Як в Миколаєві хочуть почати сортувати сміття

Сортування сміття у Миколаєві довгі роки залишалося на папері, але у вересні 2024 року міська рада затвердила порядок функціонування комплексу з сортування побутових відходів та оголосила інвестиційний конкурс на визначення підрядника. Переможець конкурсу мав побудувати сортувальну лінію біля полігону ТПВ і запустити систему роздільного збору сміття на рівні міста. 

«МикВісті» розібралися, як пройшов конкурс, чому він викликав критику і що чекає на полігон у найближчі роки.

Директор КП «Миколаївкомунтранс» Андрій Вецало розповідає, що наразі полігон ТПВ продовжили експлуатувати до липня 2032 року, оскільки його проєктна потужність раніше розраховувалася на великі підприємства. 

Заступниця директора КП «Миколаївкомунтранс» Діана Лазарєва підкреслює, що вимоги щодо роздільного збору сміття існують ще з 2013 року, коли громадам дали п’ять років на підготовку до переходу на систему сортування. 

— Без цього громади не можуть функціонувати належним чином. Ми йдемо до європейських стандартів, де сортування — це інструмент покращення екологічного стану та рівня життя людей, — зазначає Діана Лазарєва. 

Місто зараз намагається забезпечити виконання закону і запустити ефективну систему сортування, що стане основою для майбутньої утилізації сміття та рекультивації старого полігону.

Чому Миколаївська міська рада розглядає будівництво сортувальної лінії

Питання будівництва сортувальної лінії для сміття в Миколаєві вперше піднімалася ще у 2019 році. Тоді колишній директор комунального підприємства «Миколаївкомунтранс» Андрій Цизін оцінював потребу у фінансуванні у 10 мільйонів гривень, щоб продовжити термін роботи існуючого полігону твердих побутових відходів на 10 років.

— Сортувальна лінія коштує близько 4 мільйонів – це одна, а нам треба їх дві. З доставкою та проектами вийде близько 10 мільйонів гривень. Зараз розглядаємо питання щодо виробників: дивимося лінії, хто які умови дасть, — повідомляв Андрій Цизін.

У той же час мер Миколаєва Олександр Сєнкевич заявляв, що не бачить сенсу виділяти з міського бюджету 10 мільйонів гривень на будівництво лінії й вважав, що цим мають займатися інвестори. Він наголошував на необхідності прозорого конкурсу, який обере компанію для реалізації проєкту. Через три місяці мер уже анонсував можливість будівництва сортувальної лінії за кошти міського бюджету або інвесторів.

У 2019 році Миколаївська міська рада прийняла рішення № 56/66 про Міську цільову програму поводження з побутовими відходами, проте жодних заходів із будівництва сортувальної лінії, рекультивації існуючого полігону чи проектування нового полігону так і не реалізували. Публічної інформації про подальший стан проєкту практично не було.

У травні 2020 року Олександр Сєнкевич повідомляв, що лінія може з’явитися протягом півроку, але зазначав, що більшість мешканців міста не готові до роздільного збору сміття, і тому місто не планувало впроваджувати додаткові підготовчі заходи. Це також підтвержував чинний директор «Миколаївкомунтрансу» Андрій Вецало. Він вважав, що гроші на будівництво сортувальної лінії мають виділити з бюджету Миколаєва.

— Тоді ми готували рішення під програму розвитку Миколаєва, однак грошей намне виділили. Нема грошей немає будівництва, – пояснив директор «Миколаївкоммунатрансу» Андрій Вецало чому лінію з сортування сміття так і не побудували.

Лише у 2025 році Верховний Суд України зобов’язав Миколаївську міську раду побудувати лінію сортування твердих побутових відходів відповідно до затвердженої у 2019 році програми. Суд визнав бездіяльність міськради протиправною, оскільки через її відсутність заходів з утилізації та рекультивації завершився термін експлуатації діючого полігону, який працює з 1972 року.

Таким чином, питання будівництва сортувальної лінії нині опинилося в центрі уваги міської влади через зобов’язання закону та необхідність забезпечити утилізацію сміття та рекультивацію полігону, що давно вичерпав свої можливості.

Закон України «Про управління відходами»: що важливо для громад

У 2023 році в Україні набув чинності новий закон «Про управління відходами», який суттєво змінює підхід до поводження з побутовими та промисловими відходами. Основна мета закону — зменшити негативний вплив сміття на навколишнє середовище та стимулювати переробку і повторне використання ресурсів.

Основні принципи закону:

1. Пріоритет зменшення та переробки

Громади повинні максимально відмовитися від захоронення сміття на полігонах. У першу чергу слід зменшувати утворення відходів, впроваджувати їх сортування, відправляти на переробку та повторне використання. Захороненню підлягають лише залишки, які не можна утилізувати іншим способом.

2. Сортування та роздільний збір

Кожна громада зобов’язана впроваджувати систему роздільного збору: папір, пластик, скло, метал та органічні відходи. Це дає можливість спрямовувати більшу частину відходів на переробні підприємства, а не на звалища.

3. Планування інфраструктури

Громади повинні розробляти довгострокові плани управління відходами (на 5–10 років), які включають:

• зменшення захоронення біовідходів - на 10% до 2030 року та до 15% до 2033 року. Для цього серед іншого передбачено встановлення на полігонах сортувальних ліній для відокремлення відходів, що біологічно розкладаються;

• організацію компостувальних майданчиків;

• оновлення полігонів відповідно до екологічних вимог.

4. Відповідальність органів місцевого самоврядування

Місцеві ради відповідають за виконання норм закону. Бездіяльність у будівництві сортувальних ліній чи рекультивації полігонів може мати юридичні наслідки — аж до судових позовів і контролю з боку держави. Постановами уряду для громад встановлено обов’язкові показники підготовки відходів до повторного використання й рециклінгу:

• до 2025 року — не менше 10 %;

• до 2030 року — не менше 20 %;

• до 2035 року — не менше 25 %;

• до 2040 року — не менше 35 %.

Ці цифри — орієнтир для місцевої влади, який визначає темпи розвитку інфраструктури.

У Розділі V («Побутові відходи») прямо зазначено: органи місцевого самоврядування зобов’язані організовувати систему управління відходами. Це включає:

• роздільний збір побутових відходів;

• створення сортувальних станцій;

• компостування органічної фракції;

• переробку придатних матеріалів;

• захоронення лише тих відходів, що не підлягають повторному використанню чи переробці.

Фактично, без запуску сортувальних ліній та відповідної інфраструктури громади не зможуть виконати вимоги закону.

Закон гармонізований з директивами ЄС. Україна поступово відмовляється від моделі «звалище як єдиний варіант» і переходить до системи роздільного збору та переробки.

Закон має безпосередній вплив і на Миколаїв: міський полігон твердих побутових відходів вичерпав свої потужності, а сортувальна лінія так і не була збудована. Відповідно до закону, міська рада зобов’язана забезпечити впровадження системи сортування та переробки — продовження експлуатації полігону не вирішує проблеми.

Як проводили конкурс на сортування сміття у Миколаєві?

У вересні 2024 року депутати Миколаївської міськради затвердили порядок функціонування комплексу з сортування побутових відходів, що стало основою для проведення інвестиційного конкурсу. Переможець мав зобов’язання побудувати сортувальну лінію біля полігону ТПВ. 

Перший конкурс не дав результатів — жодна компанія не подала пропозицію. Під час повторного відбору дві фірми цікавилися умовами, але заявку подала лише одна. У травні 2025 року переможцем визначили ТОВ «Waste To Energy Niko», яке набрало 41,2 бала зі 75 можливих, трохи перевищивши мінімальний прохідний поріг.

Будівництво лінії передбачено протягом 13 місяців після підписання угоди, а сама угода розрахована на 25 років. Частина депутатів, зокрема голова планово-бюджетної комісії Федір Панченко, критикував умови конкурсу: закритість процедури, відсутність конкуренції та сумнівну фінансову спроможність компанії.

— Це питання, про яке ми дуже багато і ретельно минулого разу говорили. Дійшли висновку, що нам невигідно від громади затверджувати той договір, який нам зараз пропонують. Обговорювали, що нам потрібно змінити умови конкурсу та оголосити новий конкурс. З цього приводу і зараз за нашою рекомендацією департаментом ЖКГ було підготовлено відповідне рішення, – прокоментував депутат Федір Панченко. 

Тому на засідання сесії було вирішено винести два проєкти рішення: один про затвердження затвердження договору з компанією для сортування відходів, а інший про відмову.

Перед засіданням сесії, яка відбулась 28 серпня, заступник директора департаменту ЖКГ Ігор Набатов наголосив, що міська рада зобов’язана впровадити лінію з сортування, інакше посадовці можуть нести дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність. Рішення суду зобов’язує місто побудувати сортувальну лінію, розробити проєкт рекультивації діючого полігону та створити новий полігон ТПВ.

Тариф і витрати

За словами директора ТОВ «Waste To Energy Niko» Дмитра Гончарова, сортування змішаних побутових відходів неможливе без додаткової оплати, оскільки дохід від реалізації вторсировини не покриває витрат на функціонування комплексу. Попередні розрахунки показують, що тариф за сортування становитиме 107 гривень за 1 кубометр сміття, що підвищить платіжку для одного мешканця багатоквартирного будинку на 17,39 гривень на місяць.

Пояснюючи цифру 1,25 мільярдів гривень під час засідання комісії 27 серпня, Дмитро Гончаров уточнив, що ця цифра лише відображає можливі розрахункові надходження за 25 років із тарифів на сортування відходів, більшість із яких піде на операційні витрати підприємства. Жодних коштів від бюджету компанія не отримує: всі інвестиції у будівництво сортувальної лінії покриваються власними ресурсами. 

Крім того, Дмитро Гончаров пояснив, що поточний тариф за вивіз сміття складається з двох частин: збирання та перевезення, а також захоронення. Після створення сортувальної лінії тариф матиме три складові: збирання та перевезення, сортування та захоронення, при цьому плата за сортування нараховуватиметься за реально оброблену кількість сміття.

На думку директора «Миколаївкомунтрансу» Андрія Вецала сортувальна лінія в Україні фактично збиткова: витрати на зарплати, електроенергію та утримання не окупаються, а вторинна сировина приносить максимум 10% доходу.

— Якщо без первинного сортування вихід сировини до 8%, а з первинним — максимум 5%. Сміттєсортувальну лінію будувати потрібно, бо невиконання рішення суду може мати навіть кримінальні наслідки, — додає Андрій Вецало.

Компанія-переможець і критика

У соцмережах поширювали інформацію, що ТОВ «Waste To Energy Niko» має лише одного співробітника. Дмитро Гончаров пояснив, що материнська компанія працює з відходами з 2007 року, має 8–9 підприємств по Україні, основна діяльність — видобуток біогазу на полігонах, і сміттєсортувальна лінія у Миколаєві стане першим таким проєктом.

— Фірма не отримує жодних коштів з бюджету, а лише зобов’язання побудувати лінію і вкласти власні гроші. Тому нам просто нелогічно «зникати». Ми хочемо вкласти кошти, побудувати лінію і на цьому заробляти, — прокоментував Дмитро Гончаров.

Слід зазначити, що Дмитро Гончаров паралельно працює в Офісі декарбонізації — міжвідомчому закладі, який займається кліматичною політикою та енергоефективністю, координованому через Агентство з енергоефективності та енергозбереження.

Компанія запевняє, що нова система дозволить зменшити навантаження на сміттєзвалище, створити робочі місця та залучити «зелене» фінансування. За їхніми оцінками, комплекс зменшить обсяги захоронення відходів на 15-20% на старті і до 60-70% у перспективі.

У межах проєкту планується створення до 200 нових робочих місць. Йдеться про операторів сортувальної лінії, логістів, ІТ-фахівців, працівників сервісного обслуговування та адміністративний персонал. Компанія прогнозує й нові надходження до міського бюджету у вигляді податків.

Обшуки та суспільна реакція

21 серпня правоохоронці провели обшуки у міськраді в межах кримінального провадження, відкритого після публікацій у медіа про можливі порушення під час конкурсу. Слідчі вилучили документи, пов’язані з його проведенням. 

Під час розмови з журналістами мер Олександр Сєнкевич назвав обшуки у міськраді надуманими та такими, що не мають складу злочину. У відомстві заяву мера розцінили як спробу відвернути увагу від реальних порушень та поставити під сумнів законність слідчих дій.

Голова Миколаївської ОВА Віталій Кім заявив, що конкурс проведений неналежно, а його умови є невигідними для громади. Водночас він наголосив, що місту потрібна сучасна сортувальна лінія, але на інших умовах. Міський голова Олександр Сєнкевич підтримав реалізацію проєкту, над яким місто працювало останні 5 років.

28 серпня на сесії міськради Олександр Сєнкевич різко відреагував на інформаційну кампанію у телеграм-каналах та спростував цифру 1,2 мільярди гривень, яка з’явилася внаслідок гіпотетичних розрахунків депутата Федора Панченка. Він наголосив, що конкурс проводився прозоро, а документація зберігалась у департаменті ЖКГ і була доступна для перевірки.

— Ми будемо готувати новий конкурс на визначення оператора сортування сміття з оновленими умовами, залучимо й данські компанії. Бажання — провести конкурс максимально прозоро, відкрито і з мінімальною кількістю можливих порушень, — резюмував Олександр Сєнкевич.

Депутати не затвердили переможця конкурсу, тому міська влада готує нові умови і оголосить новий конкурс.

«Починати треба з мешканців, а не з інвесторів»

Екс-віцемер Миколаєва (2001-2004 років) з питань ЖКГ Михайло Мотуз висловився, що проблеми з відходами у місті не нові і не вирішуються лише за допомогою великих інвестицій. Він пригадує, що ще на початку 2000-х проводили переговори з іноземними фахівцями, але обіцянки часто виявлялися далекими від реальності, а реальний досвід компаній не відповідав заявленому.

— Спроби «врятувати» місто від відходів були й раніше — приїздили охочі допомогти з різних місць: і кияни, і навіть шведські фахівці, і «охоронці» з Кіровограда. Пригадую ще 2003 рік, коли, працюючи заступником голови міськвиконкому, вів переговори з групою з Німеччини. Презентація звучала красиво — важливість управління відходами, сучасні рішення, «світовий досвід». Та коли я запитав, де реально можна побачити їхні діючі проєкти, виявилося, що компанія займається зовсім іншим — просуванням освітніх програм в Афганістані. Тоді стало зрозуміло, що це черговий «пил у вічі». Схожа ситуація і зараз. Нинішня історія нагадує операцію «Павутина», в яку мало не втрапив тодішній мер: земля під майбутній об’єкт давно була орендована, а «соціальний інвестор» уже порахував, скільки зможе заробити на тарифах. І не виключено, що згодом намагатиметься підтягнути й бюджетні гроші, – пише Михайло Мотуз.

За його словами, сучасна ініціатива з будівництва сортувальної лінії має ознаки подібних ситуацій: земля під об’єкт вже виділена, а інвестор розраховує на прибуток із тарифів, що може призвести до спроб залучення бюджетних коштів.

Михайло Мотуз вважає, що перш ніж говорити про масштабні інвестиції, варто спочатку налагодити базові механізми управління відходами. Це, на його думку, включає впровадження роздільного збору сміття, контроль за укладенням договорів із «Миколаївкомунтрансом» і забезпечення регулярного поповнення контейнерів.

Віце-мер також підкреслює, що новий оператор міг би почати з організації роботи та навчання персоналу, автоматизації процесів і впровадження ефективної системи сортування на рівні міста, а не одразу братися за масштабний проєкт, де відповідальність покладається на мешканців. Лише після цього, на його думку, закон про управління відходами зможе працювати ефективно, а система сортування стане інструментом вирішення проблем, а не джерелом прибутку для окремих компаній.

— Подивіться хоча б на Одесу: там контейнери швидко заповнюються, але система працює. У нас же достатньо налагодити роботу райадміністрацій, забезпечити стовідсоткове укладення договорів із «Миколаївкомунтрансом» — і тоді з’являться кошти на додаткові баки. А інвестор, який позиціонує себе досвідченим керівником проєктів, міг би почати з початку — з навчання, автоматизації, якісної організації, а не з кінця, де відповідальність завжди перекладають на мешканців. Тільки тоді закон про управління відходами реально запрацює, а система стане не інструментом заробітку, а справжнім вирішенням проблеми. У своєму інтерв’ю потенційний підрядник наводить приклад Житомира, де вже працює подібна лінія. Але навіть там, за його словами, система дає збої — через несортовані відходи значна їх частина все одно потрапляє на полігон. У Миколаєві ситуація ще складніша. Тому перед тим, як мріяти про мільярдні інвестиції, варто почати з елементарного — організувати у місті роздільний збір сміття, – написав Михайло Мотуз.

Як сортують сміття на прикладі Італії та Німеччини

В Італії ситуація зі сміттям у 2025 році демонструє високий рівень розвитку системи переробки та сортування відходів. Країна переробляє понад 76% упаковкового сміття та приблизно 53% муніципальних відходів, що відповідає або перевищує цільові показники ЄС. 

Основу системи складають як домашнє сортування, так і високотехнологічні сортувальні лінії, які встановлені в різних регіонах. Наприклад, компанія IREN відкрила завод поблизу Турина, здатний сортувати 17 типів полімерів і пластикових матеріалів з ефективністю до 80% при потужності 100 000 тонн на рік, а компанія Eni запустила демонстраційний завод з хімічної переробки змішаних пластикових відходів, що перетворює їх на сировину для нових виробів, включно з харчовими упаковками. 

На рівні муніципалітетів використовують RFID-контейнери, цифрові системи та CCTV-нагляд, як у Пармі, де порушників штрафують до 10 000 євро за неправильне сортування. У країні активно працюють консорціуми та платформи, як Conai, ReCoRe та differENTI, які контролюють збір і переробку скла, паперу, металу та пластику, а мобільний додаток Junker дозволяє громадянам перевіряти, куди утилізувати конкретну упаковку. 

Завдяки цим заходам населення отримує зручні інструменти для сортування, а технологічні сортувальні лінії дозволяють автоматизувати процес і значно підвищити ефективність переробки.

Німеччина: Лідер у переробці відходів з високим рівнем автоматизації

У Німеччині рівень переробки упакованого сміття ще вищий і досягає 90%, що робить країну лідером серед європейських держав. 

Основою системи є високотехнологічні сортувальні лінії з оптичними сенсорами та магнітними сепараторами, які автоматично відділяють папір, метал, пластик і скло. 

Німеччина також активно впроваджує сенсорні технології для зменшення ризику пожеж на заводах переробки та інноваційні хімічні методи повторного використання пластику. 

На рівні громадян сортування обов’язкове: пластикові пляшки, скло, папір та метал збираються в різні контейнери, а штрафи та контроль за дотриманням правил роблять систему ефективною. В результаті німецькі сортувальні лінії та домашнє сортування працюють у тандемі, забезпечуючи майже повну переробку та мінімізацію сміттєвих полігонів.

В обох країнах ефективність системи забезпечується поєднанням домашнього сортування, автоматизованих сортувальних ліній, інноваційних технологій хімічної та механічної переробки, програм стимулювання населення та контролю за дотриманням правил. Громадськість отримує зручні інструменти та додатки для правильного сортування, а технологічні заводи дозволяють обробляти великі обсяги сміття, розділяючи його на папір, скло, метал, пластик, органіку та залишки, які спалюють для отримання енергії. 

Ситуація зі сміттям у Миколаєві демонструє, що вирішення проблеми потребує комплексного підходу: не лише інвестицій у сортувальні лінії, а й налагодження системи роздільного збору, навчання персоналу та активної роботи з мешканцями. Закон про управління відходами і рішення суду змушують міську владу діяти, а конкурс на підрядника став першим практичним кроком у цьому напрямку.

Водночас досвід інших українських міст і європейських країн показує: ефективне сортування — це поєднання технологій, контролю та відповідальності громади. Якщо Миколаїв зможе поєднати інвестиції, інфраструктуру та свідомість мешканців, система сортування не стане лише формальністю, а реально допоможе зменшити обсяги сміття, підвищити екологічний стандарт міста і створити нові робочі місця.

Аліна Квітко, МикВісті