«На жаль, всі росіяни нам сьогодні вороги». Мер Очакова прийшов на допит у справі про держзраду, у якій обвинувачують його радника

Третій рік у Заводському районному суді Миколаєва слухається справа колишнього командира 73-го морського центру Сил спецоперацій Едуарда Шевченка. За його плечима визволення українських міст в зоні бойових дій на сході у 2014 році, державні нагороди, служба у Воєнно-морських силах та робота в Очаківській міській раді.

У січні 2023 року за підозрою у державній зраді його затримала Служба безпеки України в будівлі «урядового кварталу» в центрі Миколаєва. Слідство прямо вказувало — Шевченко працював на російську воєнну розвідку і мав завербувати мера Очакова для здачі міста.

12 лютого 2026 року колегія суддів допитала основного свідка у справі — міського голову, товариша Едуарда Шевченка і його безпосереднього керівника Сергія Бичкова.

Кореспондентка «МикВісті» розповідає, що розказав свідок і на якому етапі зупинився суд.

Адвока Олександр Герасимов та його підзахисний Едуард Шевченко. Фото: Аліса Мелік-Адамян, МикВісті

Шкутильгаючи та спираючись на ціпок, беземоційно Едуард Шевченко зайшов до судової зали з пакунком документів у руках. Він носить його із собою кожного засідання. Там — матеріали справи, вирізки із законів, на які він посилається у своїх промовах, і примітки, які робить собі у слідчому ізоляторі, де перебуває вже майже чотири роки.

Конвой дає дозвіл присутнім пройти до зали і лише побачивши серед усіх сина, Шевченко помітно змінився в обличчі, очима питаючи, чи все у того добре. Сторони сідають навпроти, а за ними заходять судді Ірина Боброва, Інна Притуляк та Вадим Гаврасієнко.

— Свідок є, переходимо до допиту, — звернулась до секретарки Ірина Боброва, попросивши покликати Сергія Бичкова.

Вчорашній допит мав відбутись ще три засідання тому, але щоразу суд отримував заяви про відрядження мера, через які прийти він не міг. Враховуючи це, головуюча суддя Ірина Боброва ухвалила рішення про примусовий привід. Однак під час судового засідання ніхто із суддів навіть не згадав за систематичні пропуски Сергія Бичкова. Свідок дав присягу і суд перейшов до допиту.

«Сергей. С той стороны»

З Едуардом Шевченком Сергій Бичков познайомився у 2016 році, коли той займав посаду командира 73-го центру ССО.

— Я познайомився з капітаном першого рангу Шевченко, коли він був командиром 73-го центру спеціальних операцій в місті Очаків. Коли він звільнився на пенсію за станом здоров'я, він був прийнятий на роботу до Очаківської міської ради керівником відділу відеоспостереження при управлінні житлового комунального господарства. Це було до повномасштабного вторгнення, це був чи 2020, чи 2019 рік, — розповідав Сергій Бичков.

Сергій Бичков, мер Очакова на допиті 12 лютого. Фото: Аліса Мелік-Адамян, МикВісті

Прокурор Антон Малюк починає уточнювати деталі, які відбулися під час війни. Зокрема про розмову із Сергієм Колесніковим. Обвинувачення стверджує, що це офіцер Головного розвідувального управління Російської Федерації, з яким Шевченко листувався роками. У січні 2023 року російське воєнне керівництво через Колеснікова та Шевченка намагалось поговорити з Сергієм Бичковим та отримати підтвердження, що росіянам віддадуть місто.

— Пропонував вам особисто Шевченко спілкуватись з будь-якими представниками РФ, їх спецслужбами?, — питав прокурор.

— Ні, він зайшов до мене в кабінет і спитав дозволу на те, щоб мені зателефонував якийсь чоловік Сергій і сказав, що це представник Російської Федерації, — відповідав свідок.

— Прям сходу?

— Ні, не сходу, він каже: «Там є питання, є час?». Я кажу: «Так, є час». Спитав: «Можна я дам ваш телефон людині, яка хоче вам зателефонувати?». Я спитав: «Хто це?». Він каже: «Це Сергій з тої сторони, він вам все пояснить». Я кажу: «Ні». Вибачте, я не хочу ні з ким спілкуватись, бо вже, ну, були спроби виходити на мене, і я вже мав деякі там певні розмови з тою стороною. Це не пов'язано з Едуардом Григоровичем.

— Як на це відреагував Шевченко?

— Ніяк, він пішов.

Далі кілька запитань поставив адвокат Олександр Герасимов. Зокрема, як себе зарекомендував Шевченко у міській раді.

— Претензій не було, бо у нас з ним не тільки функції, які він виконував по протоколу. Ми ще багато робили по місту такого, що повинен бути спеціальний фахівець досвідчений.

— В діях, у розмовах Шевченка було щось, що могло свідчити про його діяльність на користь Російської Федерації?, — уточнив захисник.

— Ні, — відповів Бичков.

В мерії Очакова Шевченко був відповідальний за сферу безпеки. Фото: Аліса Мелік-Адамян, МикВісті

Питань у захисника більше не було і суд дав слово Шевченкові. Тримаючись за металевий каркас камери, він обережно підвівся, взяв свої записи і звернувся до Бичкова.

— Сергію Миколайовичу, я під час розмови вам сказав, що це представник Російської Федерації?, — спитав Едуард Шевченко.

— Ну, росіянин, — відповів Бичков.

— Я сказав росіянин, але не представник РФ, з моїх вуст такого не звучало.

— Русский. Ми з вами говорили російською, тому русский.

— Я сказав, що з російського номеру просять ваш номер телефону, давати чи не давати…

— Так.

Поставка гуманітарки на окупований Кінбурн

Підтримай тих, хто щодня тримає місто в курсі

Клуб МикВісті — місце, де читач і редакція по один бік.

Учасники мають закритий чат, ексклюзивну розсилку із залаштунків життя журналістів, бачать новини раніше й впливають на зміни.

Приєднуйся. Разом тримаємо місто світлим

Безпечна оплата

Отримувачем внесків є ГО «Миколаївський Медіа Хаб» (ЄДРПОУ 45160758). Здійснюючи внесок, ви підтверджуєте згоду з тим, що внесена сума не підлягає поверненню та може бути використана ГО «Миколаївський Медіа Хаб» на реалізацію статутної діяльності, що включає підтримку незалежної журналістики та створення суспільно важливого контенту. Публічна оферта.

Далі Едуард Шевченко попросив Бичкова розповісти суду, чим він займався, коли почалась повномасштабна війна. Мер почав відповідати дещо збентежено, кажучи, що не думав, що доведеться зупинятись на таких питаннях.

— Ми доставляли і пенсію, і гуманітарні грузи на окуповану територію. Як, я не буду розказувати, бо це не та справа. Ми робили інкасацію…, — почав відповідати він.

— Коли ви кажете ми, кого ви маєте на увазі?, — перебила його суддя Ірина Боброва.

— Це був я, Едуард Григорович і деякі інші люди, які не повинні тут бути. Вони нам допомагали. Особисто з Едуардом Григоровичем ми робили інкасацію банків, тому що нема кому було возити кошти пенсіонерам і заповняти банкомати в Очакові. Декілька місяців банки звертались до нас. Едуард Григорович нагороджений зброєю, він мав її при собі. Багато питань, пов'язаних з безпекою міста. Під його керівництвом виготовлялися пляшки з палаючою сумішшю і всяке таке, що було нам потрібно для оборони міста. Я не вмію це робити. Я людина цивільна, — сказав Сергій Бичков.

Шевченко уточнив у мера, чи точно він приймав участь і знав про все, що відправляють на Кінбурнську косу у якості гуманітарної допомоги. Що, власне, Бичков і підтвердив.

Обвинувачений попросив його згадати і той факт, як під час вторгнення Головне управління розвідки зверталось до них з проханням переправити на окупований Кінбурн те, що могло «заподіяти велику шкоду».

Справу слухає колегія суддів: Ірина Боброва, Інна Притуляк та Вадим Гаврасієнко. Фото: Аліса Мелік-Адамян, МикВісті

Бичков не став вдаватись у деталі і коротко відповів, що було зроблено усе, що потрібно.

— Якийсь я розвідник-двієчник. Навіть не докладаю про це, — сказав Шевченко, адресуючи прокурору.

Сергій Бичков підтвердив і той факт, що представники контррозвідки консультувались щодо дій військових і виходу на Кінбурнську косу.

— Я вам казав, що ми зустрічались, було купу емоцій.

— Так. Ви зустрічались, але без мене.

— Теж якось дивно, війська планують висаджуватись для виконання спеціальних задач. А якийсь дебіл-розвідник на прізвище Шевченко про це забуває.

Перейшовши на більш емоційний тембр у голосі Едуард Шевченко попросив прямо відповісти Сергія Бичкова, чи пропонував йому той здати росіянами Очаків і що чекатиме самого колишнього спецпризначенця у разі, якщо місто захоплять окупаційні війська.

— Прямим текстом, підтекстом пропонував?

— Ні, ви не пропонували. Пропонував інший російський військовий.

— Що я вам особисто казав про те, що чекає на мою родину у разі, якщо вони зайдуть?

— Скажу м'яко, ви казали, що буде погано для сім'ї вашої, а може і фатальні якісь наслідки будуть, якщо вони прийдуть. Я не питав у вас чому, бо не знав, чим ви займались до цього в центрі спеціальних операцій.

Вербування мера

У 2023 році, коли Служба безпеки України оприлюднила пресреліз про затримання Едуарда Шевченка, там було написано, що розвідка РФ поставила йому задачу схилити до співпраці керівництво міської ради в обмін на посаду для Бичкова при владі росіян. Але, як писало СБУ, мер проявив патріотичну позицію, і повідомив силовиків про спроби вербування.

— А ви взагалі знаєте, що таке вербування?, — спитав Шевченко Бичкова.

— Ні, — відповів той.

— Вербування — це схилення об'єкта до співпраці за допомогою підкупу, залякування чи спільних інтересів. Я намагався вас підкупити?

— Ні.

— Я вас залякував?

— Ні, — стримуючи сміх відповідав Сергій Бичков.

— У вас є якісь спільні інтереси з урусами, чи я вам про них нагадував?

— Ні.

Едуарда Шевченка обвинувачують у державній зраді. Фото: Аліса Мелік-Адамян, МикВісті

Обвинувачений попросив Бичкова згадати його настрої і описати реакції, які він відчував у перші дні вторгнення. Очаківський мер згадав, що Шевченко казав про майбутню загибель великої кількості людей, як цивільних, так і військових. Крім того, Шевченко пропонував допомогти евакуювати родину міського голови, на що він відмовився.

— У моїх діях за весь час нашого з вами знайомства з 2016 по 2023 рік можете назвати мої дії, спрямовані на підривну діяльність?, — звернувся підсудний до свідка.

— Я ж казав вже, ні, не чув, не бачив. Навпаки я чув ваші розмови по телефону з товаришами по службі з центру спеціальних операцій. Ви з ними розмовляли, давали їм якісь поради. Декілька людей там ви виводили по телефону... Ну, на жаль, кілька загиблих людей. Це було у Маріуполі, якщо ви пам'ятаєте.

Дзвінок у Росію

Розмова очаківських посадовців із росіянами все ж відбулась. Тоді ж у 2023 році після надання згоди на конфіденційне співробітництво. За словами свідка, він одразу погодився на розмову і чекав згоди Шевченка.

Телефонний дзвінок був заздалегідь спланований через повідомлення. Сергій Колесніков зателефонував на особистий номер Бичкова, коли той із Шевченком сиділи разом під контролем СБУ. Бичков згадував, що йому сказали, що з ним хочуть поспілкуватись більш впливові у ГРУ люди — дехто на імʼя Миколай Миколайович.

— Він (Сергій Колесніков, — прим.) мені сказав, що я повинен обдумати, як буде відбуватися наша розмова, що я можу йому запропонувати, а він мені скаже, що він хоче від мене.

— Ви йому щось пропонували, якісь умови ставили?, — спитав Антон Малюк.

— Да, я йому сказав хай перестануть обстрілювати. Ну, так було домовлено. Ви ж в курсі, це була гра. Тому я йому сказав, що перестаньте обстрілювати місто, а потім будемо розмовляти, з ким ви запропонуєте.

Прокурор Миколаївської обласної прокуратури Антон Малюк. Фото: Аліса Мелік-Адамян, МикВісті

Питання суддів

Після двадцятихвилинного допиту свідка суддя Ірина Боброва уточнила у нього, чи правильно розуміє, що Бичковим і Шевченком сталась лише одна розмова, коли той йому пропонував дати телефон росіянами. Однак обвинувачений вигукнув, що протестує: він питав дозволу, а не пропонував.

— Це правда. Він спитав, чи можу я дати дозвіл на те, щоб людина з Росії зателефонувала на мій особистий номер, — підтвердив Сергій Бичков.

— А він вам якимось чином пояснював, що це за росіяни?, — спитала суддя Інна Притуляк.

— Ні, я вам скажу так, я не питав, я сказав сразу ні, я різко обірвав розмову. Ну, може не зовсім ні, а там ще щось добавив, і сказав: "Я цим займатись не буду". І все. І Едуард Григорович вийшов. Більш до цієї розмови ми не поверталися, доки, ну, не сталось те, що сталось.

Суддя Вадим Гаврасієнко уточнив, чи повідомив він про цей випадок комусь.

— Звісно, я зобов'язаний зробити це, бо це не перша спроба. Перша спроба була не його, а іншої людини. І я спілкувався в Whatsapp з цією людиною і теж була розмова. Я все передав контррозвідці, потім проходив поліграф, якщо вам цікаво. Тому я не здивувався цим пропозиціям, бо вони є, вони поступали, — запевнив очаківський мер.

Прокурор уточнив, чому Бичков не став питати у Шевченка, про що із ним хочуть поговорити росіяни.

— Я розумів, чим закінчиться моя згода дати телефон, просто поспілкуватись. Просто не буде. Я повинен докласти в органи. Я повинен буду потім щось зробити. Я проходив поліграф після однієї розмови. Мені це, знаєте, не дуже приємно.

— Тобто виходячи вже з наданих вами показів, ви розцінили цього росіянина як ворога, так?

— На жаль. Я вам скажу так, пане прокурор, на жаль, ми сьогодні всі розцінюємо росіян як ворогів. Це є. І кого не спитайте, любого росіянина там, може він хороша людина, но вони нам вороги, бо вони вбивають наших дітей. Як ви хочете, щоб я до цього ставився?

— Чому на жаль?, — спитав Вадим Гаврасієнко.

— Тому що коли люди вбивають друг друга це жаль. Ну, для мене особисто так сьогодні. Ми вже вороги. І це на багато поколінь. Ми вже не повернемося до того, що було. Якщо вам цікава моя особиста думка.

Як затримували Шевченка?

Силовики затримали Едуарда Шевченка 23 січня у Миколаївській обласній військовій адміністрації. Того дня разом із Сергієм Бичковим вони приїхали до міста, мер привіз в ОВА деякі документи і працівники йому повідомили, що прийнято рішення про затримання Шевченка.

— Він був на той час в машині, а я був в адміністрації, — згадував Сергій Бичков.

Пізніше у будівлю зайшов і сам Едуард Шевченко, де йому було вручено підозру від СБУ.

На цьому допит Сергія Бичкова завершився. Того дня суд також допитав оперативного співробітника СБУ, який проводив негласні слідчо-розшукові дії під час затримання.

Також сторона захисту просила про допит засудженого в Україні Ігоря Малогу та Олега Буцького. Прокурор заперечив, зазначивши, що захист не надав належного обгрунтування клопотанню. Суд не задовольнив його.

Судді вивчають клопотання, подане захисником Едуарда Шевченка. Фото: Аліса Мелік-Адамян, МикВісті

Наступне засідання у справі відбудеться 26 лютого.

Аліса Мелік-Адамян, «МикВісті»

Чому ви читаєте «МикВісті»? Яка наша діяльність найбільш важлива для вас? Та чи хотіли б ви стати частиною спільноти читачів? Пройдіть опитування, це анонімно і займе 5 хвилин вашого часу