«Вперше за час великої війни я думала, що от прямо зараз можу померти», — журналістка з Миколаєва, яка потрапила під обстріл херсонського вокзалу з боку РФ

У Херсоні, який вчора постраждав від ворожого обстрілу, люди встигли сховатися у підвалі. Від вибухів зі стелі підвалу сипалося, а стіни рухалися.

Однією із пасажирів була і шеф-редакторка журналу літературного репортажу Reporters Марічка Паплаускайте, яка родом із Миколаєва.

Вона поділилася своїми спогадами про ті страшні години. Зранку 26 грудня вона приїхала в Херсон тим самим потягом, чотири вагони якого росіяни знищили ввечері. Цього ж дня вона мала повернутися до Києва.

Підтримай тих, хто щодня тримає місто в курсі

Клуб МикВісті — місце, де читач і редакція по один бік.

Учасники мають закритий чат, ексклюзивну розсилку із залаштунків життя журналістів, бачать новини раніше й впливають на зміни.

Приєднуйся. Разом тримаємо місто світлим

Одноразова підтримка Підписка місячна

₴ 50 ₴ 100 ₴ 500

Підтримати

₴ 100 ₴ 250 ₴ 500

Безпечна оплата

Отримувачем внесків є ГО «Миколаївський Медіа Хаб» (ЄДРПОУ 45160758). Здійснюючи внесок, ви підтверджуєте згоду з тим, що внесена сума не підлягає поверненню та може бути використана ГО «Миколаївський Медіа Хаб» на реалізацію статутної діяльності, що включає підтримку незалежної журналістики та створення суспільно важливого контенту. Публічна оферта.

«Провела день в компанії начальниці вокзалу — відважної пані Алли, про яку писатиму у книзі. Тривоги у Херсоні лунають одна за одною. Ми нарахували пʼять чи шість протягом дня. Щоразу за сигналом, а то і перед ним чулися все ближчі вибухи. Кілька разів ми спускалися в підвал, де співробітники вокзалу розповідали про свої будні в окупації», — розповідає Марічка Паплаускайте.

Вона згадує, що перші вибухи пролунали за 45 хвилин до відправлення зворотного поїзда у Київ.

«Ми збігли в укриття, коли сталося перше влучання. Такого гучного вибуху я досі не чула: зі стелі підвалу сипалося, стіни рухалися. Пасажири встигли сховатися у підвалі теж. І ми сиділи там всі разом наступні півтори години і рахували наступні прильоти. Двох поліцейських, яких поранило уламками, коли вони допомагали пасажирам сховатися, перевʼязали. Був ще іноземний волонтер, судячи з усього, зі зламаним ребром, але він просив на нього не зважати і просто важко дихав, стікаючи потом. Згодом медики допомогли як могли і йому. Один поліцейський, якого я не бачила, на жаль, загинув. Чесно, вперше за час великої війни я справді думала, що от прямо зараз можу померти», — згадує вона.

Пасажирам у підвалі вокзалу довелося провести не одну годину в очікуванні. Ніхто не знав, коли безпечно виходити. Після цього людей відвезли до Миколаєва, де вони змогли сісти у потяг та дістатися місця призначення. Марічка Паплаускайте зазначає, що потяг прибув до Києва за розкладом — о 7:20 ранку, як і було заплановано.

«Ми не знали, що там, нагорі, але підозрювали, що все погано. Коли трохи стихло, хтось пішов у розвідку. Новини невтішні — вокзал розбитий, жодного вцілілого вікна, усі вагони і локомотив знищені. «За вами приїдуть автобуси, відвезуть вас до Миколаєва», — повідомили пасажирам. Ще за пів години дали команду підійматися нагору. І отут мене накрило. Може тому, що довелося проститися з кошеням, або тому, що я побачила завалену склом кімнату, в якій була буквально за 30 секунд до вибуху, або причиною стала калюжа крові на вході до вокзалу — там, де я кілька разів стояла вдень, але коли ми зайшли в автобус і в салоні вимкнули світло, я сіла просто на брудну підлогу і розридалася. Мені писали колеги з УЗ, а я відписувала: «Чекайте, я реву», — розповідає Марічка Паплаускайте.

Раніше повідомлялося, що через російський обстріл залізничного вокзалу, що стався вечері, 26 грудня, Укрзалізниця внесла зміни до маршруту руху трьох поїздів у напрямку Херсона 27 грудня.

Також повідомлялося, що внаслідок російської збройної агресії в Херсонській області протягом доби загинули три людини, ще 16 отримали поранення.