Як у Миколаєві працює «єВідновлення» та чи покривають компенсації потреби людей

У Миколаєві сім’ї, чиє житло постраждало від російських ударів у під час війни повномасштабної війни, проходять складний і тривалий шлях відновлення. Попри те, що держава звітує про ефективність програми «єВідновлення», на практиці родини стикаються з затримками, неповними компенсаціями, багатомісячним очікуванням комісій та необхідністю доплачувати з власної кишені. Історії постраждалих показують: механізм працює, але повільно, фрагментарно і часто не покриває реальних збитків.

Історії миколаївців демонструють: проблеми накопичуються ще з моменту подання заявки — і не закінчуються навіть після отримання грошей.

Відремонтували будинок за програмою «єВідновлення», але все одно витратили понад $3,5 тисячі власних коштів

Родина Друцьких живе у своєму будинку понад 12 років. Після 26 лютого 2022 року цей будинок перетворився на холодну коробку без вікон і даху. Найбільше постраждав другий поверх: вибиті вікна, зруйнована стеля, пробиті стіни та балкон.

Частину вибухової хвилі будівля прийняла на себе після підриву російського танка, який заїхав на проспект Центральний. Тоді внаслідок бою українських військових із російськими окупантами 26 лютого навколо будинку торгівлі «Південний Буг» у Миколаєві постраждали житлові будинки та магазини.

У перші дні після удару сім’я повернулася в дім і не впізнала його.

— Другий день війни — а наш дім фактично знищений. Стоїш посеред свого житла, яке будував роками, і не розумієш, як починати заново. Тоді всі були в шоці. Холодно, вітер, а треба якось закривати будинок. Усе робили за власний кошт, – згадує чоловік.

Більшість сусідів тоді виїхали. Родина залишилась майже сам на сам із наслідками руйнувань. Два роки вони жили з тимчасово латаною покрівлею: дощі протікали, по хаті стояли тазики для води.

— Якби програма запрацювала швидше, багато чого вдалося б уникнути. Але добре, що ми отримали компенсацію — і отримали реальні гроші, які справді допомогли, – додає чоловік.

Вікна встановили волонтери лише взимку 2023 року — тоді в будинку вперше після вторгнення з’явилося природне світло.

— Ми якось самотужки, за допомогою друзів, це все прибрали, зашили, чим могли, і довго чекали державної програми. Чоловік залишався у будинку як сторож, а я з дитиною виїхала до Одеси. Там теж не було легких умов. Пощастило, що адміністрація центрального району направила до нас благодійну організацію, яка встановила вікна взимку 2023 року. І лише тоді в будинку знову з’явилося природне світло, – розповідає власниця будинку Олена Друцька.

Бюрократія, оцінки, комісії — і довге очікування на старт програми

Коли запрацювала програма «єВідновлення», процес пішов, але простим його не назвеш. Комісія приходила тричі. Фіксували ушкодження, рахували збитки, вимагали додаткові довідки — щоразу якісь нові, говорить родина Друцьких.

— Процедура не швидка і не проста. Врятувало те, що моя дружина дуже наполеглива. Вона реально ходила щодня, добивалася, доки це зрушить з місця. Були затримки, але все пройшло без критичних проблем, — каже чоловік.

Родина отримала перший транш — 200 тисяч гривень. Цих грошей вистачило лише на відновлення даху. Будівельники замінили металопрофіль, перебили балки, підшили дах і закрили великі отвори.

— Ми знімали всю стару покрівлю й робили нову фактично з нуля. І що цікаво — суми вистачило рівно «в гривню»: бригада приїхала, усе зробили, і нам навіть адміністрації було легше від того, що це один великий, окремий вид робіт. Хоча в будинку пошкоджено було багато: стіни, двері, шпалери, гіпсокартонна стеля, яка повністю впала від ударної хвилі. Навіть була пробита наскрізь стіна — снаряд пройшов прямо через кімнату й упав всередині. Потім приїжджали фахівці СБУ, забирали уламки на експертизу — це було ще влітку 2022 року, – розповідає Олена Друцька.

Другий транш компенсації у розмірі 500 тисяч гривень родина отримала лише після завершення всіх інших робіт, ці кошти витратили на внутрішні роботи. Довелося шукати різних майстрів: одні робили стелі, інші — стіни, треті — двері.

Та попри державну підтримку, власних коштів родина витратила близько 3,5 тисяч доларів — передусім на оплату роботи майстрів.

— Матеріали компенсували, а от роботу — ні. Дах робила бригада з 4–5 людей майже місяць. Всередині теж багато демонтажу, вирівнювання. Це все наші гроші, — каже Друцький.

Крім того, держава не компенсує побутові речі: меблі, штори, пошкоджену техніку. На кухні подряпалися поверхні, зламалися предмети інтер’єру, постраждав стіл. Родина лагодила це вже власним коштом, а великі вікна замінили благодійники. Ремонт завершили влітку 2024 року.

— Це величезна допомога. Ми б самі не витягнули такий обсяг, — каже Олена Друцька.

«Півмільйона збитків – і 220 тисяч компенсації»

У 2023 році життя цієї миколаївської родини розділилося на «до» та «після» одного ракетного удару. Вони були вдома: чоловік, жінка і дитина — коли вибухова хвиля зруйнувала їхній будинок і майно. Машину, що стояла у дворі, пошкодило настільки, що авто здали на запчастини. Будинок частково розійшовся, також там вибило всі вікна і двері, скло посікло стіни й тіло.

— Ми були всередині. І дитина була. Скло буквально було в голові — це дуже страшно. Всі вікна, всі двері лежали на землі. Це шок, який не забувається, — згадує Ірина Гайдук.

Попри масштаб руйнувань, родина вижила. Але їхнє життя перетворилося на довгий шлях відновлення.

Після удару сім’я вже не могла жити у власному будинку — дах був рознесений, вікон не залишилося. За допомогою місцевої адміністрації їм тимчасово перекрили покрівлю ОСБ-панелями, аби хоч якось захистити дім від дощу та снігу. Вікна забили тим, що було під рукою.

Родина орендувала житло цілий рік, поки намагалася зібрати документи та подати заявку на компенсацію.

— Я просто приходила сюди, дивилась на цей будинок… Було шкода. Хотілося зробити хоч щось, щоб він не стояв покинутий, — каже Ірина Гайдук.

«Нам радили подаватися як знищене майно. Але ми просто хотіли бодай щось»

За порадою фахівців родина могла претендувати на програму компенсацій за знищене майно, оскільки пошкодження були дуже значними. Але програми для знищених будинків на той момент ще не було. Тож сім’я подала заявку як пошкоджене майно.

Родині довелося кілька разів повторно подавати заявку — система давала збої. Також потрібно було зробити детальний технічний опис пошкоджень, зібрати всі файли та підтвердження.

1 квітня 2024 року вони подали документи в «Дію». За 9 днів прийшло підтвердження: заявку погоджено. Ще за два тижні приїхала комісія, оглянула руйнування, склала чек-лист і оцінила збитки.

Комісія прийшла оперативно, але процес затягнувся на рік

Через дев’ять днів після подачі прийшло підтвердження. Комісія оглянула будинок за два тижні. А от реальні гроші — 220 тисяч гривень — родина побачила аж через рік після вибуху.

— Ми постраждали у 2023-му, а компенсацію отримали влітку 2024-го. Весь цей час я винаймала житло. І паралельно ходила по кабінетах: підписати тут, уточнити там, принести ще одну довідку, – розповідає Ірина Гайдук.

Сума, яку визначила комісія, покрила лише мінімальний ремонт: підлатати стіни, проштукатурити, перекрити дах шифером.

— У червні нам прийшла перша виплата. Загалом — 220 тисяч гривень. Там було все чітко розписано в чек-листі. Не скажу, що це велика сума для таких руйнувань, але ми розуміли: хоча б щось. Кошти використали раціонально. Але це — косметика, щоб хоч якось жити. Збиток у нас — десь на півмільйона, — розповідає Ірина Гайдук.

Техніка, яку знищило вибухом — пральна машина, частина меблів, електрика — у компенсацію не входила. Довелося купувати все власним коштом.

Сім’я каже: їм пощастило, що у них є рідні, які можуть самостійно виконати частину робіт. Інакше цих грошей точно б не вистачило.

— Хто його буде робити? Ну ми самі. З близькими, своїми руками. Добре, що є родичі, в яких руки ростуть з правильного місця, – каже Ірина.

Виплати надходили на віртуальну картку «єПідтримка». Купувати матеріали можна було в магазинах, що підключені до програми: «Поліс», «33-й» та інші.

Перше нарахування вони отримали 29 червня 2024 року, друге — 5 листопада 2024 року. У червні 2025 року родина закінчила основні ремонтні роботи.

За їхніми підрахунками, загальний збиток від обстрілу — близько 500 тисяч гривень. Сума компенсації — 220 тисяч гривень.

— Вистачило на такий собі косметичний ремонт. Десь стіну стягнули, десь поштукатурили, шифером перекрили дах. Не ідеально, але жити можна. Мабуть, таких як ми, багато, – додає Ірина Гайдук.

Мешканка будинку на вулиці Адміральській розповідає, що після двох хвиль обстрілів її квартира отримала суттєві пошкодження. Під час першого удару комісія з архітектури так і не приїхала — людям сказали «дзвонити й замовляти огляд», хоча ніхто тоді навіть не знав про такий порядок дій. Після другого обстрілу комісія прийшла, але в акт внесли далеко не всі руйнування.

Жінка каже, що через це програма «єВідновлення» згодом зафіксувала лише частину збитків: їй компенсували лише вхідні двері, тріщину у кладовці та шпалери, хоча у квартирі лишилися тріщини по всій стелі, пошкоджені стіни та інші наслідки ударної хвилі. На стелю та більші ділянки стін компенсація «не передбачена».

— У мене тріщина через всю квартиру, стара штукатурка ходить ходуном. Якщо почну збивати — посиплеться все. А вони кажуть: це не підпадає під виплати. Дали 15 тисяч гривень: двері, трошки шпаклівки і шпалери. А хто робити буде? — розповідає Ірина Семенова.

Вона пояснює, що повторно податися в систему вже неможливо, хоча частина руйнувань проявилася пізніше, після робіт благодійних підрядників.

Додаткові проблеми виникли і в сусідів. Одна з жінок зазначила представникам, що їй «зробили балкон», маючи на увазі лише встановлену металеву огорожу. Через цю неточність у розмові їй поставили «галочку» про виконані роботи — і з переліку потреби в ремонті балкона її вже викреслили. Дзвінки на гарячу лінію ситуацію не змінили.

Мешканці нарікають: суми компенсацій не відповідають обсягу реальних пошкоджень, а у випадках, коли попередні підрядники з благодійних фондів виконали роботи частково або неякісно, «єВідновлення» вже не бере ці ділянки до уваги.

Як змінювалася ситуація з «єВідновленням» у Миколаєві

Ще у травні 2025 року Миколаїв входив до лідерів за кількістю звернень у межах програми «єВідновлення». Тоді містяни подали понад 4,4 тисяч заяв, а приблизно половину з них уже було розглянуто. Експерти Transparency International, які аналізували роботу міських комісій, відзначали, що процес організований без суттєвих порушень, але навантаження на систему було значним.

Восени навантаження лише зросло. Станом на листопад кількість поданих заяв перевищила 5,1 тисячі, тобто за пів року додалося майже 700 нових звернень. Зросла і кількість ухвалених рішень: погодженими стали понад 2,8 тисяч заяв, а більшість із них уже профінансовані.

Наприклад, в адміністрації Центрального району, з травня 2023 року опрацювали 1493 заяви. Понад половину — 712 — погодили, ще майже стільки ж 696 відхилили з різних причин: від відмов заявників до випадків, коли люди відновили житло власними силами.

На погоджені заявки район нарахував компенсацій на понад 39 мільйонів гривень, з яких мешканці вже фактично отримали 14 мільйонів гривень.

«Звернення щодо затягування строків – це абсолютний лідер серед усіх скарг»

Представник Уповноваженого з прав людини в Миколаївській області Спартак Гукасян, говорить, що кожен етап програми «Є-Відновлення» супроводжується труднощами, і це відчувають на собі тисячі родин. За його словами, найбільші проблеми — це затягування строків, технічні помилки в документах і недостатній розмір компенсацій.

Люди скаржаться, що комісії місяцями не можуть приїхати для обстеження, а отримані акти часто повертають на доопрацювання через формальні неточності.

Виплат, навіть погоджених, не завжди вистачає хоча б на частковий ремонт, адже ціни на будматеріали ростуть швидше, ніж компенсації.

— Основним порушенням ми вважаємо недотримання розумних строків, передбачених процедурою. Право на відновлення житла – це також право не чекати цього відновлення нескінченно. Коли людина через організаційні проблеми громади не може навіть отримати акт обстеження протягом півроку – це пряме порушення її прав. Також ми фіксуємо випадки, коли відмови у включенні до програми не супроводжуються чіткими та обґрунтованими поясненнями, що ускладнює оскарження, – розповідає Спартак Гукасян.

Найскладнішим етапом Спартак Гукасян називає саме обстеження пошкоджень.

— Подати заявку можна, але чекати приїзду комісії та правильного оформлення документів — це головна «пробка», — пояснює він. Через ці затримки часто відбуваються й проблеми з виплатами.

Особливо уразливі літні та маломобільні люди, яким важко користуватися «Дією» чи іншими електронними сервісами.

Теоретично можна подати документи через ЦНАП, але на практиці у багатьох громадах відсутня належна підтримка. Через це постраждалі опиняються в нерівних умовах.

— Звернення щодо затягування строків – це абсолютний лідер серед усіх скарг. Щодо відмов – вони надходять рідше, але часто викликані саме технічними помилками при оформленні документів, що, по суті, також є наслідком недовершеності процедури. Коли людина пройшла всі кола чекання, а їй відмовляють через неправильно заповнену графу в акті, це викликає справедливе обурення, – каже уповноважений.

Ще одна проблема — суб’єктивність оцінки комісій. Масштаб руйнувань часто різниться залежно від складу комісії або часу обстеження.

— Люди вбачають проблему в тому, що оцінка масштабів руйнувань може суттєво відрізнятися в залежності від складу комісії, громади чи навіть часу проведення обстеження. Відсутність гнучкого механізму коригування максимальних сум компенсації відповідно до реальної ринкової вартості ремонтно-відновлювальних робіт та відсутність єдиного, максимально деталізованого стандарту оцінки призводить до нерівномірного підходу і, як наслідок, – до звернень до нас, – додає Спартак Гукасян.

За словами Спартака Гукасяна, діяльність Уповноваженого спрямована на виявлення та усунення цих прогалин, адже кожна з них впливає на тисячі родин, які очікують на повернення до своїх домівок.

— Ми аналізуємо дані, що публікують громади (або не публікують), щодо перебігу програми, розглядаємо звернення громадян. Основні ризики для недискримінації ми бачимо в нерівному доступі до інформації та адміністративних послуг для мешканців різних громад і різних соціальних груп, про що я вже згадував. Наше завдання — виявити системні прогалини: відсутність чітких строків на всіх етапах, нестандартизовані оцінки збитків, складний доступ для цифрово необізнаних та відсутність механізму коригування сум компенсацій відповідно до реальної ринкової вартості. Кожна така прогалина — це тисячі конкретних людських доль, які чекають на повернення додому, – додає Гукасян.

Ці історії — одні з сотень у Миколаївській області. Кожна сім’я має свої цифри, свої руйнування і свої страхи. Але всіх об’єднує одне: бажання повернути своє життя назад.