Свобода слова в Миколаєві: як медіа виборюють доступ і змінюють рішення влади

Формально свобода слова гарантована законами та Конституцією. На практиці ж журналістам в Миколаєві доводиться буквально «вписувати» в план доброчесност своє право зайти до мерії і домагатися офлайн-сесій міськради, нагадувати меру про обіцяні відкриті апаратні наради й фіксувати зневажливе ставлення до журналістів у судах. Там, де мали б працювати прозорі процедури, все ще діють турнікети, закриті двері й вибірковий доступ.

Попри це, локальні медіа не лише фіксують проблеми, а й змушують систему рухатися: їхні розслідування долучають до кримінальних проваджень, публікації допомагають ветеранам знайти роботу, а пильна увага до регламентів і трансляцій сесій змушує міську владу змінювати підходи до відкритості. Цей текст – про кілька таких історій, які показують, як свобода слова в Миколаєві тримається не на деклараціях, а на щоденній впертій роботі медійників.

Доступ до міськради: коли право на вхід треба вписувати в план доброчесності

Формально журналісти в Україні мають гарантоване законом право безперешкодно відвідувати приміщення органів влади та відкриті заходи. На практиці в Миколаєві це право часто впирається в турнікет на вході до міськради й відсутність зрозумілих правил допуску.

У травні 2024 року журналісти МикВістей намагалися потрапити до будівлі міськради Миколаєва, щоб отримати коментарі від посадовців після апаратної наради. Проте їх не пропустили, посилаючись на нові правила пропускного режиму. Згідно з ними, представники медіа можуть потрапити до будівлі лише за одноразовими електронними перепустками, отриманими за списками, які готує організаційний відділ міськради, і тільки в супроводі працівників відділу інформаційного забезпечення.

У липні 2024 року, після публікації ІМІ, поліція відкрила кримінальне провадження за фактом перешкоджання професійній журналістській діяльності. Проте в поліції Миколаєва не знайшли складу злочину і за кілька місяців закрили справу.

Що на практиці означають ці правила? Миколаївські медійники не можуть потрапити на засідання комісій міськради, які періодично проводять офлайн, чи на брифінги та інші заходи, які проводяться в мерії, якщо їх ніхто не зустрічає на вході до будівлі. Виключення становлять медійники комунального телеканалу «МАРТ», які як співробітники комунального підприємства мають такий привілей.

Уже кілька місяців у міськраді Миколаєва та у місцевій так званій «медіатусовці» обговорюються різні аспекти відкритості місцевої влади, зокрема і цей. А депутатська комісія міськради з законності навіть оголосила збір пропозицій до «Плану Доброчесності», який планують затвердити найближчим часом. Це стратегічний документ, спрямований на виявлення та мінімізацію корупційних ризиків у діяльності органів місцевого самоврядування.

Саме проблема доступу до міськради спонукала місцеве онлайн-медіа «МикВісті» запропонували свої правки до Плану доброчесності Миколаївської міської ради на 2025–2027 роки. Про це ІМІ розказав керівник медіа Олег Деренюга.

Редакція звернулася до профільної депутатської комісії з прав людини та гласності й запропонувала закріпити в документі кілька принципових речей. Перше — прозорість дистанційних засідань. Журналісти наполягають, щоб під час онлайн або дистанційних засідань ради, виконкому чи дорадчих органів усі учасники були з постійно увімкненими камерами. Це мінімальна гарантія того, що рішення ухвалюють реальні люди, а не «галочки» в списку присутніх, і що депутат не може «делегувати» свою участь комусь іншому.

«Друга пропозиція стосується фізичного доступу до будівлі міськради. «МикВісті» просять передбачити в Плані доброчесності норму про постійні іменні картки доступу для журналістів зареєстрованих медіа. Це прямо прив’язано до Закону «Про інформацію», який гарантує право журналіста безперешкодно відвідувати приміщення суб’єктів владних повноважень та відкриті заходи. Ідея проста: якщо медіа зареєстроване й системно працює з міською тематикою, його співробітники не мають щоразу «вибивати» вхід через окремі дзвінки чи листи», - розказав Олег Деренюга.

Цікаво, що сам він стикнувся з перешкодою потрапити до будівлі мерії на засідання постійної комісії з законності, куди його у листопаді запросили виступити щодо запропонованих правок до Плану доброчесності. Попри отримане запрошення, охорона міськради відмовлялась пропускати його до будівлі, про що повідомляв Інститут масової інформації.

Як виглядає перепустка до будівлі Миколаївської міської ради, фото: МикВісті

“Якщо запрошують на комісію, тим паче запросили не як журналіста, а як співдоповідача, оскільки ми їм написали листа з пропозиціями до плану доброчесності, треба хоча б забезпечити доступ. Зараз фактично влада каже, що місто відкрите, міськрада відкрита до журналістів, а насправді виходить так: ти приходиш, кажеш, що тебе запросили на захід, а тебе не пускають. Закрите місто, сюди потрапити не можна”, – розповів Олег Деренюга.

Представниця Інституту масової інформації Катерина Середа зверталась безпосередньо до міського голови Миколаєва Олександра Сєнкевича з проханням забезпечити картками пропуску до будівлі та приміщень міськради журналістів офіційно зареєстрованих медіа, проте мер міста не дав чіткої відповіді на звернення, пообіцявши подумати про таку можливість.

Наразі невідомо, чи включать правки медійників до плану доброчесності, затвердити який планують на найближчому засіданні сесії міськради 27 листопада.

Як медіа змусили міськраду Миколаєва вперше за чотири роки зібратися на офлайн-сесію

Міська рада Миколаєва 30 жовтня вперше з початку повномасштабного вторгнення частково в очному форматі провела засідання сесії. Журналістів також запросили.

До цього упродовж 2022-2025 років депутати збирались лише онлайн, а засідання проводили у Zoom. Цього разу сесія проходила в гібридному форматі — третина депутатів знаходилась у міськраді, інші — онлайн.

На засіданні ради були присутні представники місцевих онлайн-медіа та телеканалів. Засідання сесії транслювалось у YouTube-каналі міської ради.

Перед початком сесії, яка тривало загалом близько п‘яти годин, міський голова Миколаєва Олександр Сєнкевич повідомив, що відтепер міськрада проводитиме свої засідання у такому гібридному форматі, хоча раніше посадовці відмовлялись проводити сесії очно, посилаючись на безпекову ситуацію.

У коментарі представниці ІМІ мер Олександр Сєнкевич повідомив, що до нього звернулись депутати з пропозицією про проведення сесій в такому форматі.

«До нас зверталась деяка кількість депутатів, які просили організувати можливість проведення сесій у гібридному форматі. Це дозволяється законодавством і так, наприклад, працює міськрада Дніпра. Тому ми, оцінивши різні ризики, визначили приміщення, де будемо це проводити, визначили, яким чином ми будемо забезпечувати прозорість цієї сесії, як зможемо зробити трансляцію і таке інше, і пішли на зустріч депутатам. Як для першого разу, сесія пройшла дуже гарно», — сказав Олександр Сєнкевич.

Що цьому передувало? Останні кілька місяців у медіа та соцмережах почалась дискусія щодо легітимності проведення онлайн-сесій та ухвалення рішень Миколаївською міською радою. У серпні онлайн-медіа МикВісті звернуло увагу на те, що приблизно з червня міськрада не показувала обличчя депутатів як підтвердження їхньої особистої присутності на засіданнях сесій, які уже четвертий рік проходять у режимі відеоконференцій. На записах сесій, які відбулись 26 червня, 17 липня, 31 липня та 28 серпня неможливо пересвідчитися, що у засіданні дійсно брали участь депутати, окрім тих, які виступали. А отже, неможливо і перевірити, чи дійсно є необхідна кількість депутатів для проведення сесії.

Реагуючи на публікацію медіа, у вересні під час онлайн-засідання міськради Миколаєва на трансляцію виводили обличчя усіх депутатів.

Також на цю ситуацію звернув увагу рух ЧЕСНО, який у вересні поцікавився у міськради, яким чином міськрада верифікує депутатів на сесіях, якщо ті не вмикають камери під час засідання. У міськраді кажуть, що фіксують кількість депутатів, які приєдналися до конференції й вийшли із неї, комунальне підприємство “Міський інформаційно-обчислювальний центр”. Результати голосувань теж обліковує це КП. Результати поіменного голосування на екран не виводять, що ставить під сумнів і присутність депутата на засіданні, і його голосування, зазначили в організації.

Вперше з 2022 року депутати Миколаївської міськради зібрались в сесійній залі, фото: Катерина Середа

Обіцяні відкриті апаратні наради: слова vs дії

Ще один вимір відкритості місцевої влади в Миколаєві – регулярні апаратні наради міського голови з підрозділами. Для журналістів це можливість отримувати не лише «паркетні» пресрелізи, а й бачити живі дискусії, конфлікти й проблеми, які не завжди доходять до публічних рішень.

Раніше такі наради завжди були відкриті для журналістів. Проте у 2016 році, ставши мером, Олександр Сєнкевич заявив, що апаратні наради мають проходити в закритому режимі, оскільки “через присутність журналістів, посадовці мовчать та не повідомляють про проблеми”. Починаючи з 2019 року доступ для журналістів на апаратні наради остаточно закрили. Водночас, у міськраді заявляли про наміри проводити двічі на місяць відкриті для медіа наради, що певний час виконувалося. Проте згодом журналістів перестали запрошувати на апаратні наради взагалі.

На думку юристів, недопуск медіа на наради є незаконним. Зокрема, юрист ІМІ Алі Сафаров зазначав, що недопуск медіа на нараду є перешкоджанням законній діяльності журналістів. Він навів частину другу статті 25 Закону України “Про інформацію”, у якій йдеться, що “журналіст має право безперешкодно відвідувати приміщення суб'єктів владних повноважень, відкриті заходи, які ними проводяться, та бути особисто прийнятим у розумні строки їх посадовими і службовими особами, крім випадків, визначених законодавством”.

Перед початком повномасштабної війни в мерії Миколаєва були спроби частково відкрити для журналістів апаратні наради у міського голови. Тоді вирішили проводити їх публічно раз на місяць, проте у 2022 році це стало неможливим.

У червні цього року ми звернулись до міського голови Олександра Сєнкевича з офіційним листом з проханням забезпечити доступ журналістів до цих заходів. У листі наголошувалось на порушенні статей законів «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації» та «Про місцеве самоврядування».

У липні 2025 року міський голова Миколаєва, відповідаючи на питання представниці ІМІ під час пресконференції, Олександр Сєнкевич пообіцяв відкрити для журналістів апаратні наради, які він проводить зі своїми підлеглими, і навіть пожартував про «Оскар за публічність».

Однак станом на зараз обіцянка лишається на рівні намірів: формату, який би системно допускав журналістів, так і не запроваджено. У відповідь на запитання про терміни виконання цієї обіцянки посадовець говорить про «з нового року».

Для свободи слова це важливий нюанс: влада готова декларувати відкритість, але значно повільніше погоджується змінювати конкретні практики доступу. Без постійного нагадування з боку медіа й громадськості такі обіцянки легко зависають у повітрі.

Зневага до журналістки від адвокатки в суді Миколаєва

Свобода слова — це не лише доступ до інформації, а й ставлення до журналістів у судах. 27 жовтня в Центральному райсуді Миколаєва під час розгляду справи про воєнний злочин журналістка-фрілансерка Юлія Химерик (IWPR) зіштовхнулася з принизливою поведінкою адвокатки обвинуваченого. Та, у присутності учасників процесу, зневажливо висловилася про журналістів, назвавши їх «телекурками», і ставила під сумнів сам факт їхньої присутності на відкритому засіданні.

Юлія Химерик, фото – її фейсбук-сторінка

За клопотанням адвокатки суд також заборонив її фотографувати, мотивуючи це тим, що «журналісти перекручують слова». Юлія Химерик розцінює такі дії як перешкоджання журналістській діяльності та звернулася до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Миколаївської області. Вона також наголошує на потребі доповнити Кодекс адвокатської етики нормами про коректну взаємодію адвокатів із медіа.

Юрист ІМІ Володимир Зеленчук нагадує: образливі висловлювання, упереджена й агресивна поведінка адвоката, відсутність стриманості суперечать Правилам адвокатської етики (зокрема статтям 44, 45 та 12-1) і можуть бути підставою для дисциплінарної відповідальності. Остаточну оцінку діям захисниці має надати відповідна КДКА.

Коли журналістика змінює: кілька кейсів впливу

Хороший приклад прямого впливу журналістики — історія з розслідуванням миколаївського онлайн-медіа Nikcenter про махінації з одеською комунальною нерухомістю. Після публікації матеріалу поліція Одеської області долучила встановлені журналістами факти до матеріалів кримінального провадження щодо заволодіння майном громади Одеси, одним із фігурантів якого є депутат міськради Олександр Матвєєв.

Матеріали з розслідування Миколаївського Центру журналістських розслідувань Nikcenter долучили до кримінальної справи, скриншот публікації Nikcenter

У своєму розслідуванні редакція показала, що пов’язані з депутатом приватні компанії та громадські організації могли приватизувати 21 об’єкт нерухомості, які раніше належали громаді, тоді як в офіційній справі спершу фігурували лише три об’єкти в центрі Одеси та одна земельна ділянка. Після публікації Nikcenter разом із медіаюристами звернувся до поліції з проханням врахувати зібрану журналістами інформацію, і ці дані були офіційно долучені до розслідування.

Цей кейс добре показує, що якісне локальне розслідування — це не просто «текст на сайті», а інструмент, який може змусити правоохоронну систему розширити кут зору й зайнятися тим, що без медійного тиску залишалося б поза увагою.

«МикВісті» опублікували статтю про ветерана війни, який зіткнувся з труднощами працевлаштування в Миколаєві. Історія була подана не як абстрактна проблема, а через конкретну людину, її досвід і бар’єри, з якими стикаються ветерани на ринку праці.

МикВісті опублікували статтю про те, з якими проблемами стикаються ветерани, шукаючи роботу, скриншот статті МикВісті

«Після публікації для героя матеріалу вдалося знайти роботу. Згодом міський центр підтримки ветеранів організував навіть «ярмарок вакансій», фактично визнавши проблему й спробувавши системніше на неї відреагувати», - розказала журналістка Альона Коханчук, яка працювала над матеріалом.

Усі ці історії дуже різні – від пропусків у міськраду до розслідувань, які потрапляють у кримінальні справи. Але по суті вони про одне й те саме: свобода слова в Миколаївській області тримається не на абстрактних гарантіях, а на щоденній роботі редакцій, які пишуть запити й пропонують правки до планів доброчесності, змушують депутатів повертатися в сесійну залу, фіксують приниження журналістів у судах і вимагають реакції, нагадують меру про обіцянки щодо відкритості, показують, як конкретна історія ветерана відгукується у житті регіону.

Катерина Середа, представниця Інституту масової інформації в Миколаївській області