МикВісті презентували у Миколаєві документальний фільм про Афанасіївку, затоплену після підриву Каховської ГЕС

Леся Бакалець, режисерка фільму «Вода буде завтра» про затоплену Афанасіївку, фото МикВісті

У четвер, 5 червня, у Миколаєві відбувся показ документального фільму «Вода буде завтра» журналістки Лесі Бакалець. Глядачам представили стрічку про наслідки підриву Каховської ГЕС, який відбувся два роки тому 6 червня.

Організатором показу стало онлайн-медіа «МикВісті».

Фільм розповідає про село Афанасіївка на Миколаївщині, яке пережило восьмимісячну окупацію, а згодом — затоплення та забруднення джерел питної води, через підрив Каховської ГЕС російськими військами влітку 2023 року. Протягом тривалого часу місцевим мешканцям доставляли воду волонтери, однак питання доступу до безпечної питної води залишається досі актуальним.

— Цей фільм особливо вразив, бо йдеться про село в нашій області — про Афанасіївку. Її історія про втрату води і домівок дуже відгукується Миколаєву, який сам уже три роки живе без річкової води, — сказав керівник онлайн-медіа «МикВісті» Олег Деренюга.

Режисерка фільму Леся Бакалець, яка також була присутня на показі фільму, розказала присутнім про те, як їй прийшла ідея зняти стрічку саме про це село, та відповіла на питання глядачів.

— Мені дуже приємно, що ми проводимо цей показ у Миколаєві, в моєму рідному місті. Минулого року для Голосу Америки я якраз шукала матеріал до річниці підриву росіянами Каховської ГЕС, і знайомі екологи звернули мою увагу на таке невелике село Афанасіївка. Кажуть, там взагалі люди без води. Ну я думаю, і що, у мене батьки теж без води, сильно здивували. Але коли я туди поїхала, я зрозуміла, що треба знімати не тільки репортаж, а і щось значно більше, — сказала Леся Бакалець.

Село Афанасіївка у Снігурівському районі оточене з усіх боків озерами та річкою, тому для них вода має велике значення.

— З одного боку, це величезна стихія, яка зруйнувала кожну п’яту хату. А ви знаєте, як у нас на півдні будуються хати: це все на соломі, глині, і вони дуже довго сохнуть. І люди досі не можуть повернутися до своїх домівок. тобто, вода — це горе, нещастя і руйнування. А з іншого боку, вся хвиля, яка йшла від Каховської ГЕС, до Афанасіївки дійшла максимально забрудненою, це були буквально труни, масляні плями, якісь відходи. І кожне можливе джерело у цьому селі разом з криницями, все досі забруднене. Настільки забруднене, що навіть поливати цією водою не можна, напувати корів не можна. І відповідно, вода одночасно стоїть найбільшою розкішшю. Третій аспект, вони ще і в окупації були 8 місяців. І попри все це моя головна героїня не втрачає оптимізму, вона обожнює орхідеї, ви побачите, як вона їх там рятувала. Вона хоче відбудувати хати, а все село просто живе надією, що вода у них коли-небудь з’явиться, — сказала Леся Бакалець.

Стрічка знята для онлайн-медіа «МикВісті» в рамках проєкту «Лабораторія документалістики» від Media Development Foundation за фінансової підтримки Посольства Чехії в Україні. Показ фільму проходив в Українсько-данському молодіжному домі у Миколаєві.

Афіша фільму «Вода буде завтра»

Нагадаємо, Леся Бакалець родом із Миколаєва. З 2004 по 2010 роки навчалася в Інституті журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка, а згодом працювала на таких медіаплатформах, як «Радіо Свобода», «5 канал», «1+1» у Києві. З 2017 по 2023 рік працювала на «Голосі Америки» у Вашингтоні. У 2023 році переїхала у Варшаву. Як уродженка Миколаєва вона добре розуміє проблеми місцевих жителів, адже її рідні вже третій рік живуть в умовах, схожих до тих, що панують в Афанасіївці.

Дивіться також репортаж «Афанасіївка. Що змінилось за рік після затоплення села на Миколаївщині?».