«Відчуваєш відповідальність за хлопців, як за своїх дітей»: як водій-сапер врятував три десятки побратимів

За два евакуаційних рейси, водій-сапер 808 Дністровської окремої бригади підтримки старший солдат Михайло Корсун врятував близько 30 військовослужбовців, з яких 22 отримали невідкладну медичну допомогу.

Михайло родом з Дніпра. Він – водій-сапер 808 Дністровської окремої бригади підтримки. З серпня 2023 року приєднався до лав бригади та, у складі інженерно-саперного підрозділу, виконував бойові завдання на території Херсонської області, згодом – на Курщині. 

В березні 2025 року, під час виконання бойового завдання з евакуації поранених на Курщині, його автомобіль був атакований ворожим дроном, машина вийшла з ладу, а Михайло отримав поранення. Зберігши холоднокровність та незважаючи на біль, відвів автомобіль з під обстрілу у безпечне місце, тим самим врятував життя побратимів свого підрозділу. 

Реклама

А коли почув по радіозв’язку, що військовослужбовці, які перебували на суміжних позиціях, отримали важкі поранення та потребують термінової евакуації, Михайло вирушив на евакуацію.

З пораненням, на пошкодженому автомобілі старший солдат Михайло Корсун зміг доставити першу групу поранених до стабілізаційного пункту. Він не став чекати, щоб його оглянули медики і вдруге вирушив на евакуацію. На узбіччі Михайло помітив військовослужбовця та зупинився, щоб його забрати. В цей час, з лісосмуги, почали вибігати інші військовослужбовці, які швидко завантажилися в транспорт і навіть розмістилися на його даху. Михайло вивіз і другу групу поранених. Коли готувався до третього рейсу, спробував усунути несправності автомобіля, але, через численні механічні ушкодження машини, йому це не вдалось зробити. Зрештою, Михайло погодився на допомогу медиків стабпункту.

За два евакуаційних рейси, водій-сапер 808 Дністровської окремої бригади підтримки старший солдат Михайло Корсун врятував близько 30 військовослужбовців, з яких 22 отримали невідкладну медичну допомогу.

Через інтерв’ю з Михайлом Корсунем ми спробуємо розібратися, як це – стати героєм. 

водій-сапер 808 Дністровської окремої бригади підтримки старший солдат Михайло Корсун, фото пресслужби бригади

Пане Михайле, що для Вас стало таким особистим моментом, коли Ви пішли добровольцем?

Я ще в 2014 році пішов одним з перших в АТО, пішов добровольцем. До того я служив в Міністерстві внутрішніх справ. В мене було відчуття необхідності йти на захист України. Воював у складі добровольчого батальйону. Ми звільняли Слов’янськ, Краматорськ. 

Ця війна дуже відрізняється від АТО. Як Ви дивитися на всі ці більш страшні загрози та людей навколо Вас?

Коли маєш сина, а мій син також служить, то вже по-іншому сприймаєш цю ситуацію. Отак, дивишся на своїх побратимів і розумієш, що навколо тебе молоді хлопці, такі як і твій син. Як такі самі діти… 

Відчуваєш відповідальність за хлопців, як за своїх дітей. Треба йди з ними на бойові. Залишитися в стороні та спостерігати – це був би просто злочин. А я в свої 55 років я цей вік не відчуваю.

Що стало найвагомішим для Вас у рішенні йти у військо?

Коли бачиш своїми очима наслідки цієї війни. Я сам з Дніпра. Сильний відбиток залишило, коли у нашому мікрорайоні склався цілий під’їзд дев’ятиповерхівки. Стільки дітей загинуло, що просто жах. Я до сих пір пам’ятаю розкидані навколо будинку після вибуху дитячі іграшки. Багато дитячих іграшок… Саме тоді я прийняв остаточне рішення. 

Чи є межа у ворога?! Чи є речі, на які б вони не пішли?! В них немає ніякої моралі, ніяких принципів! Вони не бояться ні закону, ні Бога, взагалі нічого. 

Спілкуюся з різними людьми, які служать, і всі так чи інакше говорять одне, що наш ворог – це рідкісні нелюди. Вони ні дітей, ні старих, ні жінок не щадять. Як їх земля носить? Це будяк, який треба просто під корінь вичищати.

На війні страшно всім. Як Ви долаєте страх?

Самий прямий механізм подолання страху, це розуміння, що я вже доросла людина і коли навколо гинуть люди, наші діти, і їм потрібна допомога…

Так, страшно було, але я б себе припинив поважати, якби я в таких умовах сів і сказав що боюся. Прийшло прийняття – буде як буде. 

Коли приїздиш на точку, там мої хлопці, а обстріли йдуть та дрони літають. Розумієш, що час вже йде не на хвилини, а на секунди. В будь-який момент може щось прилетіти по тобі. Стоїш, чекаєш, а хлопців на евакуацію ще нема… 

Але чекаєш до останнього побратима – і вивозиш. 

Загрози та страхи на війні люди відчувають щодня. Цей стрес накопичується. Як його здолати, який порятунок для психіки?

Поклавши руку на серце, треба сказати, що стрес, тим більше вже накопичений стрес, допомагають подолати побратими. Добре спілкування – як групова допомога. В колі людей, які розуміють тебе, а ти їх. Ми ділимося своїми історіями, і вже від того стає легше. Це дійсно працює, як психологічне розвантаження.

Ви врятували багато життів. Чи підтримуєте Ви зв’язок з кимось із них?

З деякими з тих, кого врятував, я спілкуюся й досі. Більшість тих хлопців, кого вивозив, вони з різних військових підрозділів, але всі вони наші побратими. Один хлопець після лікування вже повернувся до виконання, а один ще лікується. 

Пане Михайле, Вас представлено до нагороди. Чи відчуваєте Ви себе героєм?

Героєм, як таким, я себе не вважаю. Всі люди в своєму місці, як їм випаде, мають просто виконати що належить. Я просто робив те, що було потрібно. Бути відданим. Це як батьки виховають. В мене служили і батько, і дід. Я б себе героєм не називав.

Що Ви порадили або побажали новобранцям в ЗСУ?

По-перше, кожен має сам собі задати запитання та на нього відповісти: ти чоловік, захисник своєї сім’ї, своєї країни чи ні?! Тоді, хто твою сім’ю захистить окрім тебе? Якщо кожен буде один на одного думати, що нехай він, а я поки перечекаю, то нічого в нас не вийде. Це проста, але важлива чоловіча відповідальність! Це наша спільна війна. Моя хата с краю – це вже так не складеться. Іншої України в нас нема. Треба вставати на захист. Тільки так ми зможемо здолати цього звіра.

Порада тим хлопцям, хто зараз тільки потрапив на службу – вчитися всьому! Не просто відсиджуватися, а намагатися максимально оволодіти всім, що необхідно воїну. Тільки добре навчена людина зможе і себе зберегти, і побратима.

Тоді ми переможемо.

Я не відчуваю себе героєм, захист своєї країни – це просто чоловічій вибір

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові Указом Президента України №652/2025 від 23 серпня 2025 року старшому солдату Михайлу Корсуну присвоєно звання Герой України з врученням ордена “Золота Зірка”

Олександр Дудюк, відділ комунікації 808 Дністровської окремої бригади підтримки