Стихійні звалища у Миколаєві: скільки коштує прибирання сміття і чому проблема не зникає

У Миколаєві встановлюють великі контейнери в місцях скупчення сміття, фото МикВісті

У Миколаєві регулярно фіксують появу стихійних сміттєзвалищ — і їхнє прибирання щороку обходиться місту в десятки мільйонів гривень. За офіційною інформацією департаменту житлово-комунального господарства, лише у 2024 році ліквідовано понад 149 тисяч кубометрів несанкціонованого сміття, а за перші п’ять місяців 2025-го — ще понад 56 тисяч.

Це — не поодинокі випадки. Йдеться про стабільну проблему, яка повторюється в одних і тих самих точках: на розі вулиць, біля кооперативів, уздовж доріг і в зелених зонах. У бюджеті закладаються кошти на прибирання, але причини утворення звалищ часто лишаються без уваги.

Водночас мешканці Миколаєва щодня бачать нові купи сміття біля контейнерів, у зелених зонах і на схилах річок. Причини цього — комплексні: від безвідповідальної поведінки окремих громадян до проблем з інфраструктурою і відсутністю ефективної регуляторної політики.

Реклама

Миколаїв витратив ₴140 млн на ліквідацію стихійних звалищ за 5 років

У Миколаєві функціонує розподілена система відповідальності: районні адміністрації укладають договори з підрядниками, які прибирають території. Наприклад, у Заводському та Інгульському районах такі підряди виконує КП «Миколаївкомунтранс». У Центральному районі — ТОВ «ВАЛАН», а в Корабельному районі КП «Обрій-ДКП» та ФОП Звіренко Олена Миколаївна.

За останні 5 років, з 2021 по 2025 з бюджету Миколаєва витрачено (виділено у 2025) загалом понад 140 мільйонів гривень на «ліквідацію» стихійних звалищ по місту. Про це «МикВісті» повідомили в Департаменті ЖКГ міста у відповідь на інформаційний запит  Це в середньому 28 мільйонів гривень на рік.

Статистика витрат бюджету Миколаєва на ліквідацію стихійних звалищ, інфографіка МикВісті

Андрій Вецало, директор «Миколаївкомунтрансу», пояснює: підприємство працює як за графіками (щоденними, тижневими), так і реагує на екстрені запити адміністрацій. Є адреси, які потрапили до списку постійно проблемних — серед них вулиця Залізнична, території біля кооперативів, а також зони між багатоповерхівками, де роками накопичуються відходи.

Часто джерелом проблем називають і так звані «сірі» водії — неофіційні перевізники, з якими укладають угоди деякі ОСББ або підприємці. У тарифах таких компаній не передбачено вивезення негабаритного сміття, тож воно опиняється на вулиці.

Для розвантаження ситуації КП облаштовує спеціальні бетоновані майданчики, де встановлює контейнери великої місткості, так звані «лодочки». За словами Вецала, частину інфраструктури підприємство фінансує самостійно.

«Ми намагаємося розвантажити райони, встановлюємо “лодочки”, великі контейнери, фінансуємо частину інфраструктури самостійно. Але, на жаль, це не розв'язує проблему повністю», - сказав Андрій Вецало.

Однак навіть за умови наявності контейнерів, частина проблем залишається — через вузькі двори, перевантажені автомобілями. Інколи сміттєвоз фізично не може дістатися контейнерного майданчика. В такому випадку мешканці просто складають сміття на зручному розі вулиці.

Позитивні приклади — але поодинокі

Комунальники ліквідовують звалище в Миколаєві, фото МикВісті

Голова адміністрації Центрального району Олександр Береза розповідає, що в окремих точках вдалося змінити ситуацію. Наприклад, на перехресті 9-ї Воєнної та Безіменної раніше роками існувало стихійне звалище. Його прибрали, територію озеленили — і більше сміття туди не зносять. 

«Працює лише там, де підходиш комплексно — і прибрав, і зробив благоустрій», — вважає Береза.

Також у проблемних районах встановлено великі контейнери — зокрема на 7-й Слобідській, Каразіна, 68-ми Десантників та 1-й Слобідській. Однак на системну зміну ситуації це не впливає: на більшості точок, де з’являються звалища, проблема лишається стабільною роками.

Береза наголошує: навіть із технічною можливістю прибирати регулярно, часто все впирається у культуру містян. 

Що місто не робить

Стихійне звалище в центральній частині Миколаєва, фото МикВісті

І комунальник, і голова адміністрації району, з якими поспілкувалися «МикВісті», погоджуються: наявна модель утримання територій — реактивна, а не проактивна. Місто прибирає сміття, але майже нічого не робить, аби його не викидали. У програмі ЖКГ немає ані інформаційних кампаній, ані заходів просвітництва, ані бюджетних ініціатив для запобігання утворенню звалищ.

Відсутні також ефективні інструменти контролю: на проблемних точках немає відеоспостереження, штрафна політика не працює, а виявлення порушників — епізодичне.

Водночас в Україні існували державні онлайн-інструменти, які дозволяли громадянам фіксувати стихійні звалища — зокрема «Екомапа» від Міністерства захисту довкілля. Проте, як повідомили у відомстві, після кібератаки у січні 2022 року роботу сервісу було призупинено, а його подальший розвиток зупинився через невідповідність сучасним стандартам захисту даних. Тоді у Міндовкілля пообіцяли розробити нову онлайн-мапу несанкціонованих звалищ, однак цього не сталось. 

Мінекології закликало повідомляти про звалища на гарячу лінію 0800 500 115. Але цей механізм не має інтерактивної візуалізації, не дозволяє слідкувати за виконанням і не є масово відомим серед мешканців.

Як можна змінити ситуацію

Світовий досвід показує: боротьба зі стихійними звалищами дає результат лише тоді, коли поєднуються кілька складових — технічне прибирання, система контролю, просвітництво й залучення громади. Розглянемо кілька прикладів.

В Індійському місті Патна щороку реалізують кампанію "Swachhata Pakhwada" — це марафон чистоти, під час якого прибирають понад 650 точок, схильних до забруднення. Додатково публікують список порушників — так званий Sadak Shatru («вороги вулиць») — і накладають штрафи. Кампанія супроводжується просвітницькими заходами для школярів і мешканців.

Місце несанкціонованого звалища у одному з міст США, фото Google Streetview

Те саме місце після розміщення там бетонних блоків, фото MI-YVPC

У Австралії місцева влада отримала грант у 80 тис. австралійських доларів на кампанію проти несанкціонованого сміття. За ці кошти закупили камери, інформаційні щити, а також фінансували розслідування звалищ. За два роки вдалося прибрати понад 450 тонн сміття.

США, Нью-Гейвен: влада разом із громадою ініціювала проєкт «Fair Haven, Clean Haven». Мешканці, школи, волонтери разом прибрали 15 «хронічних» точок, після чого встановили таблички “очищено — не сміти” і провели серію воркшопів з екопросвіти.

У місті North Geelong в Австралії встановили камери з комп’ютерним зором, які автоматично фіксують незаконне скидання сміття. Це дозволило виявити десятки порушників, зменшити навантаження на персонал і штрафувати за фактами.

Що ще допомагає іншим містам і може працювати в Миколаєві

Практичні рішення з досвіду США, зокрема зі звіту Center for Community Progress, показують, що профілактика сміттєзвалищ — це не лише штрафи й прибирання. Ось інструменти, які там застосовують:

• Косіння трави і догляд за порожніми ділянками. Доглянута територія виглядає «живою» і менш привабливою для скидання сміття. Для державних земель передбачають кошти на обслуговування, а власників приватних ділянок зобов’язують підтримувати порядок.
• Освітлення і візуальний контроль. Підсвітка, знаки «ведеться відеоспостереження», патрулі та інші ознаки активності стримують охочих скинути сміття непомітно.
• Фізичні бар’єри. Великі камені, бетонні клумби, огорожі або боларди обмежують під’їзд і заважають використовувати територію для несанкціонованого вивантаження.
• Урбаністичні інтервенції: лавки, озеленення, елементи благоустрою. Якщо мешканці бачать, що простір облаштований і комусь потрібен — вони рідше перетворюють його на смітник.
• Доступна інформація. Вивіски біля контейнерів, оголошення на квитанціях, інструкції онлайн: як вивезти великогабаритне сміття, коли планові дні вивозу, де знайти офіційних перевізників.
• Дні безкоштовного збору. Міста організовують періодичні події, коли мешканці можуть здати старі меблі, побутову техніку, шини чи небезпечні відходи — без черг і оплат.

Успішні кейси доводять: результат з’являється там, де місто поєднує щоденне прибирання з системною роботою — відеонаглядом, штрафами, навчальними кампаніями та фізичними змінами простору.

У Миколаєві ж поки відсутня цілісна стратегія: місто лише прибирає те, що вже накопичилось, але не створює умов, у яких звалища не виникатимуть. Це означає, що витрати з бюджету на сміття і надалі зростатимуть — разом із хронічною втомою жителів від «нескінченної боротьби».

Катерина Середа, МикВісті