«Коні дають відчуття спокою». Історія миколаївської кінної школи, що стала місцем терапії під час війни

Приватна стайня імені Володимира Сороки у Миколаєві. Фото: «МикВісті»

Повномасштабна війна в Україні торкнулась життя кожного — і людей, і тварин. Через обстріли та пожежі сотні тварин загинули, тисячі опинилися без домівок або пережили сильний стрес. Особливо чутливо на вибухи реагують коні, які мають гостру реакцію на шум та небезпеку.

Попри постійні ризики та обстріли, у Миколаєві продовжує роботу приватна стайня імені Володимира Сороки. Тут доглядають за кіньми, проводять заняття з верхової їзди, іпотерапію та екскурсії для дітей і дорослих.

У цьому матеріалі «МикВісті» розповідають, які випробування пережила миколаївська стайня під час війни, чому коні стали частиною відновлення людей після стресу та що сьогодні відбувається з кінним спортом у місті.

Підтримай тих, хто щодня тримає місто в курсі

Клуб МикВісті — місце, де читач і редакція по один бік.

Учасники мають закритий чат, ексклюзивну розсилку із залаштунків життя журналістів, бачать новини раніше й впливають на зміни.

Приєднуйся. Разом тримаємо місто світлим

Одноразова підтримка Підписка місячна

₴ 50 ₴ 100 ₴ 500

Підтримати

₴ 100 ₴ 250 ₴ 500

Безпечна оплата

Отримувачем внесків є ГО «Миколаївський Медіа Хаб» (ЄДРПОУ 45160758). Здійснюючи внесок, ви підтверджуєте згоду з тим, що внесена сума не підлягає поверненню та може бути використана ГО «Миколаївський Медіа Хаб» на реалізацію статутної діяльності, що включає підтримку незалежної журналістики та створення суспільно важливого контенту. Публична оферта.

Стайня знаходиться на території колишньої кінно-спортивної школи у Варварівці. Раніше вона належала багаторазовому чемпіону Європи з триборства Володимиру Сороці, який 20 років був головним тренером України з триборства. Тепер його учні продовжують справу в пам’ять про свого наставника.

Як миколаївська стайня пережила перші дні війни

На початку повномасштабного вторгнення коней не вивозили — усі тварини залишилися на місці. Працівники теж лишилися, організувавши чергування та ночівлі на території конюшні, щоб у разі небезпеки встигати вивести коней, яких на той момент було шістнадцять.

— Коні залишалися тут, і ми теж разом із ними. У нас і досі діє чергування — ми ночуємо в стайні, щоб у разі небезпеки швидко вивести тварин із денників, адже після обстрілів там було багато скла, — каже тренерка з верхової їзди Олександра Янєва.

Після обстрілів працівники разом із волонтерами прибирали уламки скла та лагодили пошкоджені приміщення — ставили старі склопакети, щоб захистити тварин від холоду.

Тренерка каже, що коні гостро реагували на щоденні вибухи: якщо віддалені звуки сприймали спокійно, то низько пролітаючі ракети чи дрони їх лякали.

— Коли вибухи лунали далеко, коні реагували спокійно — для них це було схоже на новорічний феєрверк. Але коли ракети пролітали низько або неподалік вибухали снаряди чи дрони, тварини дуже лякалися. Двічі вибухи сталися просто на території стайні, там, де немає огорожі, — розповіла Олександра Янєва.

Внаслідок одного з таких обстрілів вибуховою хвилею у стайні вибило вікна, зірвало частину даху та пошкодило приміщення, де зберігається сіно. Відновити дах та зберегти запаси сіна вдалося завдяки волонтерам та зібраним коштам.

Тренерка з верхової їзди Олександра Янєва у приватній стайні імені Володимира Сороки. Фото: «МикВісті»

Через війну заняття з верхової їзди припинилися, а частина власників коней виїхала за кордон, тому утримання тварин лягло повністю на працівників стайні. Вижити вдалося завдяки завчасно закупленому сіну, а згодом — гранту від Міжнародної організації з міграції (МОМ), за кошти якого утеплили стайню та придбали корми.

Оскільки стайня розташована майже за містом, працівники, які мешкали в центрі Миколаєва, не могли дістатися на роботу. Варварівський міст часто розводили, громадський транспорт не ходив, а таксисти відмовлялися їхати через блокпости.

— Було важко, бо в мене вдома дитина, чоловік. Варварівський міст постійно то зводили, то розводили, а я живу в центрі міста — нічого не їздить. Ми то пішки ходили, то пів року їздили сюди на велосипедах. Маршруток не було, на таксі не наїздишся, та й таксисти сюди не хотіли їхати, бо стояв блокпост і всі боялися, — згадує тренерка Олександра Янєва.

Після обстрілів у багатьох тварин з’явилися проблеми зі здоров’ям. Один із коней, на ім’я Хоровод, через серцеві напади пішов «на пенсію» — тепер він не бере участі у тренуваннях, але залишається у стайні та спілкується з відвідувачами.

Іпотерапія: як коні допомагають дітям з особливими потребами

Окрім занять з верхової їзди, у стайні проводять терапію за допомогою коней. Це метод реабілітації для дітей з особливими потребами, а також спосіб соціалізації та емоційного розвантаження для всіх, хто хоче провести час поруч із тваринами. Учасники занять можуть не просто кататися верхи, а й навчитися доглядати за кіньми, годувати та чистити їх.

— Ще до війни у нас був кінь, підготовлений для іпотерапії. Спочатку ми працювали більше у спортивному напрямку, але з часом почали надходити запити на терапевтичні заняття. Тоді ми відправили нашу інструкторку Поліну на навчання — вона пройшла курси, отримала сертифікат, і зараз ми проводимо іпотерапію для дітей з різними видами захворювань, — розповідає тренерка з верхової їзди Олександра Янєва.

Приватна стайня імені Володимира Сороки у Миколаєві. Фото: «МикВісті»

Іпотерапевтка Поліна Валєєва зазначила, що у стайні проводять заняття для дітей із дитячим церебральним паралічем (ДЦП), розладом аутичного спектра (РАС), синдромом Дауна та синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ). Така терапія має певні медичні обмеження, які визначає лікар-реабілітолог.

Крім цього, такі терапевтичні заняття підходять дітям із легкими формами сколіозу чи наслідками травм — для укріплення м’язового корсету спини та покращення постави.

— Якщо це дітки з ДЦП, то більшість вправ спрямовані на розтяжку та координацію. Ми їздимо боком, спиною вперед, лягаємо на спинку або животик, розігріваємо м’язи, качаємо прес. Такі вправи допомагають розслабити тіло, покращити гнучкість і загальний фізичний стан. Для дітей із розладом аутичного спектра основна мета занять — налагодження комунікації. Вони дають коню команди: «Іди», «Стоп», «Рись», — щоб вчитися концентруватися та бути «тут і зараз». Ми також граємо з ними в м’яч, просимо описати предмет — його форму та колір. Це стимулює мовлення і допомагає дітям взаємодіяти, — каже Поліна Валєєва.

За її словами, ключовий елемент іпотерапії — це кінь. Тварина має бути спокійною, врівноваженою та спеціально підготовленою — не лякатися м’ячів, паличок чи дитячих вигуків.

— Найголовніше — правильно підібраний кінь. Не кожна тварина підходить для таких занять. Кінь має бути невисоким, щоб з ним було зручно працювати тренеру, з широкою спиною і плавною ходою. Якщо рухи занадто різкі або короткі, це може нашкодити дитині з фізичними обмеженнями. Коні за своєю природою лякливі. Тому перед роботою з дітьми їх готують кілька місяців — поступово привчають до різних звуків, предметів і рухів. Адже не всі витримують ментальне навантаження під час терапії, вони можуть нервувати та злитися, коли навколо багато дітей, — пояснила тренерка.

Тренерка з верхової їзди Олександра Янєва у приватній стайні імені Володимира Сороки. Фото: «МикВісті»

На стайні також проводять заняття для дітей, які беруть участь у спільному проєкті з миколаївським благодійним фондом «Вихід». Фонд оплатив групові сеанси іпотерапії для дітей з аутизмом, синдромом Дауна та СДУГ.

Батьки розповідають, що вже після кількох занять помітили позитивні зміни в поведінці дітей. Вони стали спокійнішими, більш зосередженими та відкритими до спілкування.

Батько хлопчика з розладом аутичного спектра Андрій Годун каже, що іпотерапія допомогла сину подолати страх і стати впевненішим.

— Ми давно розглядали іпотерапію, але не наважувалися, бо дитина боялася великих тварин. Уже після першого заняття страх зник. Після другого син не міг дочекатися нової зустрічі й просив відвезти його до коней, навіть просто щоб погодувати. Заняття помітно покращили психоемоційний стан, зміцнили м’язи спини та ніг, поліпшили координацію, — розповів він.

Мама двох близнюків із аутизмом Світлана Артюх зазначила, що для її дітей ці заняття стали справжньою терапією спокою та радості.

— Ми пройшли курс іпотерапії й залишилися дуже задоволені. Цей метод має комплексний ефект — фізичний, психологічний і емоційний. Контакт із конем допоміг знизити тривожність, покращити емоційний стан, розвинути мовлення, концентрацію уваги та посидючість. Діти йшли на заняття із задоволенням і швидко знайшли контакт із твариною, — поділилася мама.

Кінь, який пережив війну: з Херсонщини до миколаївської конюшні

У стайні живе кінь, якого вдалося евакуювати у 2023 році із Херсонської області. Його власниця звернулася до миколаївських тренерів по допомогу після обстрілів у селі Янтарне, де тварина жила на місцевому господарстві. Після влучання снаряда кілька тварин загинули, решту продали, а коня вирішили вивезти у безпечніше місце.

Для евакуації коня влада Миколаєва виділила спеціальний коневоз для перевезення тварини. Через обласні військової адміністрації Миколаївської та Херсонської областей вдалося отримати дозвіл на проїзд пунктів пропуску, адже територія перебувала у зоні бойових дій.

— Це був 2023 рік, тоді ця територія залишалася зоною бойових дій, і потрапити туди можна було лише за спеціальним дозволом. Село Янтарне розташоване біля берега. Ми під’їхали великим автобусом із причепом, у якому перевозили коня. У нас було близько 30 хвилин, щоб завести тварину і виїхати. Коли ми вже від’їжджали, за 20 хвилин почався мінометний обстріл, — згадує Олександра Янєва.

Кінь, якого евакуювали з Херсонської області. Фото: «МикВісті»

За словами тренерки, у коня було більше психологічних травм, ніж фізичних. Водночас на спині тварини залишилися шрами від неправильно підібраного сідла, а порвана губа свідчила про некоректну роботу з поводом.

— Він нормальний, просто знаєте, як підліток, який звик робити все, що хоче, і його потрібно ставити в рамки. Якщо інші коні виростають у контакті з людьми, вони звикають до рамок і приймають їх як щось природне. Для нього це було дуже важко: він кусався, бився, скидував нас, бо таке раніше не робив. Але він нічого не боїться — і це плюс, — розповіла Олександра Янєва.

Як змінилася робота кінної бази після початку повномасштабної війни

Наразі у стайні перебуває десять коней — шість належать закладу, ще чотири мають приватних власників. Близько 15 дітей і 10 дорослих регулярно відвідують заняття з верхової їзди.

Після повномасштабного вторгнення робота фактично зупинилася, але останнім часом активність зросла. Поштовхом для розвитку стайні став 2024 рік. Тоді зробили нову огорожу на полі та у ліваді, а також утеплили приміщення. Ремонт частково профінансували донори, частково — власним коштом.

— 2022 рік був мертвим. Якщо чесно, то зараз набагато активніше працює стайня. Багато людей відчули саме терапевтичний ефект і хочуть прийти поспілкуватися, покататися. На заняття теж іде більше охочих. Тобто це стало таким мейнстримом, — каже Олександра Янєва.

Окремою проблемою залишається нестача робочих рук. Через мобілізацію важко знайти чоловіків для фізично складної роботи. Наразі в стайні працюють два інструктори, допомагають також волонтери. У майбутньому планують розширити команду та придбати нового коня.

Кінно-спортивна база у Миколаєві. Фото: «МикВісті»

Як коні допомагають людям пережити стрес від війни

Іпотерапію у миколаївській стайні проходять не лише діти — нещодавно заняття відвідали працівниці Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Для них терапія проходила у форматі екскурсії: учасниці знайомилися з кіньми, дізнавалися про догляд за ними, годували, каталися верхи та спілкувалися з тваринами.

Психологиня Ольга Сингалевич з благодійного фонду «Вихід» каже, що спілкування з кіньми позитивно впливає на емоційний стан людини, допомагає розслабитися, зняти напругу та відволіктися від щоденного стресу.

— По-перше, це регуляція емоційного стану. Ритмічні рухи коня нагадують коливання під час заколисування в дитинстві. Це допомагає зменшити тривожність, напругу та симптоми депресії. Людина в такі моменти відчуває стабільність, підтримку й безпеку. По-друге, це розвиток довіри та комунікації, адже кінь дуже чутливий не лише до інтонації голосу, а й до внутрішнього стану людини. Він реагує на емпатію та довіру, відповідаючи тим самим емоційним станом, з яким приходить людина, — пояснила психологиня.

Приватна стайня імені Володимира Сороки у Миколаєві. Фото: «МикВісті»

Крім цього, психологиня додала, що третій важливий аспект, особливо для жінок, — це підвищення самооцінки.

— Коли жінка керує такою великою твариною, спочатку це може здаватися загрозливим. Але коли вона вчиться взаємодіяти з конем, у неї з’являється впевненість у собі, відчуття контролю над власним життям. Також це допомагає знизити рівень стресу — навіть простий дотик до коня заспокоює. А ще коні дуже люблять цілуватися — це створює відчуття єднання з природою, — зазначила Ольга Сингалевич.

Олександра Янєва додала, що навіть звичайне спілкування з кіньми має терапевтичний ефект. Під час занять люди не лише навчаються керувати твариною, а й поступово відновлюють емоційну рівновагу.

— Вони дарують більше емоцій, дають відчуття спокою і «тут і зараз». Кінь відчуває людину, її настрій, і допомагає розслабитися. Якщо це прогулянка, то ми робимо спеціальні хвилинки релаксу — дихальні практики на коні. Це допомагає зняти напругу, відволіктися від тривожних думок. Так нервова система має змогу трохи перепочити, — каже тренерка.

Попри війну, сьогодні миколаївська стайня імені Володимира Сороки продовжує працювати — тут доглядають за кіньми, проводять заняття та іпотерапію для всіх охочих. Колись це була спортивна база, де готували чемпіонів, а нині — місце, де люди і тварини вчаться жити поруч із війною.

Коні, що колись брали участь у змаганнях, тепер допомагають людям відновлюватися після стресу й тримати внутрішню рівновагу. Це нова реальність, у якій миколаївський кінний спорт не зникає — він змінюється разом із містом і людьми, які продовжують берегти те, що люблять.

Матеріал створено у межах участі в конкурсі «Співпростір», за підтримки ГО «Ю-Хартс Україна» та Kormotech.