«Ми їхали на жигулі, дрон погнався за нами». Як розслідують ворожі FPV-удари по цивільним на Миколаївщині?

«Ворожий ФПВ. Обережно!» — десятки таких повідомлень на день можна знайти в місцевих телеграм-каналах, які сповіщають людей про подібні загрози у Миколаївській області.

Якщо далі слідує «Без подальшої фіксації», то практично завжди це означає, що російський FPV-дрон вже десь на дні лиману і можна видихати.

Зараз від таких атак страждають мешканці сіл трьох громад області: Очаківської, Куцурубської та Галицинівської. FPV-дрони російські військові запускають з території окупованої Кінбурнської коси. Якщо дрону вдається пролетіти через лиман, то вони влаштовують «сафарі» на цивільних.

Ми зібрали історії людей, які пережили ці атаки, а ще — з'ясували, як розслідуються такі випадки та чи кваліфікують їх вже як «злочин проти людяності», введений в українське законодавство лише рік тому.

«Нам не було куди тікати». FPV-дрон атакував жигулі посеред полів

16 вересня 2025 року:

Машина вчительки Людмили та її сусіда їхала поблизу Хаблонського маяка. Це було досить популярне місце до повномасштабної війни, куди приїжджало чимало людей, аби зробити інстаграмні фото.

Вони рухалися вздовж дороги, саме на тому відрізку, де знаходиться межа Миколаївської та Херсонської областей. На задньому сидінні авто були продукти, ліки та бензин, щоб заправити вдома генератор на випадок відключень світла. Усе це вони придбали у Миколаєві та вже поверталися додому у село Олександрівка.

Але їх буденну поїздку перервав російський FPV-дрон, який летів вздовж дороги. Спочатку дрон пролетів повз авто, каже Людмила. Але щойно побачив авто з цивільними, розвернувся та почав переслідувати їх.

«Ми прискорились, але наскільки може розігнатися жигуль? Ми з’їхали на грунтову дорогу, бо вона була рівніша. Нам не було куди тікати. По дорозі були лише два кущики, це навіть не дерева. Водій мені сказав: «я зараз зупинюсь, а ти бігом вискакуй у ці кущі», — розповіла Людмила.

Машина зупинилась і щойно жінка відкрила двері, менш ніж за пів метра від неї зірвався FPV-дрон, який наздогнав їх авто.

«Одразу був дим. В мене заклало вухо, з правого боку з'явилася кров, я відчувала біль. Але головне — я усвідомлювала, що жива», — поділилась жінка.

Від вибуху в машині лише вибило скло та дзеркало — усе з правого боку, куди влучив російський дрон. Це вже друга автівка водія, яка постраждала від FPV-дрону. Перша згоріла під час аналогічної ситуації, коли чоловік віз медпрацівника на роботу у Станіслав.

«Насправді нам пощастило», каже жінка. Адже зірвалася лише половина FPV-заряду. «Тобто якби він вибухнув весь, то ще не факт, що я б вам розповідала це все», додала вона.

Жінка з сусідом одразу рушили до найближчої лікарні у Миколаєві. Там вона лікувалася місяць і там поліція брала свідчення.

«Після удару цього мене дуже боліло вухо. Я втратила 45% слуху. На передпліччі у мене був вирваний шматок м'яса. Зараз там не дуже гарний шрам. Ще було поранення ноги з правого боку. Ось буквально два дні тому я витягнула звідти ще шматок якогось пластику. Але ми живі і слава Богу», — пояснила Людмила.

Того дня на цій дорозі під удар ворожого FPV-дрону потрапила ще одна автівка. Там людям пощастило менше, каже жінка. Машина згоріла повністю, але людям вдалося врятуватись.

«Це злочини, злочини проти людяності, проти звичайних людей, пенсіонерів, дітей. В мене просто немає слів, насправді. У мене є учениця, вона просто каталась на велосипеді у селі, в Олександрівці. Її наздогнав FPV. В дитини травма серйозніша, ніж в мене. Їй нещодавно зробили ще одну операцію, а вона їх перенесла вже багато. Про це треба говорити. Світ має знати те, що вони коять», — розповіла жінка.

«Почула як жужить і сховалася під дерево». FPV-дрон застав жінку та підлітка посеред вулиці в Очакові

27 вересня 2025 року:

Тетяна прямувала додому по одній з вулиць Очакова. Жінка щойно провела доньку на автобус до Миколаєва, де та навчається. Вдома її чекав чоловік.

«Дали повітряну тривогу, але я проігнорувала її. Раптом почула, як щось жужить у небі. Це був FPV», — поділилась жінка.

Жінка сховалася під дерево, щоб «якось захиститися» і у цей момент дрон влучив у будинок позаду неї.

«Він влетів у вікно будинку. І всі уламки полетіли на мене і на 18-річного хлопця, що йшов ззаду. Ногам одразу стало погано. Але мені залишалося кілька метрів додому і я пішла до своєї калітки», — розповіла Тетяна.

Усвідомлення, що вона отримала поранення прийшло до жінки після того, як перехожий запитав, чи все з нею добре.

«Я відповіла, що наче добре. А він сказав, що позаду мене багато крові. І вже коли я побачила кров, ноги почали підкошуватися. Я не змогла йти далі», — поділялась вона.

До лікарні жінку повіз її чоловік. Там вона місяць лікувала поранену ногу і там надала свідчення поліції.

18-річного хлопця, що постраждав через атаку FPV-дрону, забрала швидка у місцеву лікарню. Йому там надали екстрену допомогу, а потім доставили до лікарні у Миколаєві.

«Ми зробили все, що мали: зробили знімок, відновили пошкоджені фаланги. Далі ми зідзвонилися з Миколаєвом і відправили дитину туди» — уточнив головний лікар місцевої лікарні Валерій Кнітель.

«Впродовж кількох хвилин». Як швидко правоохоронці дізнаються про FPV-атаки та хто їх документує?

Такі випадки першочергово документує поліція, сказала під час розмови з «МикВісті» експертка з міжнародного гуманітарного і міжнародного кримінального права Анна Микитенко. Рідше це можуть робити представники територіальної громади.

А далі розслідуванням справ вже займається Служба безпеки України та поліція за процесуального керівництва прокуратури, пояснила вона.

«Як правило, про кожен факт ураження цивільного об’єкту правоохоронним органом стає відомо упродовж кількох хвилин з моменту влучання. Фіксація здійснюється шляхом складення протоколу огляду місця події з відповідною фототаблицею та вилученням речових доказів», — пояснили «МикВісті» в Миколаївській обласній прокуратурі.

В обласній прокуратурі ще у жовтні 2022 року створили відділ протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту.

«Прокурори відділу спеціалізуються на нормах міжнародного гуманітарного права, пройшли відповідні курси підвищення кваліфікації під час яких здобули специфічних навичок у зазначеній специфічній сфері», — додали у прокуратурі.

Для збору інформації, додали там, вони використовують законні способи:

• отримують супутникові знімки від Державного космічного агентства супутникових знімків;
• досліджують інформацію у відкритих джерелах (Telegram-каналах, оприлюднені в мережі відео та фото тощо).

Що таке «злочин проти людяності» і чому це важливо для розслідування FPV-атак

Віднедавна справи, пов'язані з обстрілами цивільних FPV-дронами, можна кваліфікувати як «злочин проти людяності». Це доволі нове поняття в українському законодавстві, каже Анна Микитенко. В Кримінальному кодексі України цю статтю можна знайти за номером 442-1. Такі зміни парламент ухвалив у травні 2024 року, фактично імплементувавши положення Римського статуту — основного документа Міжнародного кримінального суду.

Злочин проти людяності — це один із найтяжчих злочинів міжнародного права. Йдеться не про окремий випадок насильства, а про масові або системні напади на цивільних, пояснила експертка з міжнародного гуманітарного і міжнародного кримінального права Анна Микитенко. Тобто коли вбивства, катування, переслідування чи інші нелюдські дії не випадковість, а частина політики або практики держави.

Це відкриває для України нові можливості: ми можемо документувати злочини Росії так, як це визнає міжнародне право, — і в майбутньому вимагати покарання для винних не лише в українських судах, а й у Міжнародному кримінальному суді.

Наразі в Україні відкрито лише чотири провадження, де обстріли FPV-дронами розглядаються саме як злочин проти людяності, йдеться у відповіді Офісу Генпрокурора на інформаційний запит «МикВісті». Три — у Донецькій області, ще одне — у Херсонській області.

Тобто жодне з них не стосується Миколаївської області. Водночас тут зафіксовано понад 160 кримінальних проваджень за фактами атак FPV-дронів по цивільних, йдеться у відповіді Миколаївської обласної прокуратури на інформаційний запит «МикВісті».

«Зараз здійснюється досудове розслідування у більш ніж 2,5 тис. кримінальних проваджень про воєнні злочини, проте 99,9% з них кваліфіковано за ознаками злочину передбаченого статтею 438 Кримінального кодексу України «воєнні злочини». Лише одне кримінальне провадження кваліфіковано за ознаками злочину передбаченого статтею 437 — «злочин агресії», — додали там.

Тобто випадків — сотні, але поки що жоден не кваліфікований за новою статтею. Усі вони розслідуються за статтею 438 — «Порушення законів та звичаїв війни».

Одне з переліку цих кримінальних проваджень — вбивство мешканця селища Дмитрівка Куцурубської громади у жовтні 2024 року. Російський FPV-дрон переслідував чоловіка, коли той їхав додому на мопеді вздовж вулиці. Дрон влучив у нього вже біля будинку. А коли на місце події приїхав патруль поліції, російські війська атакували їх автівку ще двома дронами.

Правоохоронцям вдалося з’ясувати ймовірну причетність до цього двох російських бригад, які базуються на окупованій Кінбурнській косі.

Які є складнощі у розслідуванні?

З точки зору слідства, довести, що атака FPV-дроном — це злочин проти людяності, складніше, ніж здається.

Перше — треба показати широкомасштабність або системність. Тобто, що це не випадковий удар, а частина ширшої кампанії: кілька подібних атак у межах однієї громади або від одного підрозділу.

«Але широкомасштабність і систематичність — це не зовсім математичні показники. Не можна сказати, що треба зібрати 100 чи 200 випадків для того, щоб доводити злочин.

Можна починати його доводити і на трьох випадках. Особливо, коли ми говоримо про маленькі громади. Там може бути населення з 200 людей, але з них 20 так чи інакше постраждали від дронів. Це нам вже вказує на те, що тут може бути широкомасштабність або систематичність», — пояснила пояснила експертка з міжнародного гуманітарного і міжнародного кримінального права.

Друге — довести, хто саме винен. Бо запуск FPV-дрона — це не артилерійський обстріл із чіткою точкою. Дрон може стартувати з десятків кілометрів, оператор — у бліндажі чи машині.

«Треба вибудувати ланцюжок командування: хто віддав наказ, хто його виконав, чи міг командир передбачити або зупинити цей злочин. Але з цим дійсно можуть виникнути складнощі», — каже радниця Анна Микитенко.

Нова норма дозволяє притягнути до відповідальності не лише виконавців, а й командирів, які знали про такі дії або їх не зупинили. Але це непросто. Щоб довести причетність, потрібно показати, що саме ця особа мала повноваження контролювати дії підлеглих.

«Тобто не можна просто взяти і сказати, що начальник генштабу автоматично несе відповідальність за кожного російського солдата, який знаходиться зараз на українській території. Це треба доводити поступово. Тому це така новела, з якою треба навчитися працювати», — уточнила експертка.

Третє — збір доказів. FPV-дрони часто залишають після себе небагато матеріальних слідів. Слідчі використовують уламки, супутникові знімки, відео, покази свідків, навіть телеграм-канали, де російські військові самі публікують відео атак.

Інколи допомагають радіоперехоплення — розмови, де чути накази або вказівки: «стреляй по всех, кого видишь». Усе це складають докупи, щоб показати системність дій конкретного підрозділу.

«Тобто в сукупності доказів там вже можна побачити, що, наприклад, певний підрозділ вчиняє більше таких діянь, ніж інший підрозділ. Тоді можна дивитися, хто командир цього підрозділу, хто там перебував. І тоді намагатися вже вибудувати оцей ланцюжок: командир віддав наказ, його виконували певні солдати і це призвело до такої от кількості поранених чи загиблих», — пояснила Анна Микитенко.

Четверта проблема — ресурси. В Україні тисячі злочинів, і кожен вимагає окремого слідчого, прокурора, суддю.

Для того, щоб системно розслідувати такі випадки як злочин проти людяності «не вистачає грошей і людей», каже радниця Офісу Генпрокурора.

«Величезна цифра проваджень — за 100 тисяч. І абсолютно точно не співмірна кількість слідчих і прокурорів, які можуть цим займатися. І я не знаю, для якої держави це може бути підйомним, така кількість проваджень з такою кількістю фахівців», — каже експертка з міжнародного гуманітарного і міжнародного кримінального права.

Створення єдиної бази даних, де б зберігалися всі ці провадження, також потребує значних коштів і гарантій кібербезпеки.

«Це немаленькі гроші. І тут треба ще думати про інформаційну безпеку, тобто базу, яка не може зламатися. Бо якщо відбудеться витік даних свідків, то це ж несе загрозу самим цим свідкам», — пояснила Анна Микитенко.

Наостанок експертка з міжнародного гуманітарного і міжнародного кримінального права зауважує, що не усі винні у цих злочинах понесуть покарання.

«Ми працюємо для того, щоб забезпечити притягнення до відповідальності якомога більшої кількості осіб. Але це не буде 100%, бо це неможливо і за меншої кількості зареєстрованих злочинів.

Та за певних обставин, напевно, все ще можна очікувати, що це буде більшість, або найбільш жорстокі злочини, ключові для того, щоб показати, що відповідальність настає», — зауважила вона.

Україна отримала важливий юридичний інструмент, але поки не має механізму, як ефективно його застосовувати. FPV-дрони — нова зброя, яку міжнародне право ще не встигло осмислити. І хоча закон тепер дозволяє кваліфікувати такі напади як злочини проти людяності, практики цього майже немає.

Для громад на півдні — Очаківської, Куцурубської, Галицинівської — це не просто юридичне питання. Це про справедливість і пам’ять. Про те, чи зможе держава назвати винних і покарати їх за атаки на цивільних, що живуть за кілька кілометрів від фронту.

Бо врешті залишається головне питання: якщо злочини проти людяності — це те, що має показати масштаб насильства, то чи вистачить нам системи, щоб його довести?

Юлія Бойченко, «МикВісті»