Єдина на Миколаївщині: як працює автошкола для людей з інвалідністю і чому скласти теоретичний іспит у Миколаєві досі проблема

Водійське посвідчення для людини з інвалідністю — це не про комфорт, а про право на самостійність, мобільність і рівний доступ до державних послуг. У Миколаєві вже другий рік працює єдина в області автошкола, де людей з інвалідністю навчають керувати автомобілем: за кермо тут сіли 31 людина — ветерани війни та цивільні. Але після навчання багато хто стикається з бар’єром, який нівелює весь шлях: у самому Миколаєві неможливо скласти теоретичний іспит людям, які пересуваються на колісному кріслі, адже сервісний центр МВС залишається недоступним.

У результаті люди отримують не рівний доступ, а «обхідний маршрут» — поїздки до інших громад за власний кошт, навіть якщо навчання оплачувалося з бюджету. І це стосується не лише складання тесту: труднощі виникають і на етапі отримання посвідчення водія.

Скласти теоретичний іспит у Миколаєві неможливо. Чому?

Попри адаптоване навчання, скласти теоретичний іспит у Миколаєві люди на колісних кріслах не можуть. Причина — відсутність безбар’єрного доступу до другого поверху сервісного центру МВС, де проводиться тестування на комп’ютерах.

— Наші учні змушені їхати до Вознесенська або Нового Бугу, де є доступні приміщення, — пояснює заступниця директора з навчальної роботи автошколи «Престиж» Ніна Кузьмич.

Заступниця директора з навчальної роботи автошколи «Престиж» Ніна Кузьмич, Фото: МикВісті

Омбудсман: доступності немає, відповідальність розмита

Представник Уповноваженого Верховної Ради України у Миколаївській області Спартак Гукасян підтверджує, що проблема існує, проте поки її вирішити неможливо.

— У нас навіть були наради та робочі зустрічі з цього приводу. Основна будівля сервісного центру в Миколаєві, на жаль, наразі не має жодного формату доступу для маломобільних людей. На другому поверсі розташовані кабінети для здачі документів і теоретичного іспиту на комп’ютері, але ліфта чи безбар’єрного підходу до цього поверху немає, — пояснив у коментарі «МикВісті» Спартак Гукасян.

Представник омбудсмана у Миколаївській області Спартак Гукасян. Фото: МикВісті

За його словами, сервісний центр пояснює, що будівля належить Миколаївській міській раді, тому будь-які переобладнання будівлі, потрібно узгоджувати з міськрадою.

— Коли ми зустрічалися, безпосередньо я, як представник уповноваженого, і представники громадськості з керівником сервісного центру — вони пояснили, що будівля їм не належить, а належить Миколаївській міській раді. Тому будь-які переобладнання або зміни, які могли б зробити процеси більш доступними для маломобільних осіб, треба узгоджувати з міською радою та шукати фінансування. На жаль, у державних і міських органів влади на цій статті витрат нема бюджету, тому питання таким чином поки що, на жаль, висить у повітрі, — пояснює Спартак Гукасян.

Будівля сервісного центру МВС у Миколаєві, фото: Омбудсман України

Будівля сервісного центру МВС у Миколаєві, фото: Омбудсман України

Проте він додає, що працівники сервісного центру завжди намагаються допомогти.

— Коли до них звертається людина з обмеженою мобільністю, спеціалісти з другого або третього поверху спускаються на перший, приймають документи, піднімають їх самостійно та надають необхідну допомогу. Проте теоретичний іспит, який проходить на верхніх поверхах, неможливо перенести на перший поверх, щоб маломобільні люди могли скласти його без додаткових труднощів, — резюмував Спартак Гукасян.

Що відповідає сервісний центр МВС?

Підтримай тих, хто щодня тримає місто в курсі

Клуб МикВісті — місце, де читач і редакція по один бік.

Учасники мають закритий чат, ексклюзивну розсилку із залаштунків життя журналістів, бачать новини раніше й впливають на зміни.

Приєднуйся. Разом тримаємо місто світлим

Одноразова підтримка Підписка місячна

₴ 50 ₴ 100 ₴ 500

Підтримати

by phone

---

by card

₴ 100

by phone

---

by card

₴ 250

by phone

---

by card

₴ 500

by phone

---

by card

Безпечна оплата

Отримувачем внесків є ГО «Миколаївський Медіа Хаб» (ЄДРПОУ 45160758). Здійснюючи внесок, ви підтверджуєте згоду з тим, що внесена сума не підлягає поверненню та може бути використана ГО «Миколаївський Медіа Хаб» на реалізацію статутної діяльності, що включає підтримку незалежної журналістики та створення суспільно важливого контенту. Публічна оферта.

У регіональному сервісному центрі МВС зазначають, що люди з інвалідністю можуть складати іспити в будь-якому сервісному центрі України, зокрема в Новому Бузі, який повністю адаптований до безбар’єрних вимог.

Також у відомстві визнають, що високі вікна обслуговування у Миколаєві ускладнюють комунікацію, але наголошують:

• працює кнопка виклику персоналу;
  
  

• діє позачергова реєстрація;
  
  

• послуги надають на першому поверсі.

Навчальний автомобіль. Фото: МикВісті

Головний спеціаліст сектору комунікації регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях Ніна Хмелевська пояснила, що територіальний сервісний центр МВС у Миколаєві розташований у будівлі, яка експлуатується вже понад 50 років.

— Ще до початку повномасштабного вторгнення ми розпочали підготовку до реконструкції приміщення, проте реалізувати її не вдалося через об’єктивні причини, пов’язані з безпековою ситуацією в країні, — розповіла нам Ніна Хмелевська.

Ніна Хмелевська додала, що вони намагалися знайти фінансування, щоб адаптувати будівлю. Також вони зверталися за допомогою і до депутатки міськради Тетяни Домбровської, і до регіонального представника омбудсмана Спартака Гукасяна.

— З огляду на потребу адаптації будівлі до вимог безбар’єрності, упродовж останніх років неодноразово здійснювалися спроби залучення фінансування для проведення реконструкції та створення безбар’єрного простору. Враховуючи, що значна частина відвідувачів сервісного центру МВС є мешканцями Миколаєва, а сервісні центри МВС здійснюють відрахування до місцевого бюджету з кожної наданої послуги, керівництво неодноразово зверталося до органів місцевого самоврядування з відповідними пропозиціями, — пояснила вона.

За даними сервісного центру, у 2025 році в Миколаєві 12 людей з інвалідністю склали теоретичний іспит. Варто зазначити, що жоден із них не пересувався на колісному кріслі.

Хто і як навчає людей з інвалідністю водінню в Миколаєві

Навчання людей з інвалідністю потребує окремої сертифікації, адаптованих класів і спеціально переобладнаних автомобілів. У Миколаєві ці вимоги взяла на себе автошкола «Престиж». Вона отримала сертифікат на навчання людей з інвалідністю у листопаді 2024 року, а вже в грудні почала працювати. Загалом упродовж 2025 року в автошколі підготували 278 водіїв, із них 67 пройшли навчання за кошти держави.

— Це навчання відбувається відповідно до постанови Кабміну №432. Йдеться про професійну адаптацію ветеранів з інвалідністю, списаних військових, членів їхніх родин і родин загиблих захисників. Для них держава повністю покриває і теорію, і практику, — пояснює заступниця директора з навчальної роботи автошколи Ніна Кузьмич.

Навчальний клас. Фото: МикВісті

Навчальний клас. Фото: МикВісті

За її словами, у 2025 році в автошколі навчалися 31 людина з інвалідністю:

• 17 ветеранів з інвалідністю — за бюджетною програмою;

• 14 цивільних осіб з інвалідністю — за власні кошти.

Для цивільних така можливість значно складніша, адже окремої бюджетної програми для них не існує. У 2025 році повна вартість навчання для цивільних складала 26 тисяч гривень, тоді як для бюджетних програм — 22 тисячі гривень, які сплачувала держава.

Навчання довше, але адаптоване

Теоретичний курс для людей з інвалідністю не відрізняється від стандартного — 15 робочих днів щоденних занять. Натомість практика має інший формат.

— Для людей з інвалідністю практика триває 40 робочих днів, тоді як для звичайних учнів — 26. Це зроблено свідомо, щоб люди мали час адаптуватися, звикнути до автомобіля й керування, — каже Ніна Кузьмич.

Автошкола має три спеціально переобладнані автомобілі з ручним керуванням:

• два — з механічною коробкою передач;
  
  

• один — з автоматичною.

Переобладнані автомобілі з ручним керуванням. Фото: МикВісті

Переобладнані автомобілі з ручним керуванням. Фото: МикВісті

Всі машини школа закуповувала та переобладнувала самостійно. Навчальний клас облаштували на базі Чорноморського національного університету імені Петра Могили, де вже є повністю інклюзивна інфраструктура. Автодром — у Жовтневому районі Миколаєва, біля заводу «Океан».

— Для учнів автошкіл норма становить 2,4 квадратного метра на одну людину, а для осіб з інвалідністю, які пересуваються на колісних кріслах, 3,6 квадратного метра. Тому нам був потрібен клас із більшим метражем. Такий простір ми знайшли в миколаївській «Могилянці», і дуже вдячні керівництву університету та ректору за інклюзивні умови. Там повністю забезпечена доступність, від пандусів і входу до будівлі до санвузлів, — розповів нам у коментарі директор автошколи «Престиж» Василь Валенков.

Директор автошколи «Престиж» Василь Валенков. Фото: МикВісті

«Це інше життя»: що говорять учні

Ми поспілкувалися з двома людьми, які пройшли навчання в автошколі: Іваном Рижиковим із Миколаєва, який навчався в автошколі «Престиж», та депутатом Миколаївської міської ради Юрієм Степанцем, який проходив курс в Одесі.

Іван Рижиков розповідає, що для нього головним було відновити мобільність і здобути незалежність.

— Зважаючи на обставини зламаної спини, в моєму випадку машина — це як мої ноги. Без машини нікуди. Живу за містом, найближчий магазин у сусідньому селі, дороги немає, в маршрутку коляскою не залізти. Живу з бабусею, а вона після інсульту, тому тягнути мене немає змоги. Тому права — необхідність категорична. Зможу добиратися куди завгодно без проблем, не треба шукати машину чи когось наймати. Сів і поїхав, куди потрібно, на реабілітацію чи ще десь, — каже Іван.

Іван Рижиков. Фото: МикВісті

За його словами, навчання в автошколі не було складним.

— Все в цілому легко, і теорія, і практика. Теорія була онлайн, а щодо практичного навчання, то сусід мене довозив до міста, а там я сідав в навчальну машину і їхав. Навчався на платній основі, тому що не фінансували в тому році. Інструктор добре розповідає, кожен нюанс і деталь, як краще підкоригувати моменти, — каже Іван.

Складав він теоретичний іспит у Новому Бузі, адже в Миколаєві це зробити неможливо.

Іван Рижиков. Фото: МикВісті

Своєю чергою, Юрій Степанець розповів, що довго вагався, перш ніж записатися на навчання.

— Підсилювало цю ідею надзвичайно низький рівень доступності автоперевезень (таксі, громадський транспорт, міжміські перевезення). Увесь цей дискримінаційний «автопарк» не лишає вибору окрім як навчитись і самостійно будувати свій безбарʼєрний маршрут, — ділиться Юрій Степанець.

Депутат Миколаївської міської ради Юрій Степанець

Він додає, що навчання пройшло в комфортних умовах, але «шлях до нього був складним»:

— Низка барʼєрів, які лише підсилили бажання довести справу до отримання посвідчення водія згідно з законом. То для мене вся ця дискомфортна ситуація і давала силу внутрішнього комфорту через боротьбу й змогу виправляти та руйнувати барʼєри — не лише для себе, а й для інших. З найнекомфортнішого: автошкіл з обладнаними авто вкрай мало, інструкторів, які працюють з людьми з інвалідністю теж мало, — додав Юрій Степанець.

Крім того, за його словами, державний проєкт «Безбар’єрні автошколи» має бути «не десь у форматі одна на півдні, одна на заході, сході чи півночі країни».

— Коли говорять «автошкола для людей з інвалідністю», хочеться, щоб це відповідало реальності. У Миколаєві є автошкола «Престиж», де людина з порушенням опорно-рухового апарату може пройти практичне навчання. І це важливо сказати. Але цього недостатньо. Хочеться, щоб інші приватні автошколи не стояли осторонь, а долучалися: наповнювали автопарк адаптованими авто, навчали інструкторів, брали відповідальність. Щоб це не було історією однієї школи «на все місто», — резюмував Юрій Степанець.

Безбар’єрність як обов’язок, а не «опція»: що має змінитися

В автошколі кажуть, що найбільше пишаються ветеранами, які після важких поранень повертаються до активного життя.

— Молоді хлопці без руки чи ноги, але з величезною вірою і мотивацією. Це викликає глибоку повагу, — каже Ніна Кузьмич.

Навчальне авто. Фото: МикВісті

За її словами, близько 60% учнів складають практичні іспити з першого разу, а основна складність — не в навичках водіння, а в дотриманні формальних вимог під час екзамену. Директор автошколи «Престиж» Василь Валенков додає, що перший рік роботи був складним, але заклад уже «впевнено стоїть на ногах».

— Нас уже знають, нам довіряють, є позитивні відгуки. Але безбар’єрність не може закінчуватися дверима автошколи. Людина має пройти весь шлях — від навчання до отримання посвідчення водія, — наголошує він.

Бар’єри тривають після іспиту: отримання посвідчення теж недоступне

У суботу, 17 січня, Іван Рижиков мав забрати своє водійське посвідчення у сервісному центрі МВС у Миколаєві. Але для фото на документ потрібно піднятися на другий поверх, а Іван на колісному кріслі цього зробити не може. Йому відмовили та сказали їхати в Новий Буг.

Журналістка «МикВісті» відразу зв’язалася з Ніною Хмелевською, головним спеціалістом сектору комунікації регіонального сервісного центру, і ситуацію почали вирішувати.

— Не вийшло, бо він не взяв свою коляску. Ми поспілкувалися з ним та його батьком і пояснили, що сьогодні без коляски зробити це неможливо. Домовилися, що на наступному тижні він отримає права: він буде з колісним кріслом. Квитанція дійсна, проблем немає. На візках раніше ніхто не отримував водійське посвідчення — це перший випадок. Ми підходимо до таких ситуацій індивідуально. Все буде вирішено. Ми теж люди та готові допомогти, — сказала вона.

Отримання водійського посвідчення відклали на п’ятницю, 23 січня та вже Іван отримав посвідчення водія. Як повідомив Спартак Гукасян, ці обставини можуть свідчити про порушення Конституції України, законодавства щодо соціального захисту осіб з інвалідністю, Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю та Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору.

Отже, навички керування і водійські права змінюють життя людей: це свобода пересування, незалежність і можливість бути активними в суспільстві. Але безбар’єрність має охоплювати весь шлях державної послуги — від навчання до іспиту й отримання посвідчення. Інакше рівний доступ лишається формальністю, а не реальністю.