День міста святкують Миколаїв, Дніпро, Вінниця, Бахмут та Ужгород, фотоколаж Вільне Радіо

Вони народилися в один день, але мають різні характери. За календарем — Діви, за суттю — міста-фортеці, що колись зводилися для оборони, а згодом розрослися в сучасні європейські центри. Їхні річки визначали ландшафт і господарство, а стали місцями відпочинку й прогулянок, університети — осередками знань, а вулиці — віддзеркаленням культурного різноманіття. Цими днями святкують свій день народження Бахмут, Ужгород, Вінниця, Дніпро та Миколаїв.

Медіа цих пʼяти міст — Миколаєва (МикВісті), Бахмута (Вільне Радіо), Вінниці (20 хвилин), Дніпра (Dnipro.media), Ужгорода (Varosh) — обʼєднались, щоб розповісти, чим вони схожі, чим відрізняються і який характер мають. І відсвяткувати разом з усіма іменинниками.

Що спільного у Миколаєва, Бахмута, Вінниці, Дніпра та Ужгорода

Реклама

Якщо про людей можна сказати, що всі знайомі через шість рукостискань, то про сьогоднішніх іменинників: їх єднають річки та дороги.

Кожне з пʼяти міст стоїть на річках: місто Дніпро — річка Дніпро; для Бахмута — Бахмутка; у Вінниці — Південний Буг; Миколаїв — місце злиття Південного Бугу та Інгулу; Ужгород — Уж.

Тож не дивно, що в кожному місті можна почути від молоді про традиційне місце зустрічі «на набережній». 

Не лише вода, а й дороги ведуть до іменинників. Бахмут, Вінниця, Дніпро, Ужгород та Миколаїв — важливі транспортні вузли: усі мають (або мали у випадку Бахмута) значущі залізничні/автомобільні магістралі. 

Кожне з міст дало Україні не одне покоління інтелігенції: історично індустріальні й освітні осередки тут виховували спеціалістів з машинобудування, логістики, мовознавства тощо.

З жагою до знань, творчості та самопізнання кожен з іменинників може запросити до унікального музею (різних у тематиках, але єдиних у своїй неповторності по країні): ; в Миколаєві — Музей Суднобудування, у Дніпрі — Музей Пам'яті єврейського народу і Голокосту в Україні, в Ужгороді — кафе-музей «Під замком», у Вінниці —  Музей трамвая, у Бахмуті — Музей Писанки. Останній наразі не працює через окупацію територій, втім його майстер продовжує свою діяльність на Донеччині.

Не останній пункт, що поєднує міста, які святкують — це Україна. Кожне з міст — частина незалежної країни, яку формують як спільними цінностями, поглядами, прагненнями, інтересами, так і унікальністю кожного з міст, селищ та сіл.

Що вирізняє Миколаїв, Дніпро, Вінницю, Ужгород та Бахмут

Привіт! Я — Катерина Середа, авторка цього матеріалу.

Дякую за увагу до наших текстів — це важливо для команди МикВісті.

Ми регулярно публікуємо глибокі матеріали для тих, хто хоче розібратися в темі та дійти до суті.

Маємо десятки прикладів, коли наша журналістика разом із читачами впливала на ситуацію і змінювала її.

Долучайтеся до Клубу читачів МикВісті — підтримайте незалежну журналістику, яка має значення.

Приєднатись до Клубу МикВісті

Миколаїв: місто корабелів, науки й інженерних інновацій

Миколаїв. Фото з відкритих джерел

Миколаїв з’явився на карті у 1789 році, коли тут заклали першу суднобудівну верф для Чорноморського флоту. Відтоді місто стало відоме як місто корабелів — саме цим словосполученням розпочинається, без перебільшення, кожна книга про Миколаїв. Його заводи будували судна для військово-морських сил і цивільного флоту, а миколаївські інженери прославилися у всьому світі. Цей спадок сьогодні зберігає єдиний в Україні унікальний музей суднобудування та флоту, у якому зберігаються старовинні креслення, документи та моделі кораблів.

Музей суднобудування і флоту, квітень 2024 року, фото: «НикВести»

Миколаїв виріс у мальовничому місці злиття Південного Бугу та Інгулу. Річки формували економіку, давали ресурси, були транспортними артеріями. Мости, що з’єднують різні частини міста, стали справжніми символами. Сьогодні набережні та узбережжя — це улюблені місця прогулянок і відпочинку.

До повномасштабного вторгнення Миколаїв був одним із найважливіших промислових центрів півдня. Саме тут працювали підприємства, які впливали на економіку всієї України.

• «Нібулон» — аграрний гігант із власним флотом і логістичною мережею, який відкрив Україні шлях на світові ринки зерна, розвивав річне судноплавство по Дніпру та Південному Бугу.

• «Сандора» (PepsiCo) — один із найбільших виробників соків і напоїв у країні.

• Морські порти «Миколаїв», «Ольвія», «Ніка-Тера» — головні «ворота» для експорту зерна, металу, будівельних матеріалів.

• Машинобудівні та харчові підприємства, що забезпечували роботою тисячі миколаївців.

Є й міжнародний аеропорт «Миколаїв», який певний час не функціонував, але залишається стратегічним ресурсом для майбутнього відновлення.

Сьогодні частина цих підприємств змушена призупинити діяльність через бойові дії та блокаду портів. Але їхній потенціал залишається колосальним. У Миколаєві є все, щоб після завершення війни швидко відновити економіку: зручна логістика, вихід до моря, сучасні виробничі майданчики й висококваліфіковані кадри.

Жираф у миколаївському зоопарку, фото «МикВісті»

Окреме місце посідає державне підприємство «Зоря-Машпроект». Це унікальний завод, який розробляє й виробляє газотурбінні двигуни та установки. Вони працюють як на військових кораблях, так і в енергетиці. Подібні технології створюють лише кілька країн світу — і серед них Україна, завдяки Миколаєву. «Зоря» десятиліттями постачала силові установки до інших держав. Це доказ того, що Миколаїв — не лише портове й робітниче місто, а й центр високих технологій та інженерних інновацій.

Миколаївська астрономічна обсерваторія, фото з відкритих джерел

У Миколаєві є кілька унікальних об’єктів, якими місто може пишатися:

• Миколаївська астрономічна обсерваторія (1821) — одна з найстаріших у Європі, нині входить до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
• Найстаріший на Чорному морі яхт-клуб (1887), який виховав покоління спортсменів і шанувальників вітрил.
• Миколаївський зоопарк (1901) — один із найстаріших у Східній Європі, знаний своєю колекцією тварин і міжнародними програмами збереження рідкісних видів.

Центр Миколаєва спроєктований за унікальною для України системою: вулиці перетинаються під прямим кутом, утворюючи правильну «сітку». Така планувальна схема додає місту відчуття впорядкованості.

Будівля першої трамвайної підстанції, де нині розміщувалось відділення банку. Фото: «МикВісті»

Повномасштабна війна зробила Миколаїв лінією оборони на півдні. Місто тримало удари артилерії й ракет, місяцями жило без води та під постійною загрозою. Попри це працювали лікарі, комунальні служби, волонтери, місцеві медіа — кожен на своєму місці зробив неможливе, аби місто залишилося живим.

Яхти у акваторії Миколаєва, архівне фото Миколаївської міської ради

Цьогоріч Миколаєву виповнилося 236 років. За цей час він пережив війни, блокади, занепади й підйоми. І тепер, навіть у найважчих умовах, місто відновлює базові речі: ремонтують будинки, відновлюють водопостачання, повертається громадський транспорт, працюють школи й університети. Життя залишається складним, але Миколаїв уперто тримається й шукає шляхи розвитку.

Неповторні повороти історії Дніпра

Міст у Дніпрі довжиною майже півтора кілометри, фото Visitdnipro

1. Дніпро — місто з «плавучим» іменем. Те, що зараз розташовується на території сучасного Дніпра, називалося й Стара Самарь, й Нові Кодаки, й Катеринослав (Перший та Другий), й Новоросійськ, й Краснодніпровськ, й Дніпропетровськ, й Дніпрослав, а потім знов Дніпропетровськ. Лише у 2016 році місто стали офіційно називати Дніпро.

2. Дніпро — індустріальний гігант, центр чорної металургії та хімічної промисловості. Його порівнювали із Манчестером, Шеффілдом і бельгійським Сереном, що біля Льєжу. І все через масштаби промислових потужностей.

3. Місто посеред війн та революцій. Лише з 1917 по 1919 роки влада тут змінилася 19 разів. І не лише тоді місто переходило від керівників до керівників

4. «Ракетна столиця». Вже після Другої світової війни Дніпро дуже швидко стало «умовно закритим містом», де виготовляли основну зброю ракетних військ.

5. Дніпро — місто стійкого українства. У другій половині XX століття на території Дніпра діяла Організація українських націоналістів навіть попри те, що діяльність УПА сюди не діставала. А вже у 2014 році у Дніпрі не вдалося захоплення адміністративних будівель проросійськими сепаратистами. Від початку війни й уже під час повномасштабного вторгнення Дніпро було й залишається важливим містом близького тилу.

Детальніше про історію Дніпра та унікальність цього іменинника читайте у матеріалі видання Dnipro.media.

Цим впізнавана Вінниця

Водонапірна вежа – архітектурна перлина Вінниці. Фото: Visit Vinnytsia

1. Археологічні знахідки свідчать, що на території сучасної Вінниці люди селилися ще за часів трипільської культури, скіфів, черняхівців та давньоруських поселень. Вінниця була тричі столицею Української Народної Республіки: у грудні 1918 року, лютому-березні 1919 року та травні 1920 року.

2. Відкриття залізниці у XIX столітті сприяло розвитку промисловості: у Вінниці запрацювали пивзавод, м’ясокомбінат, взуттєва та швейна фабрики. Нині тут працюють потужні машинобудівні та харчові підприємства, активно розвиваються індустріальні парки. Вінниця також є важливим центром для релокованих підприємств, де понад 20 компаній відновили свою діяльність, зокрема у сфері виробництва побутової хімії та косметичних засобів.

3. Водонапірна вежа, зведена у 1911–1912 роках архітектором Григорієм Артиновим, є однією з архітектурних перлин Вінниці. Спочатку вона виконувала функції водонапірної станції та міського годинника. Після реконструкції у 1978–1985 роках вежу адаптували під музей «Місто у дзеркалі часу», де розмістили експозиції, присвячені історії Вінниці, її архітектурі та культурній спадщині, а також тимчасові виставки сучасного мистецтва. З оглядового майданчика на висоті 30 метрів відкривається захоплива панорама на набережну, центральні вулиці та історичні будівлі міста.

4. Саме у Вінниці знаходиться найбільший у Європі річковий світломузичний фонтан «Рошен». Його довжина — 97 метрів, висота струменя до 60 метрів. Взимку фонтан занурюють під воду, щоб він зберігався до нового сезону. Крім нього, у місті налічується майже два десятки інших фонтанів — від класичних до світломузичних, завдяки чому Вінницю справедливо називають містом фонтанів.

5. У Вінниці зберігають забальзамоване тіло видатного хірурга Миколи Пирогова. З 1861 року він жив у маєтку «Вишня», заснував тут лікарню та аптеку. Після смерті у 1881 році тіло Пирогова помістили у церкві-усипальниці, зведеній у 1885 році. Музейний комплекс сьогодні включає маєток, музей-аптеку, церкву-усипальницю та парк із деревами, посадженими самим Пироговим. Садиба є важливим культурним і науковим центром і одним із найпопулярніших туристичних об’єктів міста.

Детальніше про історію Вінниці та унікальність іменинниці читайте у матеріалі видання 20 хвилин.

Що ви могли не знати про Ужгород

Цвітіння сакур-2023. Фото зі сторінки міського голови Ужгорода Богдана Андріїва у ФБ

1. Тут найдовша липова алея у Європі. Її довжина 2,2 кілометра. Понад 300 дерев у 1928 році висадили чеські ботаніки. Щоб її побачити, прогуляйтеся набережною Незалежності.

2. В Ужгороді знаходиться найменший в Україні маяк — завдяки своїй формі та вбудованому світлодіоду, який блимає. Статую встановили на парапеті пішохідного мосту у 2011 році на честь "Ужгородської регати".

3. Один з найстаріших храмів України (другий після Софії Київської) теж знаходиться в Ужгороді. Це — Горянська ротонда. Її зводили між X і XIV століттями, точна дата початку будівництва невідома. Усередині збереглися унікальні фрески XIV–XV століть, створені італійськими майстрами.

4. В Закарпатському краєзнавчому музеї, який знаходиться у стінах Ужгородського замку, можна побачити один з найдавніших експонатів у Європі — це відбиток тунця одинокого, якому 33 млн років. 

5. Саме в цьому місті відкрили першу євроколію – потяги з Ужгорода їздитимуть у європейські столиці — Братиславу, Будапешт, Відень — без пересадки. 

Детальніше про історію Ужгорода та унікальність цього іменинника читайте у матеріалі видання Varosh.

Від солеварів до символу війни: чим особливий Бахмут

Алея Троянд у Бахмуті, фото Вільне Радіо

1. Місто-фортеця.  Бахмут виник наприкінці XVII століття як слобода солеварів, а вже у 1703 році тут звели фортецю для захисту від набігів татар і ногайців. Саме тоді почалася історія міста як прикордонного військового центру. 

2. Шампанське з шахт. У Бахмуті розвинули унікальне виноробство: у підземних алебастрових шахтах виробляли ігристе за класичною технологією. “Артемівське” шампанське довго було візитівкою міста.

3. Архітектурні перлини. До повномасштабної війни у місті зберігалося близько 30 історичних будівель — церкви XVIII–XIX ст., синагоги, маєтки підприємців та будівля колишнього Азовсько-Донського банку. Багато з них зруйновані російськими обстрілами.

4. Місто троянд. До війни вулиці Бахмута прикрашали тисячі троянд, які стали його символом. Сьогодні бахмутяни висаджують троянди по всій Україні як знак пам’яті про рідне місто.

5. Символ незламності. У 2022–2023 роках за Бахмут точилися найдовші й найзапекліші бої повномасштабної війни. Попри руйнування, місто стало символом стійкості та мужності України.

Детальніше про історію Бахмута та унікальність цього іменинника читайте у матеріалі видання Вільне Радіо.