Міськрада розгляне економічні пріоритети Миколаєва: Надія на молодь, туризм, донорів та розвиток портів

Морські порти Миколаєва не працюють уже більше трьох років, з початку повномасштабної війни, фото Анна Орлова, Google Maps

У міськраді Миколаєва сподіваються на роботу портів, туризм та донорів, визначаючи стратегічне бачення економічного розвитку міста на найближчі три роки.

Про це йдеться у Прогнозі бюджету Миколаєва на 2026-2028 роки, проєкт якого опубліковано на офіційному сайті міськради та пропонується до затвердження депутатами.

Зазначимо, що бюджетом 2025 року передбачалось, що близько 60% доходів бюджету Миколаєва — це надходження від сплати податків та зборів на доходи фізичних осіб.

У документі зазначається, що серед стратегічних пріоритетів розвитку громади — зростання конкурентоспроможної економіки через модернізацію логістично-транспортної інфраструктури, зокрема портів. Зазначимо, що через повномасштабну війну в України уже четвертий рік заблоковано роботу портів Миколаєва. 

Важливим завданням також названо залучення міжнародної технічної допомоги для реалізації ключових проєктів, розвиток науки та інновацій, а також пошук партнерів для стратегічного і просторового планування.

Привіт! Я — Катерина Середа, авторка цього матеріалу.

Дякую за увагу до наших текстів — це важливо для команди МикВісті.

Ми регулярно публікуємо глибокі матеріали для тих, хто хоче розібратися в темі та дійти до суті.

Маємо десятки прикладів, коли наша журналістика разом із читачами впливала на ситуацію і змінювала її.

Долучайтеся до Клубу читачів МикВісті — підтримайте незалежну журналістику, яка має значення.

Приєднатись до Клубу МикВісті

Зазначається, що на сьогодні Миколаїв впроваджує портфельний підхід до розвитку, в рамках якого формується низка масштабних інноваційних проєктів, орієнтованих на перехід економіки до «блакитної» та «зеленої» моделей. Серед них:

• ревіталізація суднобудівного заводу;
• підтримка трансформації малого та середнього бізнесу;
• створення індустріального парку;
• запуск простору «Водний палац».

«Надзвичайно важливим завданням є створення умов для розвитку та самореалізації молоді в громаді. Адже, саме молодь є рушійною силою повоєнної відбудови та розвитку. Залученість у відбудову міста має розпочинатися із відчуття необхідності власної участі в цьому процесі, з бачення своєї ролі та сфери діяльності, а головне — отримувати відчутний результат від своєї роботи», — йдеться в Прогнозі бюджету Миколаєва.

Реклама

Ще одним чинником зростання економіки після війни вважають розвиток туризму. У Прогнозі бюджету наголошується, що кожен турист є джерелом фінансування для місцевої економіки, сприяє покращанню іміджу громади та формуванню її впізнаваності як всередині країни, так і за кордоном.

Раніше повідомлялось, що у міськраді Миколаєва розповіли як підтримують бізнес під час війни: підприємців опитують через гугл-форми, збирають проблемні питання та допомагають долучатися до грантових програм.

Нагадаємо, Данія у межах нової програми підтримки України спрямує близько 224 мільйонів євро на відновлення Миколаївської області. Основну увагу зосередять на відбудові інфраструктури регіону та посиленні стійкості Миколаївщини.

Що з портами Миколаєва

Раніше голова Миколаївської ОВА Віталій Кім заявляв, що до До повномасштабного вторгнення порти Миколаївської області відігравали ключову роль в економіці регіону, формуючи близько 40% його валового регіонального продукту. 

До початку повномасштабного вторгнення у Миколаєві активно працювали та розвивались чотири основні морські порти: До початку війни в області працювали чотири морські порти: Миколаївський морський торговельний порт, спеціалізований порт «Ольвія» (колишній «Октябськ»), «Ніка-Тера» та Дніпро-Бузький морський порт. Через них проходила значна частина українського експорту, зокрема агропродукції, металу та промислових товарів. Серед підприємств, що працювали в портах, були Bunge Ukraine, Nibulon, COFCO Agri Ukraine, Glencore Agriculture.

Крім того, Миколаївський глиноземний завод (МГЗ) був одним із найбільших підприємств регіону, де працювало близько 5 тисяч осіб. Завод виробляв до 1,7 мільйона тонн глинозему на рік, значну частину якого експортували через порт. Після початку війни діяльність заводу була призупинена, і кількість працівників скоротилася до 400 осіб, які підтримують критичні процеси та інфраструктуру підприємства.

Окупація російською армією Кінбурнської коси та постійні обстріли з її території суттєво вплинули на судноплавство в регіоні. Кінбурнська коса має стратегічне значення, оскільки її розташування дозволяє контролювати судноплавні маршрути, зокрема доступ до Дніпро-Бузького лиману. Російські війська використовують цю територію для обстрілів південних районів Миколаївської та Херсонської областей. Це додатково ускладнює відновлення економіки регіону та унеможливлює повноцінну роботу портів.