робота і кому саме пішли гроші.

У підсумку за кілька років у місті сформувався великий масив відремонтованих укриттів. Але разом із ним — і значний масив витрат, які потребують окремого аналізу. Бо, за кожною сумою стоїть конкретна школа, дитячий садок або гурток, куди щодня приходять діти. Тому питання не лише в тому, скільки грошей витратили на укриття, а й у тому, що саме за ці гроші зробили та наскільки довго ці ремонти зможуть забезпечувати дітям безпечне навчання.