Південний Буг може втратити одну з найчистіших приток: що відбувається на Синюсі

У Черкаській області фермерське господарство почало використовувати воду із Синюхи для зрошення полів. Річка є однією з найбільших приток Південного Бугу, з якого нижче за течією забирають воду для централізованого водопостачання Миколаєва.

Фахівці пояснюють, що сам водозабір для зрошення не є порушенням, якщо підприємство дотримується дозволених обсягів. Водночас надмірний забір води у посушливі періоди може зменшувати стік Синюхи до Південного Бугу, а потрапляння до річки добрив та іншої агрохімії з полів — впливати на якість води нижче за течією.

Які роботи проводять на Синюсі, хто стоїть за проєктом та як він потенційно може позначитися на джерелі водопостачання Миколаєва — розповідають «МикВісті».

На початку липня у медіа з’явилися публікації про будівництво на березі Синюхи у Черкаській області системи зрошення, яка передбачає забір води з річки для поливу сільськогосподарських угідь.

У публікаціях проєкт зрошувальної мережі поблизу сіл Криві Коліна, Нова Павлівка та Добрянка пов’язують із ТОВ «Урочище Журавське». У відкритих державних документах це підприємство зазначене замовником запланованої діяльності. За даними відкритих реєстрів, компанія обробляє близько 5100 гектарів землі та займається рослинництвом, зернопереробкою, логістикою і виробництвом борошна.

Разом з авторами публікацій на місці будівництва побував Дмитро Кіржнер — директор ДП «Дослідне конструкторсько-технологічне бюро з інтенсифікації тепломасообмінних процесів Інституту технічної теплофізики НАН України», директор ТОВ «Юніверсал піролізис технолоджіс» та співробітник ТОВ «Інститут промислової екології».

Щоб зрозуміти, які наслідки для Синюхи та Південного Бугу може мати нова система зрошення, «МикВісті» звернулися до Дмитра Кіржнера. Він розповів, що система вже працює, тому тепер важливо контролювати обсяги забору води та її стан не лише біля водозабору, а й уздовж усієї річки.

— Я не еколог, я інженер, керівник підприємства і розуміюся на цих питаннях. Мені доводилося цим займатися, і я добре розумію, як потрібно проводити моніторинг. Це потрібно не лише громадськості, а й тим, хто забирає воду. Але що там відбувається, я поки не знаю. Мені надсилають відео з дрона, і в тому, що система працює, я більш ніж упевнений, — сказав Дмитро Кіржнер.

За словами Дмитра Кіржнера, сам забір води для зрошення не є порушенням, якщо підприємство дотримується дозволених обсягів. Проблеми можуть виникнути, якщо фактичний водозабір перевищуватиме встановлені норми або якщо разом зі стоком із полів до річки потраплятимуть добрива та інші хімічні речовини.

— Сам забір води не несе ризиків, але він не має перевищувати норми, які повинні розрахувати екологи. Має бути фізичний моніторинг. Це складна і недешева справа, але без нього не можна. Підприємство, яке забирає воду, має контролювати ситуацію на своїй ділянці власним коштом, а держава — по всій річці. З полів може стікати хімія, яку використовують аграрії, тому потрібен безперервний контроль складу води, її стану та обсягів водозабору, — сказав Дмитро Кіржнер.

Він додав, що без даних моніторингу не можна стверджувати, що система вже завдає шкоди річці. Водночас масштабні роботи, за його словами, потребують постійного контролю з боку держави та громадськості.

— Я розумію, хто займається цим забором води, але звинувачувати їх без даних не можу. Усе повинні контролювати держава та громадськість. Має бути моніторинг, і він має бути жорстким, — зазначив Дмитро Кіржнер.

Синюха впадає у Південний Буг вище за течією від місця, де забирають воду для Миколаєва. Тому надмірний водозабір у посушливий період потенційно може зменшити обсяг води, який притока приносить до Південного Бугу. Водночас у матеріалі немає розрахунків фактичного водного балансу, даних про дозволені та реальні обсяги забору або частку Синюхи у загальному стоці Південного Бугу, тому стверджувати про вже наявний вплив на водопостачання Миколаєва не можна.

Другий можливий ризик пов’язаний із якістю води. Якщо разом із поверхневим або дренажним стоком із полів до Синюхи потраплятимуть добрива чи засоби захисту рослин, ці речовини можуть далі надходити до Південного Бугу. За меншого обсягу води здатність річки розбавляти забруднення також знижується, що потенційно може підвищувати навантаження на систему очищення води для Миколаєва.

Доцентка кафедри садово-паркового господарства та екології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка Інна Тимченко наголошує, що перед реалізацією масштабних проєктів із забору води потрібно оцінювати вплив не лише на саму річку, а й на всіх водокористувачів нижче за течією.

За її словами, Синюха є однією з найбільших приток Південного Бугу та має порівняно низьку мінералізацію. Це підвищує її значення як джерела води для господарських і потенційно питних потреб.

— Її рівень мінералізації коливається від 600 до 800 міліграмів на літр — це досить прісна вода, тому її потенціал для питних потреб і зрошення дуже високий. В умовах півдня та зміни клімату збереження таких річок є дуже важливим завданням, — сказала Інна Тимченко.

На думку Інни Тимченко, ризики зростатимуть у посушливі роки, коли потреба аграріїв у зрошенні збільшується, а природний стік річок зменшується. Тому під час погодження водозабору потрібно враховувати не лише нинішні потреби господарства, а й водний баланс усього басейну на роки уперед.

— Ми бачимо величезні площі полів у Кіровоградській та Миколаївській областях. У теперішніх умовах їх зрошення потребує дуже великих обсягів води, адже влітку майже немає опадів. Якщо така ситуація триватиме, обсяги води для зрошення можуть стати нереальними для цих площ. Тому треба дуже зважено оцінювати водний баланс, потребу у воді на найближчі 5–10 років і частку водозабору, — сказала Інна Тимченко.

Якщо у посушливий період із Синюхи забиратимуть значні обсяги води, до Південного Бугу може надходити менше стоку. Без точних розрахунків не можна визначити, наскільки це позначиться на водозаборі для Миколаєва, однак саме тому експерти наполягають на постійному моніторингу, а інформація про фактичні обсяги забору води мають бути відкритими й доступними для громадськості.

Синюха впадає у Південний Буг у Первомайську. Нижче за течією розташований водозабір поблизу Нової Одеси, з якого новим водогоном подають воду до Миколаєва. Тому стан приток Південного Бугу вище за течією має значення для обсягів і якості води, що надходить до міського водопроводу.

Сам по собі забір води із Синюхи не означає, що Миколаїв зіткнеться з дефіцитом або погіршенням якості води. Для таких висновків потрібні дані про фактичні обсяги водозабору, природний стік річки, результати аналізів води та вплив інших водокористувачів у басейні. Водночас відсутність такого моніторингу не дає змоги своєчасно оцінити ризики для громад нижче за течією.

У червні 2026 року в уряді повідомили про завершення одного з етапів відновлення водопостачання Миколаєва — будівництво станції попереднього очищення води потужністю 120 тисяч кубометрів на добу. Станом на кінець травня 2026 року вода у кранах миколаївців після запуску нового водогону та очисних споруд ще не відповідала показникам, необхідним для визнання її питною. Тому погіршення якості води у Південному Бузі потенційно може додатково ускладнювати очищення та збільшувати навантаження на систему водопідготовки.

Водогін для Миколаєва

У квітні 2022 року російські війська пошкодили водогін, після чого Миколаїв залишився без централізованого постачання якісної води. Місто отримувало воду з резервного джерела, однак були питання до її якості, а солона вода пошкодила 1200 кілометрів водопровідної мережі.

У 2024 році держава вирішила прокласти новий водогін із водозабором поблизу Нової Одеси, на який виділили гроші з держбюджету. Спочатку Служба відновлення області обрала підрядників для трьох ділянок, однак згодом замовника і підрядника змінили.

Новий водогін для Миколаєва запустили у роботу 7 жовтня 2025 року. Після цього потрібно було завершити роботи на очисних спорудах та отримати лабораторні висновки. Саме тому стан Південного Бугу та його приток має для Миколаєва практичне значення: чим гірша якість води у джерелі, тим складнішим і дорожчим може бути її очищення перед подачею до міського водопроводу.

Проблеми Синюхи: маловоддя, забруднення та спроби відновлення

Нагадаємо, тема стану річки Синюха на Миколаївщині виникає щонайменше з 2013 року.

Ще у березні 2013 року обласна влада на засіданні комісії з техногенно-екологічної безпеки, де тодішній мер Первомайська Людмила Дормашко розповідала про важку ситуацію з водопостачанням міста, планувала вирішувати проблему саме шляхом розчистки русла Синюхи. Втім вже за місяць, у квітні 2013-го, тодішній заступник голови облдержадміністрації Круглов заявляв, що розчистка річки проблему водопостачання не вирішить. У жовтні 2014 року до теми повертався кандидат у народні депутати Василь Капацина, який після виборів обіцяв зайнятися очисткою Синюхи в Первомайську.

У листопаді 2018 року управління ЖКХ Первомайської міськради вдалося до відновлювальних заходів — випустило у Синюху та Південний Буг мальків білого амура на 16 тисяч гривень, аби поліпшити стан водойм.

У травні 2021 року ініціативу з відновлення річки перебрали на себе активісти: у Первомайську очистили два кілометри берега Синюхи від сміття. А вже у жовтні 2021-го народний депутат Дирдін пропонував виділити з держбюджету 25 мільйонів гривень на очистку річки в Первомайську.

В останні роки Синюха неодноразово опинялася в центрі уваги через екологічні порушення та випадки забруднення її прибережної території.

Так, у жовтні 2024 року порушника оштрафували на 23 тисячі гривень за засмічення берега річки площею 155 квадратних метрів у Первомайську. У червні 2025-го біля села Синюхин Брід виявили дев'ять несанкціонованих звалищ з рештками худоби поблизу струмка, що впадає в Синюху, а того ж місяця екологи зафіксували порушення із засміченням і незаконною обробкою землі біля річок у Бузькій громаді. У жовтні 2025-го підприємиця на Первомайщині створила звалища з рештків худоби, за що отримала підозру.

На початку 2026 року перед судом мав постати фермер з Миколаївщини, якого звинувачували у забрудненні довкілля зі збитками майже 900 тисяч гривень. У липні 2026-го в Первомайську чоловік без дозволів облаштував дамбу й перекрив притоку Синюхи, вирубавши при цьому дерева.

Крім того, у липня 2026 року Укргідрометцентр, оцінюючи водність основних річок України, зафіксував на Синюсі маловоддя — на відміну від Південного Бугу та Інгулу, які до переліку маловодних річок Миколаївщини не потрапили.