Дивитись повну версію

Гранти на відкриття бізнесу та «all inclusive» у центрі підтримки ветеранів: як у Миколаєві допомагають військовим

Ветеран Сергій Давиденко відкрив екопростір у Миколаєві. Фото: МикВістіВетеран Сергій Давиденко відкрив екопростір у Миколаєві. Фото: МикВісті

Миколаївський ветеран Сергій Давиденко після поранення півтора року відновлювався та проходив реабілітацію. Тоді він захопився вирощуванням мікрозелені. Це хобі з часом стало бізнесом: наприкінці березня 2026 року Сергій відкрив Rist — екопростір з кав'ярнею, де вирощує і продає мікрогрін.

Як ветерану вдалося перетворити хобі на бізнес, а також яка підтримка військовослужбовців та їхніх сімей є у Миколаєві, розкажуть «МикВісті».

Грант на відкриття бізнесу

Сергій Давиденко служив піхотинцем у Першому стрілецькому батальйоні 56-ї мотопіхотної бригади. Після поранення його списали. Близько півтора року він був вдома на реабілітації. Тоді Сергій і почав вирощувати зелень, а потім паралельно працював, коли дозволяв стан здоров'я.

— Так з'явилося хобі. Вдома вирощував на підвіконні собі для салатів, мікрозелень, — розповів ветеран.

Бойові побратими передали ветерану прапор бригади. Фото: Сергій ДавиденкоБойові побратими передали ветерану прапор бригади. Фото: Сергій Давиденко

Проте близькі вмовили Сергія спробувати створити власну справу: вирощувати, продавати та популяризувати мікрозелень.

— У Миколаєві взагалі не бачив закладів, щоб продавали у кафе зелень. Вирішив поєднати дві справи в одну, додавши кафе, і у такий спосіб пробувати популяризувати мікрозелень, тому що це максимально корисно. У Європі взагалі це дуже поширено та популярно, — поділився Сергій.

Гість екопростору. Фото: МикВістіГість екопростору. Фото: МикВісті
В екопросторі ветерана. Фото: МикВістіВ екопросторі ветерана. Фото: МикВісті
Кафе з екопростором. Фото: МикВістіКафе з екопростором. Фото: МикВісті

Він написав бізнес-план, який подав до центру зайнятості. Там допомогли виправити деякі помилки, потім Сергій пройшов співбесіду і в результаті отримав грант — 500 тисяч гривень на відкриття власної справи.

— Грант — це як допомога для відкриття бізнесу. Це не покриває всі твої розходи повністю. Звісно, я докладав і свої особисті кошти, але більшу половину покрив грант, — розповів ветеран.

Сергій зазначив, що є гранти і для цивільних, і для ветеранів, щоб покрити витрати. Наприклад, для закупівлі обладнання.

— До війни не знаю, яка була підтримка, але зараз це цілком реально. Будь-який ветеран може взяти і спробувати свої сили. Якщо є деякі свої заощадження, є ще розуміння, чим ти будеш займатися, що тобі для цього потрібно. Ти сів, прорахував, які тобі речі потрібні. Наприклад, те, що буде стосуватися якогось обладнання, меблів: грант може покрити це 100%, оренду може покрити, — пояснив Сергій.

Мікрозелень замість чипсів

Екопростір Rist відкрили лише 24 березня. У приміщенні поєднали маленьку ферму з вирощування зелені та кафе. Сергій зазначив, що шукав таке приміщення, щоб люди могли не тільки купити мікрозелень, а і показати їм, як вона росте.

Зараз він вирощує горох, соняшник, редиску, руколу, броколі, крес-салат і цибулю. З них у кафе готують і смузі, яке, як каже Сергій, замінює повноцінний перекус. Також у кав'ярні можна випити каву, замовити десерти і купити саму мікрозелень.

— Хочу вам сказати, що відкрити свій бізнес — це буде найлегший етап. Дуже важко буде його утримати. Зацікавити людей, щоб вони купляли саме у вас. Тобто все ж таки рівень життя у нашому місті бажав би кращого. Людям доводиться обирати, чи купити мікрозелень, чи просто щось для салату, тому що ті самі огірки та помідори дорогі. Але ж все-таки краще вибрати добавки мікрозелені, наприклад. Ми ж всі купуємо насіння, хот-доги чи чипси. Мені здається, краще купити і з'їсти лоточок гороху — максимально корисний, — ніж пачку чіпсів, — сказав Сергій.

Він поділився і своїм лайфхаком, як замінити некорисні смаколики:

— Я, наприклад, вдома сідаю за комп'ютер ввечері, переглядаю відео по роботі. Та замість насіння, я з'їдаю лоточок зелені без шкоди для здоров'я.

Екопростір з вирощування мікрозелені. Фото: МикВістіЕкопростір з вирощування мікрозелені. Фото: МикВісті
Екопростір з вирощування мікрозелені. Фото: МикВістіЕкопростір з вирощування мікрозелені. Фото: МикВісті
Екопростір з вирощування мікрозелені. Фото: МикВістіЕкопростір з вирощування мікрозелені. Фото: МикВісті

Надалі, як розповідає Сергій, він планує розвивати напрямок вирощування та популяризації мікрозелені.

— Зараз планую розвивати ідеї продажу, щоб до людей доносити ідею мікрозелені та здорового способу життя. Мікрозелень — це здоров'я. Всі ці паростки насичені у 10 разів більше вітамінами, ніж у дорослих рослинах. Можна робити смузі, додавати у салати, м'ясні страви. Це не просто ідеально заходить, це повністю екологічно чистий продукт і велика кількість вітамінів, — розповів ветеран.

Сергій продовжує вивчати тонкощі вирощування мікрозелені та каже, що завжди може поділитися своїм досвідом, як почати свою справу.

Що стосується допомоги ветеранам у місті, Сергій зазначив, що отримував направлення у реабілітаційний центр. Проте, чи проходити її, залежить вже від самих людей.

— Коли отримував посвідчення учасника бойових дій, мені давали направлення у реабілітаційний центр. Ніхто вам дзвонити, звісно, не буде і за вас, так сказати, вашим здоров'ям цікавитися не буде. Дають контакти і самі дізнаєтеся, цікавитеся, питаєте. Тобто хто хоче реабілітацію, лікування, то йому місце завжди знайдеться у нас в місті, — зазначив ветеран.

All inclusive у центрі підтримки ветеранів

Повний комплекс первинної допомоги не тільки чинним захисникам та захисницям, але і ветеранам, їхнім сім'ям, родинам загиблих, полонених, безвісті зниклих надають у Миколаївському міському центрі підтримки ветеранів війни. Центр працює з 2018 року: всі послуги там безкоштовні.

Директор Віктор Моісеєв називає центр своєрідним All inclusive: там є юридичний, психологічний, соціальний відділи, відділи фізичної реабілітації та супроводу ветерана. Останній працює у місті тільки рік.

Директор Миколаївського міського центру підтримки ветеранів Віктор Мойсеєв. Фото: МикВістіДиректор Миколаївського міського центру підтримки ветеранів Віктор Мойсеєв. Фото: МикВісті

Перший раз ветеран чи хтось з його сім'ї має звернутися офлайн та надати документи у центр. Далі простіше: всіх записують через електронну базу, призначаючи конкретний час, щоб уникнути черг та зайвих «рухів».

Зараз фахівців, які працюють з військовослужбовцями та їхніми сім'ями, достатньо, як і обладнання для реабілітації. Віктор Мойсеєв зазначив, що і у центрі підтримки ветеранів, у і міських лікарнях є відділення для фізичної реабілітації. У цьому допомагають і партнери, у тому числі з Данії. У них збираються вчитися і менторству, коли самі ветерани допомагають іншим ветеранам у соціалізації.

Супровід ветеранів

Фахівців супроводу ветерана зараз у місті 9, але, як зазначив директор центру, з липня їх буде 12. Працюють вони по всьому місту: у ЦНАПах, у госпіталі ветеранів війни, у відділеннях соціального захисту.

— Для чого це так зроблено локаційно? Щоб сам фахівець супроводу був ближче. Так, зручніше. Якщо людина просто хоче щось спитати, їй не потрібно їхати у центр (міський центр підтримки ветеранів — прим.). Вона може підійти в Корабельному районі і спитати. Фахівець може вирішити питання і на місці. По-друге, якщо це, припустимо, питання до юристів, людина телефонує, записується чи напряму питає. Це все спрощує людині, щоб не було зайвих пустих кроків в її житті, — розповів Віктор Мойсеєв.

Аліна та Тетяна — фахівці супроводу — розповіли, що зазвичай до них звертаються щодо земельних ділянок, квартирної черги або реабілітації та інших медичних питань. Багато чого можна вирішити в телефонному режимі, що зручно для захисників. Комунікація між різними установами та фахівцями супроводу ветеранів налагоджена.

— Наприклад, у військового декілька питань. Він отримав поранення, йому треба пройти реабілітацію, оформити посвідчення особи з інвалідністю, пільгові комунальні послуги, стати на квартирну чергу. Зручно, що, по-перше, ми можемо в телефонному режимі все вирішувати, не потрібно йти. Наприклад, якщо людина з ампутаціями кінцівки, приходити не дуже зручно, — пояснила Аліна.

Вона додала, що захисникам або їхнім родинам не треба ходити в багато установ, щоб запитати щось, потім подавати документи та знов стояти в чергах. Проте, як зазначили фахівці супроводу, вони не можуть впливати на вирішення питань та чергу ветеранів, наприклад, у тих самих ЦНАПах.

Фахівці супроводу ветерана Тетяна та Аліна. Фото: МикВістіФахівці супроводу ветерана Тетяна та Аліна. Фото: МикВісті

Тетяна розповіла, що ветерани почали звертатися і з приводу кар'єрних питань та перенавчання. Але курси бувають спрямовані на більш «жіночі» професії як швачки.

— Навіть на перенавчання вже декілька хлопців було: вони шукають якісь курси. Але по курсах буває трошки складно. Була громадська організація та розповідала про 3D-моделювання. Хлопчина каже: «Куди мені 3D-моделювання? Я вже дорослий чоловік». Якось так, — зазначила Тетяна.

Пробація

Центр підтримки ветеранів співпрацює і у сфері пробації (система підтримки правопорушників без позбавлення волі — прим.).

— Наші фахівці і всі фахівці з пробації зараз комунікують, співпрацюють в тісній зв'язці. Потім з нашим психологом, направляють, щоб перевіряти, як ці люди, який їх стан, — зазначив керівник центру підтримки ветеранів.

Також розглядають надання допомоги військовим, які опинилися у СІЗО. Віктор Мойсеєв зазначає, що у центрі підтримки ветеранів не збираються осуджувати захисників, які потрапили у складні обставини, а хочуть їм допомогти у разі потреби.

— Керівництво СІЗО приїжджало до нас. Ми не є СІЗО, ми не судді. Ми не знаємо, яким чином людина потрапила. Ми не знаємо, що нас чекає завтра. Тому ми підписали меморандум і чекаємо фідбеку, коли скажуть по готовності, ми будемо співпрацювати. Там своя специфіка. Але якщо він ветеран, якщо він захисник, ми повинні допомагати в будь-якій ситуації. Ми будемо допомагати всім пробувати, хто цього бажає, — розповів Віктор Мойсеєв.

Не всім потрібно бути активними

Віктор Мойсеєв зазначив, що спільнота ветеранів у Миколаєві дійсно велика.

— Так, спільнота завжди була, навіть після АТО. Вона велика, тому що у нас місто мілітарі. Тому через це і наслідки, що дуже багато. Але якщо брати самих ветеранів, то в більшості захисники на сьогодні на фронті. Зараз звільнені, хто за віком, хто за пораненнями, хто за сімейними обставинами. Це якийсь відсоток від загальної кількості, — поділився керівник центру підтримки ветеранів.

Проте, як він звернув увагу, не всі мають проявляти публічну активність, адже все залежить від бажання людей. Ветеранських об'єднань у місті вистачає.

— І скажу ще такий момент, що не дуже всі активні. Поясню, чому так, на своєму прикладі. Я працював по захисту Батьківщини з 2014 по 2016 рік. І коли я повернувся, я дякував Богу, що я просто живий. І мені не було нічого потрібно. Тому я розумію багатьох хлопців, які повернулись, знайшли роботу, працевлаштувалися чи вони з сім'єю живуть і живуть і радіють. Тому що сказати, що всі повинні згуртовуватись, ходити по місту з прапорами, це не так. Є ветеранські об'єднання, з якими ми співпрацюємо. Ми створили нещодавно об'єднання велике, такі асамблеї ветеранів, громадські організації для того, щоб представляти в міськраді свою політику, — пояснив Віктор Мойсеєв.

Від юридичних послуг до відновлення ресурсного стану

Керівник центру підтримки ветеранів зауважив, що до них звертається більше саме сімей військових, оскільки бійці зараз на фронті. Але і для самих військових найбільш популярні юридичні послуги.

— Хто повернувся, багато захисників звертаються до нас з юридичними питаннями. Дуже великий юридичний колапс. Законодавство, «нормативка» змінюється, люди не встигають. Одне протирічить іншому. Тому звертаються, і наш юридичний відділ допомагає їм розібратися, підготувати юридичну базу, документи, рапорти, звернення і по виплатах, — сказав директор центру.

Проте, за його словами, коли люди вирішили юридичні питання, а вони є побутовими, і бачать інші послуги, то користуються й ними.

— Якщо вирішилося юридичне питання, люди коли приходять, бачать у нас All Inclusive. Вони знають, що у нас є ще спортзал, є фізреабілітолог, є психологи. І тому вже можуть до них звернутися. А в основному такі побутові питання і долучають людей до цього, — розповів Віктор Мойсеєв.

Миколаївський міський центр підтримки ветеранів війни. Ілюстраційне фото: МикВістіМиколаївський міський центр підтримки ветеранів війни. Ілюстраційне фото: МикВісті

Серед сімей військових — і чинних, і ветеранів, і військовополонених, і безвісті зниклих, і загиблих — потрібні й послуги психологів. Але у цьому питанні керівник центру називає це зустрічами у колі родини.

— Як працюють у нас психологи. Кожну суботу у нас уже три роки збираються жінки. Це родина. Велика родина. Раз на місяць у них арттерапія — малювання на холсті. Була навіть виставка у Сіті центрі. Дівчата «випліскують» свій внутрішній стан. Оце робота з психологами. Додалася ще зумба. В одній філій ще англійська мова, — розповів Віктор Мойсеєв.

Він зазначив, що основною метою таких зустрічей є підтримка ресурсного стану.

— От єдине коло таке, в яке зібрались жінки з різною проблематикою, але всі дотичні до цієї війни. І головна мета в тому, щоб підтримувати свою ресурсність. Жодної тригерної теми там не буває. Вони як родина. Це дуже круто, — додав керівник центру.

Підтримка психологів: не треба нав'язувати допомогу

Керівник центру підтримки ветеранів зазначив, що до них звертаються і сім'ї звільнених військовополонених та тих, хто ще у полоні. Фахівець соціальної роботи Ліля Першина очолює громадську організацію «Об'єднання матерів і дружин захисників України» та організовує щотижневі акції на підтримку військових у полоні, автопробіги. Також при міськраді є рада, яка представляє родини військовополонених.

Віктор Мойсеєв зазначає, що після повернення з полону багато звертається до центру з юридичними питаннями. Також ходять з дружинами до спортзали: і для реабілітації, і для підтримки ресурсу.

Проте керівник центру акцентував, що нав'язувати допомогу військовим — чи то після звільнення зі служби, чи то після полону — не варто. Адже, в першу чергу, людина має прийти до тями.

— Дивіться, звільненому, чи з військової служби, чи з полону, потрібно прийти в себе перший час. Я кажу по собі: потрібно прийти в себе, щоб його ніхто не чіпав. Вирішуються побутові питання, але лізти до людини у душу — ні. Допомога «чинити добро» не потрібна. Ця допомога потрібна і корисна буде тоді, коли людина сама хоче. Якщо привела дружина чи мама, то ніяк не спрацює. Тільки, якщо є бажання, — пояснив Віктор Мойсеєв.

Миколаївський міський центр підтримки ветеранів війни. Ілюстраційне фото: МикВістіМиколаївський міський центр підтримки ветеранів війни. Ілюстраційне фото: МикВісті

У міському центрі підтримки ветеранів, як розповів Віктор Мойсеєв, працює сімейний психолог та психолог, який спеціалізується на посттравматичному стресовому розладі (ПТСР) та когнітивно-поведінковій терапії (КПТ).

— Анна навчалася за американською програмою Джона Хопкінса по КПТ. КПТ — це суїциди, залежності, наркоманія. Вона працює з такими серйозними речами. Якщо людина приходить і розуміє проблематику, величезний відсоток успіху. Якщо людину привели, то толку не буде, — зазначив керівник центру.

Він звернув увагу, що те саме стосується і сімейного життя військових, коли родини ще можуть не розуміти, як з ними поводитися. За словами Віктора Мойсеєва, захисникам треба дати час і розуміння.

— Зараз у сімейному плані війна наклала свій штамп такий величезний. Наслідки будемо вигрібати ще дуже-дуже довго, тому що багато різних об'єктивних і суб'єктивних причин, що сімейна сфера зазнала змін. Тому що людина приходить іншою, — зазначив керівник центру.

Миколаївський міський центр підтримки ветеранів війни. Ілюстраційне фото: МикВістіМиколаївський міський центр підтримки ветеранів війни. Ілюстраційне фото: МикВісті

Те саме стосується і ситуацій і в інших сферах. Тому психологи центру працюють з різними установами, наприклад, Пенсійним фондом, навчаючи тонкощам поводження з військовими, щоб спілкування не мало наслідків.

— Так, і потрібен час, щоб людина зрозуміла, де вона зараз. Людині потрібно прийти в себе, зрозуміти: «О, я вже не там, я вже не на війні, я вже не в полоні», щоб якимось чином адаптуватися. Тільки тоді буде користь якась, — звернув увагу керівник центру підтримки ветеранів.

Суспільство має готуватися до повернення військових

Важливим питанням, на думку Віктора Мойсеєва, зараз є підготовка суспільства, не тільки Миколаєва, до повернення та соціалізації військових.

— Не ветерани, не захисники, а суспільство має готуватись до великого прийому. Так просто не проскочимо. Тому що в будь-якому випадку всі, хто пройшов війну, хочемо цього чи ні, яка б стресостійка людина не була, у нас зміни є в цьому плані. І для цього, щоб змінити, потрібно не тригерити тут «ми тебе не посилали і там гроші отримував». А поводитись більш толерантно і з розумінням до цього, що це наслідки вже, — акцентував директор центру підтримки ветеранів.

Від додав, що спроби змін у суспільстві є, але вони не глобальні.

— Коли я у 22-му пішов на війну, перші три тижні ми були тут у Миколаєві, і я бачив, як ті люди, які залишились, як вони об'єднались. Я бачив, як поліція допомогала коктейлі Молотова наливати, як дідусі, бабусі, молодь допомагала. Дуже часто виїжджав з групою працювати вночі. Виїжджали, не було нічого на перехрестях, а тут їдемо — купа шин, людей. І я був радий, що в Україні. Об'єднала, оця проблема нас. Зараз починається трошки інше. Я не можу сказати, що це за феномен такий, що ми знову починаємо розділятися. Чи нас не починають розділяти, чи політичні ці ігри, що починають ділити ветеранів, — поділився Віктор Мойсеєв.

Він розповів, що виникає питання, що буде після війни, адже великою частиною суспільства будуть саме військові. І до цього теж треба готуватися.

— Те, що перемога буде, я впевнений. Тут сумнівів нема, дуже велика ціна. Але побоююся, що буде після завершення. Які будуть наслідки? Які будуть тут розборки? Розумієте, що тут ми ще не повністю готові. І ще ж повернення не почалося. У нас є зараз на сьогодні час, щоб ми готувались, будували модель і готувались до великого повернення, а воно буде. Щоб ми були готові у такій мініатюрній формі до моделі спілкування. У нас ⅓ працездатного населення будуть ветерани. Це дуже багато. І потрібно вже якось готуватись до цього, — акцентував керівник центру підтримки ветеранів.

Дивитись повну версію