• середа

    19 листопада, 2025

  • 4.9°
    Похмуро

    Миколаїв

  • 19 листопада , 2025 середа

  • Миколаїв • 4.9° Похмуро

Юрій Решетник

Юрій Решетник

Радник IT-директора ПриватБанка, волонтер iGov, краєзнавець

Можливо ми маємо справу з ... професіоналами

У Миколаєві знову призупинили бюджетні виплати.

Формально — “для уточнення ресурсів”, фактично — тому що бюджетний цикл вели інерційно, без сценарного планування і регулярного контролю. У листопаді це проявилося вже як дефіцит, який неможливо ігнорувати.

Так, захищені статті — зарплати й комунальні — продовжують виплачувати. І це правильно. Але сама поява кризового режиму в кінці року означає, що управлінські рішення ухвалювались із затримкою, а ключові ризики не моніторилися в режимі реального часу.

У світі нормального фінансового менеджменту така ситуація не вважається форс-мажором.

Це вважається збоєм процесу.

І збій, як правило, виникає не раптово — він накопичується місяцями.

Щоб не потрапляти у freeze-mode у листопаді, потрібні базові елементи бюджетної дисципліни:

1) Monthly reforecast.

Бюджет не живе річним планом у вакуумі. Щомісячний перегляд прогнозів дозволяє бачити тренд заздалегідь, а не після касового розриву.

2) Stress-scenario.

У воєнний час бюджет має плануватися за песимістичним сценарієм, а не надіятися на перевиконання. Все інше — ризик, який трансформується у проблеми наприкінці року.

3) Контроль виконання програм.

Не в листопаді, а протягом року. Якщо програма не вибирає кошти — це сигнал. Якщо вибирає надмірно — це ще більший сигнал.

4) Freeze-mode — не інструмент управління, а ознака затримки рішень.

У бізнесі це називається “recovery maneuver”, але він застосовується після того, як базові процеси вже зібрали всі warning-сигнали. Тут сигнал пройшов повз.

5) Документ має бути готовий ДО паузи, а не після.

Заморозка бюджету через те, що немає проєкту рішення до сесії — це просто операційний збій, який виглядає як відсутність контрольної точки.

Війна — це не привід відмовлятися від управлінських стандартів. Навпаки, у воєнний час дисципліна процесів важить більше, ніж у мирний. Місто живе на силі людей, які стабільно тримають фронт, бізнес, інфраструктуру. Хотілося б, щоб і бюджетні процеси трималися на такій же стабільності, а не на інерції.

Бо коли світло в місті то з’являється, то зникає — це проблема енергетики.

А коли світло в управлінні бюджетом то є, то нема — це проблема підходів.

І це саме той випадок, коли місту потрібне не кадрове обговорення, а перезавантаження управлінської логіки: менше реактивності, більше прогнозованості; менше “якось буде”, більше системності.

НАБУ прошу увагу.

Юристи вже бежуть до вас.