Білі плями на мапі безпеки: як змінилася ситуація з укриттями у Миколаєві за майже чотири роки війни

Останнім часом у Миколаєві відчувалась відносна безпека — місто не зазнавало ворожих ударів. Однак грудень для миколаївців почався зі звуків вибухів. Ворожі дрони атакували цивільну інфраструктуру, промислові та енергооб'єкти. І це спонукало людей реагувати на тривоги трохи відповідальніше.

Однак попри досвід інтенсивних обстрілів у попередні роки повномасштабної війни, у Миколаєві й досі відчутний дефіцит безпечних укриттів, а частина тих, що існують, не завжди доступні для містян.

«МикВісті» проаналізувати стан справ з укриттями у Миколаєві під кінець четвертого року війни. Про основні проблеми захисту містян читайте далі у матеріалі.

Що думають миколаївці: чи потрібні місту укриття

Перш ніж аналізувати офіційні цифри та звіти, варто звернутися до головного — думки самих миколаївців. Саме їхній досвід найкраще показує, як працює система укриттів не на папері, а в реальному житті.

Щоб зрозуміти загальну картину «МикВісті» провели опитування читачів та запропонували відповісти на питання чи користуються люди укриттями і якщо ні, то чому. Також журналісти опитали перехожих на вулицях міста.

Результати опитування показали, що переважна більшість мешканців міста укриттями не користуються. Із 1252 респондентів 84% відповіли, що взагалі не ходять в укриття під час повітряних тривог. Ще 12% зазначили, що користуються ними зрідка, і лише 4% повідомили, що ходять в укриття постійно.

Причини такого вибору різні. Частина містян свідомо вирішила не спускатися в укриття — через втому від постійних повітряних тривог, психологічне виснаження або переконання, що ризики однакові і вдома. Водночас із коментарів читачів випливає: головна проблема — не байдужість, а відсутність реальної можливості скористатися укриттям.

Люди з різних районів міста — Інгульського, Корабельного, Заводського, Центрального, з Варварівки, Лісків, Намиву — повторюють одне й те саме: укриттів або немає поруч, або вони зачинені, або перебувають у стані, який не викликає довіри.

Для багатьох мешканців укриття існують лише у звітах і на мапах на офіційному сайті міськради. У реальному житті під час тривоги люди часто не знають, куди йти.

«В нас є укриття? Чесно?» — дивується одна з читачок.

«Ракетне Урочище — укриттів немає, найближче за кілька кілометрів», — пишуть інші.

Навіть там, де укриття формально позначені на мапі, проблема часто в доступності. Люди розповідають: входи зачинені, ключів немає, охорона не пускає, а вночі — тим паче.

«Укриття в школі за 5–7 хвилин ходи, але чи пустять вночі — ніхто не знає», — пише Ірина.

«Директор школи сказала: укриття лише для учнів. Ні вдень, ні вночі сторонніх не пускають», — зазначає мешканець району 39-ї школи.

Окрема тема — підвали, які офіційно вважаються найпростішими укриттями. У коментарях миколаївці не вважають їх безпечними.

«Підвал — це не укриття. Підвал — це могила», — пише один із читачів.

«Комунікації над головою, відсутня вентиляція, сирість і темрява — я туди дітей не поведу», — додає інша мешканка міста.

Часто підвали або захаращені, або підтоплені, або продані під магазини й кафе ще до повномасштабної війни.

«Найближче бомбосховище у нас на районі продали під магазин», — пише Катерина.

«В нашому будинку підвал є, але там магазини і вони не дозволяють спускатися», — зазначає читачка «МикВісті» Альона.

Навіть модульні бетонні укриття на зупинках не викликають довіри. Люди кажуть: вони брудні, занедбані й часто використовуються не за призначенням.

«Біля того укриття на зупинці неможливо пройти і не знепритомніти — люди зробили з нього туалет», — пише мешканка 6-ї Слобідської.

«Сенс туди йти? Від уламків я і вдома за стінами посидіти можу», — додає інша читачка.

Ще одна причина, яку називають миколаївці, — відстань і час. До найближчих укриттів часто потрібно йти або бігти 10–20 хвилин, у темряві, без світла, з дітьми або літніми родичами.

«Поки вночі в темноті добіжиш — уже відбій», — пише мешканка Корабельного району.

На вулицях міста містяни на камеру журналістам «МикВісті» також зізнаються, що укриттями користуються рідко. Люди кажуть, що проблема не лише в небажанні йти в укриття, а у відсутності доступної та зрозумілої системи укриттів у місті. Наразі більшість містян і далі зустрічають тривоги там, де опинилися — у власних квартирах.

Картина сьогодні: скільки укриттів має місто

За даними Миколаївської міської ради станом на листопад населення міста склало близько 430 тисяч, що практично ідентично кількості до 24 лютого 2022 року.

На таку кількість людей по місту діють 461 укриття, де у разі небезпеки містяни можуть заховатися. Серед цієї кількості укриттів:

• 222 сховища,
• 219 найпростіших укриттів,
• 20 мобільних укриттів.

Як повідомили «МикВісті» у міській раді, за офіційними розрахунками, місто суттєво недоукомплектоване захисними спорудами. Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 23 квітня 2025 року затверджено загальну потребу міста в укриттях — 2174 захисні споруди та споруди подвійного призначення.

У 2024 році на облаштування укриттів у Миколаєві було спрямовано понад 86 мільйонів гривень, що дозволило облаштувати 117 об’єктів загальною місткістю понад 21 тисячу осіб. За 11 місяців 2025 року витрати з міського бюджету становили ще понад 51 мільйон гривень, за які вдалося облаштувати 52 об’єкти на понад 9 тисяч місць.

Начальник управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Миколаївської міської ради Роман Возняк каже, що у міста коштів на укриття замало. За його словами, через обмежені фінансові можливості міського бюджету Миколаїв не може самостійно забезпечити створення й утримання необхідної кількості укриттів.

Тому розрахунки щодо потреби міста були передані до Миколаївської обласної військової адміністрації для включення їх до операційного плану реалізації Стратегії розвитку фонду захисних споруд цивільного захисту до 2034 року, затвердженої Кабінетом Міністрів України у березні. Це має дати можливість отримати державну субвенцію.

Проте, про які суми йде мова, незрозуміло. Як зазначає Роман Возняк, ще немає інформації, на яку суму місто може розраховувати, тому зараз можна тільки мріяти, що фінансування все ж буде.

— Я не працівник фінансового департаменту, я не працівник Кабміну або Миколаївської ОВА, в мене є бажання. Яка буде змога в наступному році покаже наша економіка, чи буде можливість дати цю субвенцію, чи не буде. Але в нас є мрія, щоб це все-таки відбулося, тому що дійсно місто Миколаїв потребує додаткових укриттів. Давайте з вами просто помріємо, — каже Роман Возняк.

За його словами, серед ключових мрій на наступний рік — облаштування укриттів у зоні відпочинку на Намиві. Роман Возняк зазначає, що з початком пляжного сезону на цю територію приходять тисячі людей, однак у разі повітряної тривоги їм фактично нікуди сховатися. Саме тому питання безпеки відпочивальників там потребує першочергового вирішення.

— У нас є місце загального відпочинку берегова лінія Намив. Там дуже потрібні укриття. По-перше, це один із районів міста де найменша кількість укриттів. По-друге, ми розуміємо, що люди в літній період все одно ідуть на пляж. А для того, щоб ми могли забезпечити відкриття пляжів, як мінімум ми маємо забезпечити наявність укриттів для того, щоб люди під час відпочинку могли укритися у разі оголошення повітряної тривоги. Тому скоріш за все — це не бачення, а мрія. Маємо надію, що у міста буде можливість і у держави і в області фінансово забезпечити ці мрії стосовно розширення мережі укриттів, — розповідає керівник управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення міста.

Про фінансові можливості міста для ремонту укриттів, за словами Романа Возняка, також говорити зарано, адже ще не затверджено міський бюджет на наступний рік.

«Білі плями» на мапі безпеки: Ліски, Намив, Північний

Мікрорайон Намив не єдиний, де помітний дефіцит укриттів. Як розповідає начальник управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Миколаївської міської ради Роман Возняк, найбільша потреба в укриттях відчувається ще у мікрорайонах Ліски та Північний.

Ці райони історично зводилися без підвальних приміщень, що унеможливлює облаштування там найпростіших укриттів. Тому міська рада планує в цих мікрорайонах встановлювати мобільні укриття.

Але, як розповідає Роман Возняк місто знову ж таки не має коштів на встановлення мобільних укриттів і очікує рішення уряду щодо співфінансування.

— За програмою Миколаївської міської ради ми очікуємо на рішення уряду для того, щоб розглянути можливість через співфінансування встановлення мобільних укриттів на території мікрорайонів Лісків, Намиву, Північний. Ці мікрорайони були у свій час побудовані без використання певної методики забезпечення мережі найпростіших укриттів, — зазначив Роман Возняк.

Що з укриттями, які існують?

Попри заявлені міською владою 461 укриття, на офіційній мапі досі значиться лише 322 об’єкти. Тож навіть знайти укриття під час тривоги — вже виклик. А дістатися до нього вчасно ще не означає потрапити всередину.

З одного боку, місто поступово вкладає кошти в облаштування та ремонт укриттів. Однак переважна більшість оновлених укриттів розташовані у школах і дитячих садках, а в неробочий час вони часто залишаються зачиненими для мешканців прилеглих будинків. У результаті формально укриття є, але скористатися ними під час нічних або ранкових тривог люди не можуть. Також у багатьох будинках зачинені під’їзди і потрапити у підвальне найпростіше укриття доволі складно.

Тому й досі доступність укриттів залишається однією з ключових проблем Миколаєва. Від 2022 року в місті регулярно проводять перевірки та моніторинги, однак висновки з року в рік не змінюються — ті самі недоліки, ті самі ризики для людей.

У квітні 2024 року правозахисна організація «Центр громадянських свобод» оприлюднила результати всеукраїнського моніторингу укриттів. Дані для Миколаєва виявилися особливо тривожними: волонтери намагалися перевірити 30 укриттів по місту, але їм вдалося зайти лише в 2 — всі інші були просто зачинені.

Уже у 2025 році до вирішення питання підключилася міська влада. Там почали показово виїжджати за адресами, на які скаржились містяни та зривати замки із зачинених укриттів, намагаючись змусити балансоутримувачів тримати їх відчиненими під час повітряних тривог. Втім, чи вирішить це проблему системно — питання поки що залишається відкритим.

Начальник управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Миколаївської міської ради Роман Возняк говорить, що показові зрізання замків все ж мали результати і повторно скарг від містян за цими адресами не було.

—Там, де ми спілкувалися з нашими мешканцями і у спілкуванні ми не досягли результатів, ми були вимушені вже операційно. З цих адрес на щастя мені більше не надходило скарг. Але разом з тим я розумію, що ця проблематика існує. У нас є проблема доступу мешканців до подвір’їв, які зачиняють у нічний час у будинках, де мешканці самостійно встановили хвіртки, замки. Тому я стою на такій позиції, що забезпечення життя і здоров’я один одного – це наш спільний обов’язок, — каже він.

Також актуальною залишається проблема доступу до укриттів для людей з інвалідністю та інших маломобільних груп населення. Про це говорять у представництві Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

У відповіді на запит «МикВісті» в Офісі Омбудсмана повідомили, що станом на грудень у місті провели 35 моніторингових візитів до об’єктів фонду захисних споруд. Під час перевірок фахівці найчастіше фіксували дві системні проблеми: відсутність безбар’єрного доступу до укриттів та нестачу медичних засобів, які мають входити до обов’язкового запасу в захисних спорудах. За підсумками моніторингу підготували звіти з рекомендаціями та передали їх відповідним органам.

Окремою проблемою, на яку постійно звертають увагу містяни, залишається занедбаний стан багатьох укриттів. Люди скаржаться на сирість, сморід, відсутність вентиляції, захаращені приміщення та загалом небезпечні умови, у яких складно перебувати навіть короткий час. Для частини миколаївців такі укриття не сприймаються як реальний захист, а радше як формальність на папері.

Міська влада визнає наявність цих проблем. Укриття в Миколаєві регулярно перевіряють спільно зі представниками управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту. Лише протягом 2025 року фахівці взяли участь у 627 перевірках захисних споруд.

Втім результати цих перевірок далекі від задовільних. За результатами виїздів повідомили, що лише 25 перевірених сховищ у повністю належному стані. Ще 34 укриття мають незначні недоліки, які можна усунути без проведення капітальних робіт.

Найгірша ситуація — зі 163 сховищами, які визнали неготовими до використання. Серед основних причин — несправні вентиляційні системи, підтоплення приміщень або аварійний стан конструкцій, що становить пряму загрозу для людей. Водночас інформацію про стан решти перевірених укриттів у міському управлінні з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту так і не оприлюднили, можливо вони і були зачиненими.

Безпека містян — це їх відповідальність?

Начальник управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Миколаївської міської ради Роман Возняк, коментуючи опитування «МикВісті», зазначає, що містяни не ходять в укриття не тому, що їх недостатньо, а тому що просто нехтують безпекою.

— Передусім це на жаль наша звичка і наше відношення до ризиків. На жаль це наше нехтування своєю безпекою. Ми трошки звикли до того, що відбувається. На жаль у нас психіка теж постраждала і виключились нейронні зв'язки між ризиком та відчуттям цього ризику. Але це, мабуть, наша спільна проблематика і наша і ваша, як засобів масової інформації, ми разом повинні працювати над тим, щоб повідомляти людям, що є можливість укритися, що безпека передусім залежить від дій самих людей, вони мають знати де укриття і мають не нехтувати сигналами повітряної тривоги і в разі оголошення йти в укриття і дасть більше шансів зберегти життя. Це наша спільна мета поки йде війна, — говорить він.

Загалом ситуація з укриттями у Миколаєві залишається суперечливою. З одного боку, місто поступово вкладає мільйони в їх облаштування та ремонт укриттів. Але з іншого боку, навіть там, де укриття доступні, частина миколаївців свідомо ними не користується. Втома від війни, недовіра до стану захисних споруд, відстань до них або переконання, що безпечніше залишатися вдома, змушують людей ігнорувати тривоги та шукати укриття у власних квартирах — у коридорах чи ванних кімнатах.

У підсумку проблема безпеки в місті лежить одразу у двох площинах: системній — коли укриттів усе ще бракує або вони недоступні, і людській — коли навіть наявні можливості не завжди використовуються. Поки ці два фактори не будуть враховані одночасно, система укриттів у Миколаєві й надалі залишатиметься радше формальною, ніж реальною гарантією захисту для містян.