«Гасимо пожежу і дивимось, де можна укритись», — рятувальник розповів, як працює під обстрілами на Миколаївщині

Понад шість десятків бойових виїздів і понад півсотні загиблих, яких довелося діставати з-під завалів – це з історії Дмитра Тарнавського, рятувальника з Миколаївщини.

Про це йдеться в сюжеті ТСН.

— Від шести років мріяв стати рятувальником,  в мене батько працював в пожежній охороні і якось в 6 років я потрапив до нього на роботу і це стало початком моєї карєри своєрідної, – пригадує заступник начальника 16 рятувальної частини Миколаївського району Дмитро Тарновський.

Підтримай тих, хто щодня тримає місто в курсі

Клуб МикВісті — місце, де читач і редакція по один бік.

Учасники мають закритий чат, ексклюзивну розсилку із залаштунків життя журналістів, бачать новини раніше й впливають на зміни.

Приєднуйся. Разом тримаємо місто світлим

Одноразова підтримка Підписка місячна

₴ 50 ₴ 100 ₴ 500

Підтримати

by phone

---

by card

₴ 100

by phone

---

by card

₴ 250

by phone

---

by card

₴ 500

by phone

---

by card

Безпечна оплата

Отримувачем внесків є ГО «Миколаївський Медіа Хаб» (ЄДРПОУ 45160758). Здійснюючи внесок, ви підтверджуєте згоду з тим, що внесена сума не підлягає поверненню та може бути використана ГО «Миколаївський Медіа Хаб» на реалізацію статутної діяльності, що включає підтримку незалежної журналістики та створення суспільно важливого контенту. Публічна оферта.

Він розповідає, що найбільше боїться не впоратися: «Дуже буває тяжко, доводиться інколи боротися із самим собою, фізично і морально, але робота є робота».

Його зона відповідальності – прифронтові села в бік Херсонщини.

— Смертей 60 я, мабуть, бачив точно, – каже він.

За час війни мав 64 бойові виїзди – рахує лише ті, що були під час обстрілів.

— І по нам стріляють неодноразово, ми намагаємося ховатися, тонкощі нашої роботи в тому, що ми однією рукою ствол подаємо з водою, гасимо пожежу, іншим оком дивимось, де можна укритись, неодноразово працювали дотушували, – розповідає він.

Доводиться дорогою до пожеж відлежуватися у кюветі, рятуючись від прильотів. Найнебезпечніші – займання великих площ, але самому Дмитру Тарновському найскладніше бачити, як горить житло людей – будинки, де жили родини, дбали і любили, вішали на стіни фотографії дітей, а потім все це зжирає вогонь.

Він розповідає, що в деяких селах давно не було світла, що місцеві, ті, що залишилися, виходили подивитися на маячки:  «Кажуть, не бачили з початку війни світла, а ми їдемо світло, маячки проблискові, люди в шоці, страшно».

У командира рятувальників за війну змінився графік – працює добу через добу, навіть мови немає про відпустку. Він розказує про мрії, але його весь час перебивають звуки прильотів.

— Українці – така нація, що відтворювати ми також вміємо, віра в майбутнє стовідсоткова, – переконує він.

Своїх рідних – дружину та двох синів Дмитро Тарновський відправив за кордон – йому самотньо, але аби стало легше, склав чіткий план, що робитимуть після війни разом.

— Коли закінчиться війна, дуже хочеться поїхати до Криму, показати дітям Крим, Херсон. Взяти відпустку і поїхати Україною. Справжню відпустку, де не буде дзвінків телефонних, що десь треба виїжджати, десь треба резерв, – мріє рятувальник.

Нагадаємо, що писав кореспондент The Guardian, як тільки українська армія 29 серпня перейшла до наступальних дій в Херсонській області, медикам у Миколаєві додалося роботи, але вони залишилися і сумлінно виконують свій обов'язок.