Між відбудовою і тривогами: як живе Снігурівка сьогодні

Снігурівка – невелике місто на Миколаївщині, приблизно за 25 кілометрів від лінії фронту. У березні 2022 року місто опинилося під російською окупацією і залишалося під контролем військ РФ до листопада 2022 року. Після звільнення громада зіткнулася з новими викликами: зруйнованою інфраструктурою, замінованими полями, постійними обстрілами, а влітку 2023 року – ще й затопленням після підриву Каховської ГЕС.

Сьогодні Снігурівка живе між тривогами, ремонтом дахів, чергами в ЦНАПі, новими громадськими просторами та бажанням людей залишитися вдома.

Кореспонденти «МикВісті» відвідали Снігурівку, щоб дізнатися, чим місто живе зараз. Спойлер: місто не виглядає відбудованим повністю, але воно точно не виглядає зламаним.

Житло, вода і дороги: що вдалося відновити у Снігурівці

У Снігурівській МВА кажуть, що після звільнення багато процесів довелося запускати фактично з нуля. Частина будівель була зруйнована, комунальні системи пошкоджені, частина людей виїхала.

Станом на зараз у громаді відновили або частково відремонтували понад 70% пошкодженого житла – це 555 будинків і квартир. Ще сім багатоповерхівок відновили за допомогою благодійних організацій. Також працює державна програма компенсацій за знищене житло. Уже використано 152 житлові сертифікати, ще 248 нараховано на суму понад 192 мільйони гривень.

Також у громаді повністю повернули електропостачання, воду та базові комунікації. Відновлено частину соціальних установ, доріг і мостів.

— У Снігурівській громаді відновили всі дев’ять зруйнованих мостів, і зараз у нас уже нові, сучасні мости. Це те, про що громада до початку повномасштабного вторгнення навіть не могла мріяти. Раніше були лише проєкти відновлення старих або понтонних переправ. За два роки нам вдалося відновити дев’ять мостів – це досить масштабна робота, — розповів нам у коментарі начальник Снігурівської міської військової адміністрації Іван Кухта.

З водопостачанням також усе налагоджено: працюють усі свердловини, встановлені безперебійні системи живлення.

— Раніше вода подавалася за графіком. Зараз понад 80% свердловин обладнані сонячними панелями і працюють автономно під час блекаутів. Під час останніх масштабних відключень світла взимку, коли електроенергії не було дві доби, вода все одно подавалася. Єдине — у нічний час, приблизно з 22:00 до 6:00, подачу тимчасово зупиняли, щоб не витрачати електроенергію, адже споживання тоді мінімальне. Людей про це попереджали. Зараз водопостачання в громаді фактично цілодобове й без перебоїв, — розповів Іван Кухта.

Іван Кухта додає, що головне завдання після звільнення було повернути людям відчуття нормального життя.

— Ми одними з перших в області впоралися з усіма завданнями, щоб люди могли швидше отримувати компенсацію за пошкоджене житло та сертифікати на придбання нового, якщо оселя була зруйнована. У Снігурівській громаді цю роботу вдалося організувати ефективно і швидко, — каже Іван Кухта.

Населення скоротилося, але люди повертаються

До повномасштабної війни в громаді проживало понад 21 тисяча людей. Після звільнення залишалося близько 8–9 тисяч мешканців. Зараз у громаді орієнтовно 15 800 людей. Із них 2646 дітей та 959 внутрішньо переміщених осіб.

Тобто повернулося приблизно 60–70% довоєнного населення. Водночас ситуація залишається нестабільною: частина людей повертається, частина знову виїжджає, особливо молодь.

— Переважна більшість людей, які хотіли повернутися, вже повернулися. Враховуючи близькість громади до лінії фронту близько 18 кілометрів, а самої Снігурівки приблизно 30 кілометрів, це доволі хороший показник. Я вдячний людям, що вони повернулися у свої домівки, відновили житло і повертають своє життя, — вважає Іван Кухта.

Освіта: чотири школи були до війни, тепер залишають дві

До 2022 року в Снігурівці працювали чотири школи. Сьогодні частина будівель пошкоджена обстрілами, а частина просто втратила актуальність через меншу кількість дітей. Найбільша проблема — опорна школа, яка зазнала серйозних пошкоджень після російського ракетного удару.

— Одна з ракет С-300 влучила безпосередньо в школу. Вона частково зруйнована, — розповідає Іван Кухта.

Зараз громада залишає дві школи: опорний заклад та ліцей №3. У третьому ліцеї завершують будівництво укриття, після чого діти зможуть повернутися до офлайн-навчання. Опорну школу планують відновити за підтримки уряду Данії.

— Маємо домовленості, що школа запрацює з 1 січня 2028 року. Це буде сучасний заклад із хорошим укриттям, — каже Іван Кухта.

Поки що частина дітей навчається онлайн або у змішаному форматі.

Центр безпеки: пожежі, камери і реагування

Одна з нових інституцій у місті — Центр безпеки. Його створили у 2025 році. Центр об’єднує в одному просторі роботу поліцейських офіцерів громади, медичного персоналу, пожежної бригади, співробітників ДСНС і розмінувальників з компанії «Українські сервіси розмінування».

Керівник центру Олександр Корощенко розповів у коментарі «МикВісті», що минулого року підрозділ майже щодня виїжджав на пожежі.

— 2025 рік був дуже складним, сталося багато пожеж. Починаючи з травня, ми майже щодня виїжджали на загоряння по всій території громади. Також надавали допомогу сусіднім громадам, зокрема Широківській. Багато пожеж виникало на відкритій місцевості, тому реагувати доводилося постійно. У нас чергують чотири водії та троє пожежників, які виїжджають на виклики, — розповів нам Олександр Корощенко.

Як розповів Іван Кухта, у місті планують встановити близько 100 камер спостереження.

Річка Інгулець як місце відпочинку

На березі річки Інгулець у Снігурівці облаштували зону відпочинку з альтанками, лавками, доріжками та пірсом. Як розповів нам Олександр Коврига, заступник начальника Снігурівській міської військової адміністрації, раніше це місце було занедбаним, хоча люди й так приходили сюди відпочивати. Проєкт реалізували за грантові кошти ADRA Ukraine в межах програми, що фінансується Міністерством закордонних справ Данії. Ініціативу подавала громадська організація «Ренесанс Півдня».

Фасилітаторка з підтримки ініціатив громад ADRA Ukraine Ірина Власенко каже, що головна ідея була просто впорядкувати простір і зробити його зручнішим для мешканців.

— Це була необлаштована територія. Люди тут відпочивали, але все було стихійно. Хотілося привести це місце до ладу і зробити доступним для всіх, — говорить вона.

Під час робіт місцеві жителі долучалися до толок, допомагали прибирати територію та виконувати частину робіт. У підсумку тут встановили шість альтанок, зробили доріжки, лавки та пірс. Пізніше також встановили огорожу і камери відеоспостереження.

— Були випадки вандалізму, тому вирішили додатково поставити камери, — пояснює Ірина Власенко.

На реалізацію проєкту спрямували близько 600 тисяч гривень грантових коштів. Частину робіт виконували за підтримки громади та комунальних служб. Зараз зона відпочинку вже користується попитом. За словами Ірини Власенко, сюди приходять місцеві жителі, а також приїжджають люди з навколишніх сіл.

— Ми бачили навіть у будні дні, що всі альтанки зайняті, — додає вона.

Послуги для кількох громад: як працює новий ЦНАП у Снігурівці

Попереднє приміщення Центру надання адміністративних послуг у Снігурівці було зруйноване під час російської окупації. Новий ЦНАП відкрили у травні 2025 року за підтримки уряду Данії. Зараз тут працюють чотири адміністратори, три реєстратори речових прав та один реєстратор юридичних осіб і ФОПів.

Інна Пелех, керівниця ЦНАПу в Снігурівській громаді, розповідає, що щомісяця центр обслуговує понад тисячу людей.

За її словами, для багатьох мешканців це найближчий центр, де можна отримати такі послуги. Тому сюди звертаються не лише жителі Снігурівки, а й люди з навколишніх територій.

— До нас приїжджають із Горохівської громади, Широківської громади, а також із Херсонської області. Багато людей оформлюють документи щодо зруйнованого майна, — каже вона.

У Снігурівці готують до відкриття новий хаб із безкоштовними курсами

У Снігурівці завершують облаштування нового громадського простору, який має стати місцем для навчання, консультацій і зустрічей мешканців громади. Хаб створюють у співпраці Снігурівської міської ради та благодійного фонду «Рокада».

Як розповіла асистентка керівника проєктів фонду «Рокада» Ірина Власенко, міська рада фінансує будівельні роботи, а фонд забезпечує об’єкт матеріалами та обладнанням.

— Це спільний проєкт. Міська рада оплачує будівництво, а ми забезпечуємо матеріалами. Надалі хаб використовуватимуть для різних потреб громади, — каже вона.

У приміщенні планують проводити зустрічі жителів, заходи міжнародних організацій, консультації юристів і психологів, а також прийом спеціаліста з питань ветеранів.

Одним із головних напрямків роботи мають стати безкоштовні професійні курси для місцевих жителів — підвищення кваліфікації або перекваліфікація. Частину обладнання вже закупили.

— Ми хочемо, щоб люди могли отримати нові навички, змінити професію або знайти додаткові можливості для роботи. Курси будуть безкоштовними, — говорить Ірина Власенко.

Приміщення роблять доступним для людей з інвалідністю: тут облаштовують пандус, інклюзивну вбиральню та безбар’єрний простір. Також передбачили дитячу кімнату, щоб батьки могли приходити на навчання разом із дітьми. Графік роботи, напрями курсів і набір груп ще формують. Перед запуском організатори планують опитати мешканців громади, щоб зрозуміти, які спеціальності та формат навчання найбільш затребувані.

Алея Слави

Окремий проєкт у місті – Алея Слави, яку нині облаштовують коштом громади. Тут вшанують загиблих захисників зі Снігурівщини з 2014 року.

Головний спеціаліст в Снігурівській МВА Олександр Катков розповідає, що ідея створення меморіального простору виникла після звернень родин полеглих військових. За задумом, комплекс матиме форму тризуба, поруч облаштовують капличку та місце для пам’ятних знаків.

— На жаль, з’явилася потреба в таких об’єктах. Тут буде понад сотня пам’ятників нашим захисникам, які загинули з 2014 року і до сьогодні, — розповів Олександр Катков нам у коментарі.

Будівництво триває майже рік. Узимку роботи призупиняли через погоду, а завершити об’єкт планують восени. За словами посадовця, лише виготовлення пам’ятників коштуватиме близько 4,6 мільйона гривень. З них 1 мільйон 178 тисяч гривень виділили з бюджету Горохівської сільської територіальної громади, 3 мільйона 441 тисяча гривень — з бюджету Снігурівської міської територіальної громади.

Пам'ятні знаки мають бути скляними, а на склі має бути напис та зображення, що увічнюють пам’ять про загиблих захисників та захисниць України.

Олександр Катков каже, що за останні роки місто помітно змінилося насамперед завдяки людям, які повертаються додому.

— Люди налаштовані відновлювати Снігурівку. Допомогли грантові програми, особливо у водопостачанні. Зараз оснащують свердловини сонячними панелями, міняють водогони, облаштовують вулиці. Робимо все, що можемо, — говорить він.

Що кажуть мешканці

Журналісти «МикВісті» поспілкувались із жителями Снігурівки про те, як місто живе зараз.

Місцева жителька Лідія Глущенко говорить, що життя в Снігурівці покращилося: не радикально, але «після звільнення стало легше».

— Життя в Снігурівці трохи покращилось. Не скажу, що сильно, але легше стало після звільнення. Якась допомога від адміністрації є, потроху щось роблять. Ми й самі якось живемо трохи торгуємо, трохи заробляємо, бо на одну пенсію не проживеш. Звісно, хотілося б, щоб війна закінчилася. Бо то одне, то інше дах не встигли відремонтувати, знову прилетіло. Але стараються, щось роблять. Дякуємо їм за це. Зиму пережили, світло не вимикали — це вже добре. Хотілося б, щоб молодь залишалася і було більше роботи. І щоб уже закінчилася війна, — говорить жінка.

Її чоловік Геннадій Глущенко додає:

— Зміни є: виплати дають, допомогу теж потроху надають, не все одразу. Потроху все робиться, відбудовують поетапно. Так і живемо. У Снігурівці частина будинків газифікована, частина — ні, тому багато хто користується електроенергією. Нам пішли назустріч, щоб люди могли опалювати житло й не мерзнути. Думаю, все налагодиться і відбудується. Головне, щоб молодь працювала і поверталася сюди. Це найважливіше. І щоб діти тут народжувалися, — каже чоловік.

Уляна Родюк, місцева мешканка, каже:

— З’являються нові місця, щось будується, відкриваються гуртки, є рух.

Вероніка Кобара додає:

— Відкрили ЦНАП, біля річки зробили гарний майданчик, щось ремонтують у лікарні. Потихеньку місто живе.

Отже, Снігурівка поступово повертається до звичного життя, але це точно не швидкий процес. Тут одночасно триває відновлення інфраструктури, запускаються нові сервіси, з’являються місця для відпочинку – і при цьому місто живе під постійною загрозою війни. За майже чотири роки після деокупації громада відновила більшу частину житла, повернула базові комунікації, ЦНАП і простори для людей.

Нагадаємо, Снігурівська громада офіційно стала партнером данського муніципалітету Гентофте. Відповідну декларацію про співпрацю підписали представники громади та делегація з Данії на чолі з мером Міхаелем Фенгером.