У Міннац’єдності заявили, що жити в окупації — це особистий вибір громадян України

Гендиректорка директорату у справах національної єдності та стратегічних комунікацій Міннац’єдності Юлія Лисенко. Скриншот з відео

Гендиректорка директорату у справах національної єдності та стратегічних комунікацій Міністерства національної та територіальної єдності Юлія Лисенко заявила, що обирати життя в окупації — це самостійне рішення громадян України.

Про це вона сказала під час панельної дискусії на конференції Українського католицького університету «AntIDote: Єднання».

Під час обговорення журналістка Софія Челяк звернула увагу на зміну повноважень після ліквідації Мінреінтеграції, яка займалася питаннями тимчасово окупованих територій (ТОТ). Зокрема, зауважила, що Міннац’єдності залишили лише напрямки стратегічних комунікацій та взаємодії з діаспорою. Також вона пояснила, що на офіційних каналах міністерства немає комунікацій із громадянами, які залишилися на ТОТ.

Реклама

Журналістка запитала, чи планує міністерство повернути повноваження щодо зв’язку з мешканцями окупованих територій та чи включатиме стратегічні комунікації громадян, які перебувають під окупацією.

Юлія Лисенко зазначила, що в жодному разі не можна акцентувати на тому, що Україна залишає своїх громадян на тимчасово окупованих територіях (ТОТ), і що вони нібито більше не є українцями. 

«Де б не був українець чи українка, наратив, який має бути, — це історія та сюжет. Громадяни на ТОТ і за кордоном також мають свою історію. Вони залишаються українцями. Важливо не роз’єднувати українців і не говорити про те, що когось ми залишаємо, якщо це тимчасово окупована територія. Вони все одно — наші українці. Я би хотіла наголосити, щоб не було розділення навіть у формулюваннях «ми» і «ви», наприклад — наші громадяни й держава», — сказала Юлія Лисенко.

Софія Челяк розповіла, що працювала над матеріалом про освіту на ТОТ Донеччини та Луганщини й досліджувала, як окупаційна влада впливає на освітній процес. Вона зазначила, що під час інтерв’ю з двома дівчатами, які у 2023 році після повноліття виїхали з окупованих територій, ті розповіли: з 2022 року з ними ніхто не комунікував, і вони самостійно шукали способи евакуації на підконтрольну уряду України територію.

«Ви знаєте, передусім потрібно мати усвідомлення і бажання виїхати. Бо буває, що наші люди шукають виправдання, чому залишаються там (в окупації, — прим.), чому залишаються на території України або ж виїжджають за кордон. Треба чесно відповісти собі: так, є бажання — де бути, ким бути. Шкода, що такою ціною ми почали розбудовувати свою націю. Але водночас — у нас відроджується українська мова, ми відроджуємося. Де б не був українець — ми бачимо українське слово. Це — наш світ», — сказала Юлія Лисенко.

У коментарі виданню «ZMINA» директорка з адвокації Центру прав людини ZMINA Альона Луньова зазначила, що подібні твердження могли виникнути через необізнаність представниці Міннац’єдності щодо ситуації на тимчасово окупованих територіях (ТОТ).

Правозахисниця наголосила, що люди, які залишаються в окупації, фактично не мають вільного вибору виїхати чи залишитись. Це підтверджують доповіді правозахисних організацій.

«Виїзд з окупації пов’язаний із небезпеками фільтраційних процедур Росії та потребує документів і значних коштів. Наприклад, виїзд родини може коштувати кілька тисяч євро, яких у багатьох немає. Якщо ж людина працює на ТОТ, щоб вижити і зібрати гроші на виїзд, після нього її можуть переслідувати за підозрою в колаборації», – пояснила Альона Луньова.

Нагадаємо, кожна дитина, що повернулася з тимчасово окупованих територій, після примусового переміщення або депортації, отримає одноразову державну допомогу в розмірі 50 тисяч гривень.