Сергій Кантор: Санація бюджетних програм — інструмент фінансової стійкості міста

Депутат Миколаївської міської ради Сергій Кантор підготував власний розбір міської програми підтримки спорту, яку пропонують міськраді на затвердження. Далі публікуємо текст аналізу:

Чому я вирішив написати цей текст?

Усе – в «стовбчик» і послідовно…

По-перше, «наглядачі за регламентом» у міській раді на шостому році свого існування раптом вирішили пильно стежити за регламентом моїх виступів, обіцяючи відключати мікрофон у разі його порушення («Відключіть перший мікрофон!!!» – десь я це вже чув?).

За 3–5 хвилин складно викласти все, що я думаю про роботу міської ради.

По-друге, проєкт міської Програми «Фізична культура і спорт на 2026-2028 роки» для мене – це дзеркало того, як у нас готують і ухвалюють стратегічно важливі для розвитку міста документи.

Складається враження, що ми так і залишилися у 2020 році, нічому не навчившись, навіть у «недолугих папередників».

Усе, що ми робимо у міській раді в частині короткотермінового і середньотермінового планування – фікція. Ми ухвалюємо «порожні» програми тільки тому, що без них неможливо зареєструвати бюджет у Держказначействі й отримати бюджетне фінансування («Бабки наше всьо!»).

Інша Україна семимильними кроками рухається в майбутнє, а ми залишимося з такою «працею» - у занедбаному, депресивному місті, з якого талановита молодь мріє виїхати: до Києва, Одеси, Львова і навіть Харкова.

Те, що ми робимо – це шлях у нікуди!

Депутатам Миколаївської міської ради (далі – ММР) пропонується затвердити міську програму «Фізична культура і спорт» на 2026–2028 роки (далі – Програма).

І що тут нового, скажете ви? Скільки вже було подібних програм? Скільки разів депутати голосували за них, навіть не підіймаючи галасу?

Проте Програма, розроблена Управлінням у справах фізичної культури і спорту ММР (далі – Управління), є віддзеркаленням того, що відбувається в Миколаївській міській раді протягом останніх років, зокрема в галузі фізичної культури і спорту.

У проєкті Програми наявні і нехтування нормами законодавства, і невідповідність фінансовим можливостям бюджету, і бездумне копіювання попередньої Програми, і суто формальний підхід до її розроблення, і відсутність здорового глузду, і спотворення окремих фактів, і елементарні помилки…

Перш ніж розглянути проєкт Програми «по суті», згадаємо «матчасть».

Сподіваюсь, депутати знають про існування в Україні Програмно-цільового методу (ПЦМ), який з 2015 року є обов'язковим для всіх місцевих бюджетів.

ПЦМ – це система управління бюджетом, у якій кошти виділяються не за «статтями витрат», а для досягнення конкретних результатів. Кожна бюджетна витрата має бути пов’язана з чіткою метою, завдання та вимірюваним результатом.

Чинне законодавство визначає певну послідовність бюджетного процесу: затвердження Стратегії розвитку, ухвалення Програми соціально-економічного розвитку (ПСЕР), прийняття цільових галузевих програм (до яких належить і ця Програма), подання бюджетних запитів головними розпорядниками бюджетних коштів, розроблення і затвердження бюджету та бюджетних програм, виконання бюджету, а також підготовку звітів про виконання бюджету і результативних показників.

Як зазначено вище, розробленню Програми має передувати ухвалення Стратегії розвитку та ПСЕР. Саме ці документи визначають стратегічні цілі розвитку територіальної громади.

Стратегія розвитку Миколаївської міської територіальної громади на період до 2027 року (далі – Стратегія) та План заходів з її реалізації (далі – План) були затверджені рішенням ММР від 25.04.2024, №31/12.

На жаль, ані в Стратегії, ані в Плані не визначено мету розвитку фізичної культури і спорту у місті Миколаєві. Натомість передбачені такі заходи:

• створення безпечних місць для відпочинку, активних ігор та занять спортом в житлових масивах (заміна застарілих дитячих та спортивних майданчиків на більш безпечні функціональні, облаштування скейтпарків тощо) (п. 2.2.2.2 Плану);
• розвиток та розширення мережі фізкультурно-спортивних закладів на 2024-2027 роки (п. 2.3.3.1 Плану);
• розвиток фізичної культури і спорту серед різних верств населення (проведення спортивно-масових заходів) (п. 2.3.3.2 Плану);
• забезпечення функціонування комунальних спортивних шкіл міста Миколаєва для підготовки спортивного резерву та підвищення рівня фізичної підготовленості (п. 2.3.3.3 Плану);
• забезпечення розвитку фізкультурно-оздоровчої, реабілітації та спортивної діяльності серед людей з особливими потребами (п. 2.3.3.4 Плану).

Чинна Програма економічного і соціального розвитку м. Миколаєва на 2024-2026 роки (ПСЕР) була затверджена 23.12.2023 рішенням ММР №27/9.

Метою розвитку фізичної культури і спорту в ПСЕР визначено: «розвиток дитячо-юнацького спорту, фізичного виховання і фізкультурно-оздоровчої роботи у навчально-виховній сфері, забезпечення функціонування та удосконалення мережі закладів фізичної культури і спорту, популяризація здорового способу життя, реалізація дитячої й молодіжної політики у сфері фізичної культури і спорту.»

Досягнення визначеної мети має відбуватись завдяки виконанню таких заходів:

1. Проведення міських галузевих спартакіад, спортивних фестивалів та інших фізкультурно-оздоровчих та масових спортивних змагань серед підприємств, установ та організацій.

2. Організація та проведення регіональних змагань з видів спорту серед людей з особливими потребами (чемпіонати та кубки міста).

3. Проведення змагань з допризовної підготовки, військово-прикладних видів спорту серед учнівської та студентської молоді.

4. Проведення капітальних ремонтів закладів фізичної культури і спорту комунальної власності міста.

5. Проведення спортивно-масових заходів з олімпійських та неолімпійських видів спорту згідно з календарем спортивно-масових заходів на рік.

6. Надання стипендії міського голови та міської ради кращим спортсменам міста.

7. Здійснення одноразової грошової винагороди видатним спортсменам комунальних спортивних шкіл міста Миколаєва за високі призові місця на змаганнях всеукраїнського та міжнародного рівня.

8. Здійснення одноразового преміювання тренерів – викладачів комунальних спортивних шкіл м. Миколаєва з метою залучення молодих тренерів до роботи з дітьми та молоддю на підставі протоколу засідання робочої групи та розпорядження міського голови.

9. Здійснення одноразової грошової винагороди спортсменам – чемпіонам, призерам літніх і зимових Олімпійських, Паралімпійських, Дефлімпійських, Європейських Ігор та Всесвітніх Ігор з неолімпійських видів спорту.

10. Забезпечення придбання інноваційного спортивного інвентарю, обладнання та транспортних засобів для комунальних дитячо-юнацьких спортивних шкіл міста Миколаєва, школи вищої спортивної майстерності м. Миколаєва, баз комунальних спортивних споруд м. Миколаєва.

Зміст заходів 1–4 та 10 певною мірою перегукується зі змістом Стратегії. Водночас словосполучення «дитячий і юнацький» спорт» у будь-якому контексті згадується лише у заходах 8 (преміювання дитячих тренерів) і 10 (придбання інноваційного інвентарю для дитячо-юнацьких спортивних шкіл), що ставить під сумнів відповідність заходів визначеній меті ПСЕР.

При цьому заходи 3, 4 і 10 ПСЕР у 2024 році виконані не були.

Існують також підстави сумніватися в достовірності інформації щодо виконання у 2024 році заходів 5, 7 та 8 ПСЕР.

Не зрозуміло, з яких причин до ПСЕР були включені заходи 6–9. Грошове заохочення у сфері спорту, Безумовно, можливе, однак в аматорському спорті воно не повинно бути ключовим елементом, тим більше – включеним до переліку заходів ПСЕР.

Що ж не так у запропонованому проєкті Програми?

1. Невдале формулювання мети Програми

У проєкті зазначено, що «метою Програми є реалізація перспективних та першочергових заходів, спрямованих на розвиток сфери фізичної культури і спорту».

Але як це можливо?

Реалізація заходів – це шлях до досягнення мети, а не сама мета.

«Розвиток сфери фізичної культури і спорту» може бути метою Стратегії, навіть ПСЕР, але не цільової галузевої програми.

Без чітко сформульованої мети всі заходи Програми втрачають сенс. Саме мета визначає їхню пріоритетність та обсяги їх фінансування.

2. Повторення заходів попередньої Програми без оцінки їх ефективності

Більшість заходів у проєкті Програми просто перенесені з Програми 2022-2025.

Зрозуміло, що багато наявних завдань не вирішуються у середньостроковому, тим більше – у короткостроковому періоді. Зазвичай це пов’язано з браком бюджетних коштів.

Проте серед проблемних питань Програми 2022–2025 були:

• непрозорість системи зарахування у спортивні секції;
• відсутність системи планування та комплектації груп;
• відсутність чіткої системи переходу спортсменів на наступний рівень підготовки;
• не забезпеченість організаційно-методичної роботи у сфері фізичної культури і спорту.

Незрозуміло, чому ці суто організаційні завдання не були вирішені у попередньому періоді та знову переносяться до нової Програми?

Окремо варто згадати завдання зі створення умов для соціальної адаптації та реабілітації осіб з інвалідністю. Воно не вимагало значних коштів, але надзвичайно актуальне – і воно знову дублюється без аналізу результатів.

Так само без змін перенесено завдання щодо підвищення ефективності використання спортивної інфраструктури комунальних установ. Це завдання потребує окремого плану реалізації, а не механічного перенесення до нової Програми.

3. Фінансування: цифри, які не сходяться

У проєкті Програми передбачено фінансування заходів у розмірі приблизно 320 млн грн на рік.

Водночас Прогноз бюджету у 2026 році передбачає фінансування галузі «Фізична культура і спорт» у сумі трохи більшій за 196 млн грн – тобто 60% від запропонованого.

Тож виникає закономірне питання: навіщо ухвалювати Програми, яка не буде виконана?

Відповідь проста: коли. Програма містить надмірну кількість заходів, дуже легко маніпулювати їх фінансуванням, вирішуючи в «ручному режимі», що отримує кошти, а що «чекає кращих часів»…

За такого підходу знайти відповідального за невиконання Програми неможливо. Крайніми , як завжди, можуть виявитися хіба що депутати, які все розуміючи, все одно її затвердили.

Отакий у нас ПЦМ!

4. Заохочення: великі гроші без правил

У розділі «Інші заходи» додатку 1 передбачено одноразові грошові винагороди для:

• видатних спортсменів;
• спортсменів і тренерів ігрових видів спорту;
• тренерів-викладачів;
• чемпіонів і призерів Олімпійських, Паралімпійських, Дефлімпійських, Європейських ігор та Всесвітніх ігор в неолімпійських видах спорту
• а також стипендії міського голови та міської ради кращим спортсменам та кращим тренерам.

Усе перераховане – начебто добре. Але є «але»:

• усі ці рішення ухвалюються лише на підставі засідання робочої групи та розпорядження міського голови.
• жодних Положень чи критеріїв, які б формалізували порядок надання заохочень, на сайті ММР знайти не вдалося.
• незрозуміло, чому в окрему групу для заохочення виділено ігрові види спорту. Чим вони більш пріоритетні для громади, ніж інші?

Лише на 2026 рік на ці заохочення 14 660 тис. грн (понад 350 тис. дол. США!).

При цьому важливо пам’ятати:

Жоден спортсмен – тим більше спортсмен-аматор – не виходить на старт, щоб заробити гроші. Його мета – перемога!

Чи не доцільніше було б спрямувати хоча б частину цих коштів на придбання сучасного інвентарю? Без нього не буде результатів ні на Чемпіонатах України, ні на міжнародних змаганнях. Нагадаю: у 2024 році на інноваційний інвентар не витрачено жодної гривні.

Преміювання тренерів: цифри, які ставлять питання

У проєкті Програми закладено преміювання 110 тренерів. Водночас у додатку 2 зазначено, що у 2026 році комунальних спортивних школах буде працювати 171 тренер-викладач.

Питання: тобто майже кожен другий тренер отримує заохочення?

Такий «щирий жест» знецінює саму ідею заохочення. Якщо у тренерів низькі зарплати (а це факт), слід шукати системні механізми їх підвищення.

5. Основна ціль будь-якої спортивної програми — і її відсутність у проєкті Програми

Однією з ключових цілей будь-якої програми з розвитку фізичної культури і спорту має бути збільшення кількості містян, які регулярно займаються спортом.

Але як цього досягти?

Досягнення цієї мети можливе завдяки розвитку доступної спортивної інфраструктури, підтримки масових спортивних ініціатив, а головне, популяризації спортивного руху.

Тому логічним виглядає включення до проєкту Програми заходів зі «сприяння поширенню соціальної реклами масового спорту».

Але – і тут головне – на рекламу не виділено жодної гривні.

«Безкоштовні» анонси на телеканалі «Март» (який майже ніхто не дивиться) та поодинокі пости на сайті міської ради не вирішать проблему. До того ж Управління спорту не має навіть власного сайту.

Сучасна реклама коштує не дешево, але без неї збільшення кількості людей, які займаються спортом, просто неможливо.

Ще один нюанс: не треба відгороджувати спортивні об’єкти глухими високими парканами. Багато дітей приходять у секцій саме тому, що проходячи повз, бачать тренування своїх однолітків або професійних спортсменів.

6. Розбіжності у статистиці — питання до достовірності

Дивує, що показники за 2024 рік у звіті про виконання ПСЕР 2022-2025 та у проєкті Програми не збігаються.

Інформація про виконання ПСЕР на 2024 рік	Інформація за 2024 рік у проєкті Програми
Проведено 123 заходи з різних видів спорту	Проведено 146 заходів з різних видів спорту
Виплачено одноразову грошову винагороду 163 спортсменам на суму 940 тис. грн.	Отримали одноразову грошову винагороду 163 спортсменам на суму 1 млн 639 тис.грн.
Отримали одноразові премії 94 тренери на суму 810 тис.грн.	Отримали одноразові премії 95 тренери на суму 971,5 тис.грн.

Такі відмінності ставлять під сумнів достовірність обох джерел. А без достовірної статистики неможливо планувати розвиток галузі.

7. Розбіжності між текстом Програми та додатком

У розділі «Перелік завдань і заходів» – один набір пунктів. У додатку 1 – зовсім інший. Це виглядає особливо дивно, зважаючи на те, що в Україні діє Типова програмна класифікація видатків та кредитування місцевого бюджету, у тому числі і для галузі «Фізична культура і спорт». Використання різних класифікаційних підходів робить подальший аналіз виконання Програми надзвичайно складним.

8. Граматичні, стилістичні та логічні помилки — і їх багато

У тексті проєкту Програми – численні недбалі повтори, невдале формулювання думок, змішані конструкції, кальки, граматичні помилки.

Наводжу лише частину з них (далі можна продовжити, якщо потрібно).

У розділі «Аналіз виконання міської програми «Фізична культура і спорт» на 2022-2025 роки»:

«Незважаючи на Попри складну соціально-економічну, політичну та епідемічну ситуацію, розвитку спорту в місті Миколаєві постійно приділяється значна увага».

У розділі «Підготовлено кандидатів у майстри спорту, майстрів спорту України, виконано нормативи першого спортивного розряду»:

«Виконання нормативів 1 першого спортивного розряду, КМСУ, МСУ в ДЮСШ та СДЮСШОР».

У розділі «Визначення проблеми, на розв’язання якої спрямована Програма»:

«На поточний момент є низка обмежень та стимулювальних факторів ряд низка обмежувачів та стримуючих факторів обмежень та стимулювальних факторів, на подолання яких спрямована Програма:

- незбалансованість наступності формування груп за рівнями підготовки за видами спорту у відповідності відповідно до навчальних програм за видами спорту; відсутність за окремими видами спорту груп спеціальної та вищої спортивної майстерності (рис. 3)».

У розділі «Перелік завдань і заходів Програми та результативні показники»:

«Комплекс завдань Програма Програми направлені спрямований на створення умов для наступних дій:

- сприяння відкриттю при дитячо-юнацьких спортивних школах параолімпійських паралімпійських видів спорту разом зі створенням умов по доступності до них;

- сприяння розвитку фізкультурно-оздоровчого фізкультурно-оздоровчої роботи серед дітей з особливими потребами, їх психологічної та соціальної адаптації у суспільстві шляхом проведення фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів;

- здійснення поступового оновлення спортивних матеріально-технічних баз закладів фізичної культури і спорту, проведення заходів по залученню щодо залучення інвестицій у спортивну інфраструктуру».

У розділі «Фінансове забезпечення виконання Програми»:

«Фінансове забезпечення Програми здійснюється за рахунок державного та міського бюджетів, коштів інвесторів, приватних підприємців, підприємств, інших коштів, не заборонених законодавством».

Є питання й до стилю викладення Програми, але то таке…

P.S. Навіть поверхневий аналіз однієї з найпростіших міських програм показує, наскільки глибокі системні проблеми приховані у процесах планування й управління.
І це — лише верхівка айсберга. Можна тільки уявити, що відбувається у більш комплексних, критично важливих для міста програмах.

Тож виникає закономірне питання: навіщо місту утримувати таку розгалужену структуру виконавчих органів, якщо результат їхньої роботи виглядає саме так?
Хотілося б окремо побачити, у що громаді обходяться подібні «продукти кропіткої роботи» наших розпорядників бюджетних коштів.

Але це — вже тема для іншої розмови.

Сергій Кантор, депутат Миколаївської міської ради