Передчасна смерть Бориса Дуденка, гендиректора «Миколаївводоканалу», — велика втрата для зневодненого Миколаєва

Фото: осінь 2022 р. Миколаїв.

Передчасна смерть Бориса Дуденка, гендиректора МКП «Миколаївводоканал», — це велика втрата для зневодненого через російсько-українську війну Миколаєва.

Він відійшов у кращі світи якраз тоді, коли до міста його дитинства і юності повертається централізоване водопостачання з нового джерела, - річки Південний Буг. Ця, як і подія 45-річної давнини, історична, адже тоді, після запуску єдиного в Україні глиноземного заводу, до Миколаєва прийшла справжня, без домішок з Інгульця, дніпровська вода.

З Борисом Дуденком, як і колективом усього підприємства, ми десятки років разом. Пригадую наше знайомство, 110-річчя МКП, допомогу з ратифікацією окремих положень інвестиційного проєкту ЄІБ, законодавчі ініціативи, місцеві рішення та шалений політичний тиск. Він справився, бо не зі слабких.

З початком повномасштабного вторгнення до Миколаєва, охопленого вогнем війни і горя, ми почали втілювати унікальну, як здається, ініціативу «комунальний Рамштайн». Цю, що на фото, та багато інших одиниць спеціальної комунальної техніки, обладнання і технічної допомоги нам передавали наші друзі з багатьох країн ЄС на підставі численних угод про співпрацю, меморандумів та особистих домовленостей. Без Бориса Дуденка все це було б неможливо. Водоканалу ставало легше, але ж без води, з аваріями та знеструмленням було критично ще довго.

Ми, миколаївці, наші сусіди з Одеси, Франківська та Києва, міжнародні організації та меценати, органи влади та люди, що просили залишитися без реклами, наближали повернення питної води до Миколаєва усіма своїми силами, як і сприяли забезпеченню інших потреб українців у прифронтових та деокупованих районах держави.

Борис Дуденко пішов від нас на вершині свого складного життя, коли професіоналізм, репутація, авторитет давали кращі можливості для комунального підприємства та всієї країни. Він, як і його батько, був освіченим і щирим, а ще - скромним, дотепним і працелюбним, тому свої університети життя, починаючи від МВА до проєкту водопостачання прифронтового міста, опановував на льоту. На жаль, не дбав про себе так, як це потрібно. Хвороба забрала успішного директора, славного миколаївця, відповідального громадянина.

Висловлюю щирі співчуття родині Дуденків, колективу підприємства, громаді незламного Миколаєва.

Світла памʼять, пане Борисе.