Приховані експонати та тимчасові виставки: у Миколаївському обласному художньому музеї показали внутрішню «кухню»

Війна внесла корективи у роботу музеїв. У Миколаївському обласному художньому музеї імені Василя Верещагіна частину колекції евакуювали, інші експонати рятували, запаковуючи у тому числі підручними матеріалами.

Внутрішню «кухню» музею привідкрили під час дослідницької екскурсії, повідомляють «МикВісті».

Зараз платформа MyART створює цифрову колекцію Миколаєва: краєзнавчого музею, музею флоту, центральної бібліотеки, обсерваторії, музею суднобудівного заводу. Стосується колекція і Миколаївського обласного художнього музею.

— Це така екосистема проєктів, бо їх зараз дев'ять. Ми збережемо морську спадщину, правову спадщину Миколаєва, тобто всі ці фото із заводів, моря, кораблів. І трошки їх переосмислюємо. Також ми працюємо з центральною бібліотекою, обсерваторією, музеєм Миколаївського суднобудівного заводу. Там немає даху, світла, там немає нічого, але там є роботи, які б ми дуже хотіли хоча б оцифрувати і мати хоча б ці копії, — розповіла представниця платформи Дар'я Фрич-Алчіна.

Платформа MyArt у співпраці з трьома музеями Миколаєва — художнім, краєзнавчим, суднобудування і флоту — і Агенцією розвитку Миколаєва реалізують проєкт «Промислова спадщина Миколаївщини» у межах програми MUSEUM FUTURES. У травні у цих трьох музеях провели дослідницькі екскурсії.

Наукова співробітниця музею Лариса Тверитинова розповіла, що художній музей заснували у 1914 році. Він був розташований на вул.Спаській, 22 поруч із дитячою музичною школою.

Засновником музею був князь польсько-литовського походження Микола Гедройць. Він був морським офіцером, але цікавився мистецтвом. Його батьки жили у Миколаєві, тому він приїжджав до нашого міста.

— Коли співробітники робили запити, щоб про нього щось дізнатися — його роки життя, чим він займався, — то з Харківського архіву ми отримали відповідь, що ніяких свідчень, ніяких матеріалів про нього немає, — повідомила музейна працівниця.

Лариса Тверитинова розповіла, що про Миколу Гедройця знайшли матеріали завдяки інтересу музею. Коли вона була у кінці 90-х років на науковій конференції у Харкові, одна з учасниць сказала, що знайома із чоловіком з прізвищем Гедройць. Наукова співробітниця миколаївського музею через адресне бюро написала йому, а той відповів. Так почалося листування із представником роду Гедройців, який надіслав матеріали про свого родича.

— Він знайшов свідчення смерті Миколи Гедройця, і ксерокопію до музею надіслав. Матеріали допиту Гедройця: його ув'язували теж, а потім випускали. Він був доволі літньою людиною, але це не бралося до уваги. І він помер 31 грудня 1933 року. І причина смерті написана: «стареча дряблість», — розповіла наукова співробітниця.

Лариса Тверитинова зазначила, що будівля по вул. Великій Морській, де зараз розташований музей, була побудована у 1904 році. На неї претендували багато установ. Одна з них розташувалася на першому поверсі будівлі, коли у 1986 році туди переїхав музей. Тому ремонт не могли почати деякий час.

Експозиції були на другому та третьому поверсі, але у музеї зробили і музичну вітальню. На сьогодні інтер'єр вже перероблений після ремонту. Наприклад, камін не є «рідним», а перевезений зі Спаської, 22 та зібраний з окремих частин.

Лариса Тверитинова розповіла, що сьогодні у музичній вітальні часто буває філармонія, а також виставки. Зараз там представлений анімалістичний жанр — роботи Інни Макушиної. Дві великих картини інших митців спочатку були у колекції Херсонського художнього музею.

— І довго у Херсоні не було художнього музею. Ці роботи не експонувалися, вони були накручені на бобину, були без підрамників, без рамки, теж в поганому стані, і у такому стані Херсон нам віддав ці роботи. Вони у нас деякий час теж зберігались. Але потім у 2000 роках у нас запрацювала програма, у якій багато великоформатних творів було відреставровано, — розповіла Лариса Тверитинова.

Ще у двох залах зберігалася музейна колекція вітчизняного та зарубіжного мистецтва. Раніше там були представлені стародавні ікони і роботи першої половини XIX сторіччя. Зараз розташована виставка порцеляни приватного колекціонера Дмитра Єрьоменка.

— Зараз переважна більшість музеїв України не працює постійними експозиціями. Мабуть, це зроблено для того, щоб зберегти наші музейні колекції, збірки і убезпечити наше національне надбання. І от у 2022-му році, у лютому, ми теж знімали свої роботи. І працюємо зараз ось такими тимчасовими виставками, — зазначила музейна співробітниця.

За її словами, основні роботи, вірогідно, знов виставлять після війни. Лариса Тверитинова розповіла, що у багатьох музеях України у 2022 році не було навіть пакувальних матеріалів, щоб врятувати колекцію. Багато людей працювало дистанційно.

— І перший час, майже до кінця 2022-го року, відвідувачів ми не приймали. Ми приходили, дивилися за експонатами, займалися евакуацією, тому що всю колекцію евакуювати неможливо: вона велика. Зараз колекція нараховує більше 18 000 експонатів. Все запакувати, вивезти було неможливо. Навіть зняти такі роботи, як твори Верещагіна. Вони залишилися на місці. Як могли, ми їх закрили, не було пакувальних матеріалів, тільки пізніше за допомогою партнерів із Німеччини наші українські музеї зараз отримують і устаткування для збереження, і пакувальні матеріали, — поділилася наукова співробітниця.

Ще одна зала — де були художні роботи другої половини XIX століття, так званих пересувних художників. Зараз там представлена виставка «Віч-на-віч з морем».

— Багато могло ще бути інших робіт на морську тематику, але ми вирішили такі великоформатні роботи художників, на наш погляд, які цього заслуговують, зазначила Лариса Тверитинова.

Вона також поділилася, що більшість музеїв України розташовані у пристосованих приміщеннях. Будували музеї за радянських часів, і фондосховища розташовані у підвалах та не мають належного обладнання.

Перша постійна експозиція музею була Василя Верещагіна. Зараз частину робіт зберігають в упакованому стані, як і роботи інших митців. Одну з робіт — «У турецькій покійницькій» —реставрували за програмою відродження шедеврів.

— Вона була теж з дірками, з порізами, ще темніша, ніж зараз. І багато років зберігалася в музеї. У 2021 році реставрували реставратори Київської національної академії Тетяна Бичко і Анатолій Юскровський, — зазначила наукова співробітниця.

Вона розповіла, що картина велика, але реставраційного столу у музеї не було. У Київ відправляти теж не хотіли, тому що її треба було б перевезти назад. Тому вирішили реставрувати на підлозі, постеливши листи ДВП.

— І, до речі всі великі роботи, відреставровані в музеї на підлозі простим таким способом, — зазначила Лариса Тверитинова.

У цілому будівля музею потребує ремонту. Лариса Тверитинова. зауважила, що хоч під обстріл музей не потрапляв, але наслідки все одно є — на стінах та стелі є тріщини, фарба відстає.

Читайте також статтю «МикВісті»: «Цифрова колекція музею»: у Миколаєві оцифрували вже 329 картин ХХ століття