Там, де ветеринарна допомога — розкіш: як Happy Paw допомагає тваринам на Півдні України

Метиску алабая Багіру знайшли поблизу Посад-Покровського з осколковим пораненням задньої лапи, яке вона отримала ще у 2022 році. Незаживаюча рана, перелом, гній та сильне виснаження — весь цей час тварина залишалася без необхідної допомоги. Лапу довелося ампутувати просто в польових умовах.

«Було дуже шкода повертати її на місце відлову. Окрім того, вона потребувала антибіотикотерапії і знеболюючих. Тому наша адміністраторка Марина забрала її до себе. Тепер у тварини нове ім’я Дана, вона почувається добре, ходить на повідку і мріє про власний дім», — розповідає Наталія Соколова, керівниця та ветеринарна лікарка команди «Доступна стерилізація».

Це лише одна з історій, з якими ветеринари стикаються під час виїзних місій, організованих фондом Happy Paw на Миколаївщині та Херсонщині. Тут допомога тваринам не обмежується тільки стерилізацією для контролю чисельності безпритульних тварин — ветеринари також лікують травми, інфекції, паразитарні захворювання та інші проблеми, з якими тварини залишаються сам на сам.

За 2026 рік у межах проєкту «Стерилізація» Happy Paw прооперували 3908 безпритульних тварин у понад 30 населених пунктах Миколаївщини та Херсонщини. Серед них — Баштанка, Благодатне, Зелений Гай, Киселівка, Копані, Лимани, Миролюбівка, Мирошниківка, Музиківка, Прибузьке, Солдатське, Херсон, Чорнобаївка і Шевченкове.

Для місцевих волонтерів стерилізація є одним із ключових способів впливати на ситуацію з безпритульними тваринами у довгостроковій перспективі. Керівниця КП ММР «Центр захисту тварин» Олександра Купінець наголошує, що йдеться не лише про контроль чисельності, а й про здоров’я та безпеку тварин і людей. А волонтерка з Чорнобаївки Марія Гончаренко додає: «Єдине, що якось може врятувати ситуацію з безпритульністю, — це стерилізація. Притулки дуже перевантажені і брати нових тварин ми вже не в змозі».

Як проходять місії: стерилізувати там, де небезпечно

«Ми намагаємося працювати з проблемою системно: стерилізація, вакцинація, ветеринарна допомога, підтримка людей і волонтерів, які залишаються і щодня опікуються тваринами», — пояснює Олена Бардан, координаторка місій Happy Paw на Миколаївщині та Херсонщині.

У прифронтових громадах люди часто самі не мають ресурсів на лікування тварин. Серед тих, хто залишається — пенсіонери, переселенці та волонтери, які щодня доглядають і годують десятки тварин власним коштом. Водночас під час евакуації люди залишають нестерилізованих собак і котів, які продовжують розмножуватися.

«Тварини розмножуються з астрономічною швидкістю. Тому проєкт Happy Paw на Херсонщині надзвичайно важливий і для тварин, і для людей. Такі місії дають можливість людям бути гуманними до тварин», — розповідає ветлікарка “Доступної стерилізації” Наталія Соколова.

За кількома днями роботи під час кожної виїзної ветмісії стоїть тривала підготовка. Потрібно зібрати заявки від місцевих жителів і волонтерів, знайти приміщення для роботи та перетримки тварин, організувати їхній відлов і транспортування, забезпечити команду житлом. А в прифронтових районах ще й визначити дні, коли все це можна реалізувати відносно безпечно.

Для координаторки Олени місія фактично триває 24/7: між поїздками вона залишається на зв’язку з людьми, опрацьовує численні звернення, вирішує організаційні питання й оперативно реагує на зміни планів.

«Найскладніше у цьому всьому волонтерстві — бути відповідальною людиною», — каже Олена Бардан.

Адміністраторка команди «Доступна стерилізація» Марина розповідає, що окремий квест — знайти місце для роботи команди та житло, де можна зупинитися разом із тваринами. У прифронтових населених пунктах є порожні школи, садочки, клуби чи інші приміщення, які роками не використовуються, але домовитися про їхнє тимчасове використання для стерилізаційних місій буває складно. Місцева влада не завжди через страх чи супротив готова підтримати такі ініціативи, навіть коли вони мають змогу безпосередньо впливати на ситуацію з безпритульними тваринами у громаді.

Люди не завжди розуміють, чому тваринам взагалі потрібні захищені місця у приміщеннях, післяопераційна перетримка у теплі, а не просто двір чи вулиця. Для багатьох все ще існує стереотип, що тварина має жити тільки на вулиці, на ланцюгу, а не в будинку та спати разом з господарем у ліжку.

Безпека залишається окремим викликом. Під час місій команди не раз стикалися з обстрілами та атаками дронів. Безпілотники пролітали зовсім поруч із місцями роботи, а за кілька кілометрів від команди влучали КАБи.

«Страшно розуміти, що будь-яка місія в будь-яку секунду може потрапити під сильний обстріл», — говорить Олена Бардан.

Ветеринарна лікарка Ольга Бойко, яка працює у Херсоні, підтверджує: «Найважче прогнозувати максимально безпечні дні для роботи у Херсоні».

Через це плани іноді доводиться змінювати в останню хвилину. Але потреба у ветеринарній допомозі від цього не зникає.

Операція, яка може змінити не одну долю

Під час виїзних ветмісій лікарі бачать наслідки тривалого життя тварин без медичної допомоги: паразити, виснаження, травми від обстрілів чи ДТП, пухлини, шкірні та вірусні захворювання.

Окрема проблема — ставлення до собак і котів як до утилітарних речей, від яких очікують користі, але не вважають за потрібне дбати про їхнє здоров’я чи приділити дрібку турботи. На місіях координаторка Марина не раз бачила, як цілком звичним вважається те, що тварина живе на вулиці, має повно паразитів і ніколи не була вакцинована.

«Рідко, але досі буває і таке, що люди сприймають стерилізацію як знущання над твариною, у їхньому розумінні гуманніше — втопити і закопати «небажану» тварину, аніж привезти на операцію, під час якої лікарі ріжуть і шиють», — додає вона.

«Однією з найпоширеніших проблем є піометра (запалення матки - ред.) у тварин, іноді в такому жахливому стані, що за життя тварини доводиться боротися всією командою», — розповідає Олександра Купінець, керівниця КП ММР «Центр захисту тварин».

Під час однієї з місій команда зустріла кішку, яку викинули разом із мамою та братом біля магазину. Під час підготовки до стерилізації з'ясувалося, що її збила машина: черевна стінка була розірвана, а внутрішні органи опинилися під шкірою. Лікарям вдалося закрити дефект, а згодом кішка знайшла родину.

«Поки вона подорожувала з нами, виявилося, що в неї надзвичайний характер. Вона самостійна, нікого не боїться і на декілька днів стала членом нашої команди. Ми умовно звали її Грижа», — згадує Наталія Соколова.

Інша собака, Демі Мур зі Снігурівки на Миколаївщині, потрапила до команди під час відлову. Вона вигодовувала цуценят, сама була виснажена, хвора та майже без шерсті. Через попередній досвід поводилася агресивно й не довіряла людям. Після лікування фондом та перебування у притулку її стан і поведінка змінилися до невпізнаваності.

Яна Лущик, власниця притулку «4 лапи» у Херсоні розповідає історію собачки Пальми, яка потрапила на стерилізацію зі червоної зони:

«Вона була дикувата, тому після перетримки її повернули на місце вилову. Але через небезпечну дорогу поруч і обстріли вона потрапила під авто, як результат — їй довелось ампутувати лапку. Після цих випробувань Пальма залишилась жити у притулку. Зараз вона потоваришувала з нашими собаками і в умовній безпеці, тому для неї це своєрідний хепі енд».

Стерилізувати зараз, щоб не рятувати тисячі потім

Стерилізаційні місії дають результат не лише тут і зараз. Їхня мета — не допустити появи нових приплодів, поступово зменшувати кількість тварин, які опиняються на вулиці, і водночас зменшувати навантаження на людей, які їх годують, волонтерів та притулки. Стерилізація також знижує ризики деяких захворювань репродуктивної системи та допомагає тваринам не проходити через численні вагітності й пологи.

Але для регіонів, де проблема безпритульності посилюється війною, одного виїзду чи навіть одного року роботи недостатньо.

Майже 4000 тварин, яких Happy Paw допоміг стерилізувати цього року на Півдні, могли б за 3-5 років масштабуватись до понад 200 000 нових безпритульних котів і собак. Саме тому стерилізація працює як профілактика: одна операція впливає не лише на життя конкретної тварини, а й на майбутню чисельність популяції.

Місії Happy Paw на Херсонщині та Миколаївщині стали можливими передусім завдяки підтримці міжнародних донорів і партнерів, зокрема GlobalGiving Foundation та Veterinarians Without Borders.

Однак міжнародне фінансування допомоги тваринам в Україні активно скорочується, тож у 2027 році продовження таких місій залежатиме від самих українців — громад, місцевої влади, бізнесу та небайдужих людей.

У Happy Paw зазначають: «Від початку повномасштабного вторгнення ми стерилізували понад 55 000 безпритульних тварин по всій Україні. І за ці роки ми побачили, наскільки важливою є саме системна робота. У стерилізованої тварини більше шансів знайти дім. Крім того, після стерилізації їй потрібно менше калорій для підтримки організму, що особливо важливо для людей, які щодня опікуються десятками покинутих тварин.

Ми хочемо продовжувати цю роботу і надалі — особливо у громадах, де через війну тварини залишилися без господарів, а доступ до ветеринарної допомоги обмежений. Якщо ви хочете, щоб такі місії тривали, підтримайте нашу діяльність донатом чи репостом. Саме завдяки спільній підтримці ми можемо приїжджати туди, де допомога тваринам потрібна найбільше».

Підтримати Happy Paw