Дитина має право на сім’ю: як у Миколаєві розвивають усиновлення та сімейні форми виховання

Родині з Херсонщини придбали будинок у Миколаєві для виховання девʼятьох дітей, фото: МикВісті

Повномасштабна війна в Україні загострила проблему захисту дітей, які залишилися без батьківського піклування. Частина родин втратила домівки, інші опинилися у складних життєвих обставинах, тому все більше дітей потребують підтримки держави.

Наразі у Миколаївській області понад 500 дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування. Водночас найкращими для розвитку дитини вважають сімейні форми виховання — усиновлення, прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу та патронат.

У цьому матеріалі «МикВісті» розповідають, як у Миколаєві працює система сімейних форм виховання, скільки дітей перебувають під опікою служби у справах дітей, що таке патронат і чому під час війни питання захисту прав дітей стало ще більш важливим.

Підтримай тих, хто щодня тримає місто в курсі

Клуб МикВісті — місце, де читач і редакція по один бік.

Учасники мають закритий чат, ексклюзивну розсилку із залаштунків життя журналістів, бачать новини раніше й впливають на зміни.

Приєднуйся. Разом тримаємо місто світлим

Одноразова підтримка Підписка місячна

₴ 50 ₴ 100 ₴ 500

Підтримати

by phone

---

by card

₴ 100

by phone

---

by card

₴ 250

by phone

---

by card

₴ 500

by phone

---

by card

Безпечна оплата

Отримувачем внесків є ГО «Миколаївський Медіа Хаб» (ЄДРПОУ 45160758). Здійснюючи внесок, ви підтверджуєте згоду з тим, що внесена сума не підлягає поверненню та може бути використана ГО «Миколаївський Медіа Хаб» на реалізацію статутної діяльності, що включає підтримку незалежної журналістики та створення суспільно важливого контенту. Публічна оферта.

Як родина з Херсонщини під час війни виховує дев'ятьох дітей

Подружжя з Херсонщини Віра та Олександр Кожушки тривалий час проживали за кордоном, однак напередодні повномасштабного вторгнення повернулися до рідного Берислава. Власних дітей вони не мали, тому вирішили створити прийомну родину і взяли на виховання трьох дівчат.

Через повномасштабну війну сімʼя дев’ять місяців перебувала в окупації. Після звільнення Херсону наприкінці 2022 року вони виїхали до одного з сіл на Херсонщині, однак згодом зрозуміли, що там недостатньо можливостей для розвитку дітей, і переїхали до Миколаєва.

У Миколаєві служба у справах дітей запропонувала родині створити дитячий будинок сімейного типу та збільшити кількість вихованців. Згодом Віра та Олександр прийняли рішення взяти у родину ще шістьох дітей віком від одного до дванадцяти років. Спочатку сім’ю тимчасово поселили у гуртожитку, а пізніше для них придбали будинок.

Жінка розповіла, що з дітьми вдалося швидко налагодити контакт. Вони познайомилися ще тоді, коли діти перебували в лікарні, регулярно їх відвідували та поступово встановили довірливі стосунки.

— Ми поїхали познайомитися з дітьми, і вони нам дуже сподобалися. З першого дня було відчуття, ніби ми знайомі вже давно. Ми відвідували їх у лікарні, поки оформлювалися документи, і поступово прив’язалися одне до одного. Тоді й остаточно вирішили забрати дітей у родину. Тепер вони навчаються і живуть разом з нами, — поділилася Віра Кожушко.

Нині подружжя виховує дев’ятьох дітей різного віку. За словами Віри Кожушко, труднощі у вихованні є завжди, адже кожна дитина потребує індивідуального підходу. Водночас у родині намагаються організувати побут так, щоб кожен відчував підтримку та увагу. Старші діти допомагають молодшим із навчанням, разом проводять час, займаються творчістю та підтримують одне одного.

У новому будинку сім’я проживає вже понад пів року. Житло придбали за завдяки державному фінансуванню та коштам бюджету Миколаєва. Подружжя також отримує грошове забезпечення як батьки-вихователі та соціальні виплати на утримання дітей.

Мати дитячого будинку сімейного типу Віра Кожушко, фото: МикВісті

Начальниця служби у справах дітей Миколаївської міської ради Юлія Кравченко пояснила, що придбання житла для дитячих будинків сімейного типу відбувається за державну субвенцію. За її словами, якщо в громаді з’являється родина, яка готова створити дитячий будинок сімейного типу, міська рада подає заявку на отримання коштів із державного бюджету. Після надходження субвенції оголошують відбір житла та шукають будинок, який відповідає вимогам для проживання великої родини.

— Дитячий будинок сімейного типу — це родина, яка бере на себе відповідальність за виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Якщо сім’я готова взяти на виховання від восьми до десяти дітей, ми забезпечуємо її житлом. Обираємо будинки у належному стані, які не потребують ремонту та придатні для проживання великої родини, — зазначила Юлія Кравченко.

Після заселення родини служба у справах дітей спільно з соціальними службами підбирає дітей, яких можуть влаштувати до цієї сім’ї. Одночасно будинок забезпечують необхідними меблями та технікою.

Юлія Кравченко зазначає, що перед створенням дитячого будинку сімейного типу кандидати проходять перевірку. Вони подають довідки про стан здоров’я та відсутність судимостей, а також проходять обов’язкове навчання. Досвід виховання дітей бажаний, але є обов’язковий.

— Ми консультуємо родини на всіх етапах і надаємо підтримку разом із центром соціальних служб. Наразі потреба в таких сім’ях залишається актуальною, оскільки через війну зросла кількість дітей, які потребують державної підтримки, — каже вона.

Загалом у 2025 році у Миколаєві придбали два будинки для великих прийомних родин, евакуйованих із Херсонської області.

Також Юлія Кравченко зазначила, якщо батьки не хочуть змінювати свій спосіб життя та не забезпечують дітям належні умови, держава може ухвалити рішення про вилучення дитини, щоб гарантувати її безпеку та захистити її інтереси.

Скільки дітей у Миколаєві перебувають під опікою служби у справах дітей

Станом на лютий 2026 року на обліку служби у справах дітей Миколаївської міської ради перебувають 837 дітей.

З них 574 — це діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які перебувають на первинному обліку. Ще 263 дитини — опинилися у складних життєвих обставинах. У дитячих будинках наразі перебувають 14 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Йдеться про дітей із захворюваннями, які потребують постійного медичного нагляду.

Зараз у Миколаєві є 6 прийомних сімей та 14 дитячих будинків сімейного типу. У службі зазначають, що це один із найвищих показників в Україні. Родини, які наважуються взяти на виховання дітей, отримують всебічну підтримку — як від держави та міської влади, так і від благодійних організацій.

Родині з Херсонщини придбали будинок у Миколаєві для виховання девʼятьох дітей, фото: МикВісті

Загалом минулого року до сімейних форм виховання влаштовано 101 дитину зі статусом сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. З них п’ятьох дітей усиновили громадяни України, 74 дитини передано під опіку, ще 20 — влаштовано до прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу.

Також у 2025 році до біологічних батьків повернули 12 дітей. З них 11 дітей перебували в центрах соціально-психологічної реабілітації, ще одна дитина — у Рівненському обласному спеціалізованому будинку дитини з центром реабілітації.

Станом на лютий 2026 року в службі у справах дітей ради на обліку перебуває 21 родина, яка хоче усиновити дитину.

Що таке патронатне виховання

Патронатне виховання — це форма тимчасової допомоги дітям, які через складні життєві обставини не можуть певний час жити з батьками. У такому випадку дитину не направляють до інтернату чи іншого закладу, а влаштовують у сім’ю патронатного вихователя. Це людина, яка на професійній основі бере дитину до свого дому, забезпечує їй безпечні умови, догляд і підтримку. Поки дитина перебуває у такій родині, соціальні служби працюють із її біологічними батьками, щоб допомогти їм подолати труднощі та повернути дитину додому.

Головна перевага патронату в тому, що дитина залишається в сімейному середовищі, у своїй громаді, може відвідувати звичайну школу або дитячий садок і підтримувати зв’язок із родичами.

У Миколаєві така практика вже дає результати — чотирьох дітей вдалося повернути на виховання батькам або родичам.

Родині з Херсонщини придбали будинок у Миколаєві для виховання девʼятьох дітей, фото: МикВісті

Патронат — це оплачувана діяльність. Вихователь отримує три мінімальні заробітні плати — 25 941 гривню, а його помічник — одну мінімальну зарплату, 8 647 гривень.

Окрім цього, держава виплачує соціальну допомогу на кожну дитину: від 7 тисяч гривень для дітей до 6 років, до 8,7 тисячі гривень для дітей віком від 6 до 18 років, а для дітей з інвалідністю — до 12 тисяч гривень. Працювати можна як фізична особа або як ФОП із відповідними видами діяльності.

Стати патронатним вихователем може повнолітня особа, яка готова працювати професійно, має належні житлові умови — зокрема окрему кімнату для дитини та санвузол у житлі — і повнолітнього помічника, який також пройде спеціальне навчання. Патронат — це можливість допомогти дитині безпечно пережити складний період у житті та зберегти для неї шанс повернутися в рідну родину.

Сімейні форми виховання — безальтернативний пріоритет

Дитина має зростати у сім’ї — саме так визначають міжнародні стандарти, які підтримують Організація Об’єднаних Націй та ЮНІСЕФ.

Представник Уповноваженого Верховної Ради з прав людини в Миколаївській області Спартак Гукасян розповів, що інтернати можуть бути лише крайнім і тимчасовим рішенням. Тому для Миколаївщини розвиток сімейних форм виховання — є стратегічним напрямком.

Він пояснив, що система догляду за дітьми має поступово переходити саме до сімейних форм виховання. Адже саме сім’я забезпечує дитині емоційну стабільність, формує відчуття прив’язаності, зменшує ризик психологічної травматизації та допомагає підготуватися до самостійного дорослого життя. Однак прийомні батьки часто стикаються з низкою складнощів.

За його словами, прийомні батьки фактично виконують одразу кілька ролей — кризових психологів, соціальних працівників і наставників для дітей.

— За нашими оцінками та вивченням цього питання, основні труднощі — це психологічна травматизація дітей, складність адаптації, бюрократичні процедури, недостатня спеціалізована допомога та потреба у тривалому супроводі сімей, — зазначив Спартак Гукасян.

Крім цього, мати дитячого будинку сімейного типу Віра Кожушко каже, що в інтернатах діти часто зростають із певними діагнозами, які їм ставлять ще у ранньому віці, і не завжди дітей можуть вилікувати. Тому в сім’ї намагаються приділяти більше уваги кожній дитині, допомогти їй розвиватися та подолати труднощі.

— На мою думку, сімейні форми виховання набагато кращі, ніж інтернати. У таких закладах діти часто зростають із певними діагнозами, які їм ставлять, і це може впливати на їхнє подальше життя. А в сім’ї ми намагаємося допомогти їм розкритися і дати можливість мати майбутнє. Це тяжка праця і до цього потрібно готуватися. Якщо є бажання і людина відчуває, що впорається, то боятися не треба. З будь-якою дитиною потрібно працювати, — розповіла Віра Кожушко.

Батько дитячого будинку сімейного типу Олександр Кожушко, фото: МикВісті

Жінка додала, що для розвитку дітей, які перебувають під її опікою, наймали репетиторів. Вони навчалися в інклюзивних класах, із ними працювали спеціальні педагоги та фахівці інклюзивного центру. Згодом комісія повторно обстежила дітей, і приблизно через два роки частину раніше встановлених діагнозів вдалося зняти.

Які права дітей порушувалися під час повномасштабної війни

Під час воєнного стану на Миколаївщині зросла кількість випадків порушення прав дітей, особливо тих, які залишилися без батьківського піклування.

Найчастіше порушують права на безпеку і життя, сімейне виховання, належні умови проживання, освіту, а також доступ до медичної та психологічної допомоги.

— Особливо вразливими залишаються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування. Під час моніторингів ми бачимо, що війна посилила ризики повторного потрапляння дітей до інтернатних закладів, їхнє переміщення без належного супроводу та перебування у неналежних умовах, — зазначив представник Омбудсмана Спартак Гукасян.

Представник Уповноваженого Верховної Ради з прав людини в Миколаївській області Спартак Гукасян, фото: МикВісті

Він нагадав, як у лютому 2025 року під час перевірки філії «Центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям» у Миколаєві виявили проблеми з умовами, у яких перебували діти. Зокрема, були недоліки в організації простору та догляді за дітьми, а також у забезпеченні умов, які відповідають їхнім потребам. Після цього дітей перевели до спеціалізованих закладів у Рівному та Тернополі, де для них створили більш безпечні та комфортні умови.

Схожа ситуація була і з вихованцями Миколаївського центру соціально-психологічної реабілітації дітей. Через небезпеку їх тимчасово розмістили в Антонівському мистецькому ліцеї. Однак взимку умови там виявилися не зовсім підходящими для тривалого проживання дітей, які потребують реабілітації. Тому згодом їх перевезли до Закарпатської області, де діти зараз живуть у більш безпечних і стабільних умовах.

Перспективи розвитку захисту дітей у 2026 році

Начальниця служби у справах дітей Миколаївської міської ради Юлія Кравченко розповіла про плани на наступний рік у сфері захисту дітей та розвитку сімейних форм виховання.

— Ми дуже зацікавлені, щоб діти не потрапляли в притулки, а могли жити в родині, поки батьки долають складні життєві обставини. Безпека дитини – наш пріоритет», — зазначила Юлія Кравченко.

Вона зазначила, що купівля хоча б одного будинку для нового дитячого будинку сімейного типу у 2026 році стане важливим кроком уперед.

— Хоч ми поки не можемо планувати масову купівлю будинків, придбати хоча б один – це буде добре. У нас вже є кандидати з міста Херсон, які чекають на можливість переїхати та приймати дітей», — додала вона.

У 2026 році продовжиться програма оздоровлення дітей, на яку планують виділити 16 мільйонів гривень із місцевого бюджету. Хоча точне фінансування ще не затверджене, Юлія Кравченко сподівається, що кошти виділять хоча б на рівні минулого року.

— Схема оздоровлення дуже зручна: дітей забирають із Миколаєва і відвозять у Закарпаття. Це дає їм можливість відпочити та набратися сил, — пояснює начальниця служби.

Підсумовуючи, Юлія Кравченко наголосила, що головна ціль роботи на 2026 рік — щоб дитина жила в родині, за винятком випадків, коли перебування у сім’ї небезпечне.