Небезпека під землею: чому Миколаївщина потребує більше знань про міни

Мінна небезпека — одна з головних загроз для цивільного населення на деокупованих територіях України. У Миколаївській області щодня тривають обстеження, розмінування, навчання та інформування населення. Однак попри активну роботу фахівців, рівень ризику залишається високим, а інформації людям — усе ще недостатньо.

За результатами загальнонаціонального дослідження, 42% українців вважають, що отримують недостатньо інформації про мінну небезпеку, при цьому найбільший дефіцит інформації відчувають жителі сільської місцевості та мешканці західних регіонів. Водночас 25% респондентів вважають ризик поранення від вибухонебезпечних предметів високим; на Півдні цей показник зростає до 30%. Попри це, загроза від мін посідає лише 11-е місце серед проблем, які найбільше хвилюють українців.

У цьому інтерв’ю «МикВісті» поспілкувалися з Тетяною Вельшиною — провідною експерткою у сфері гуманітарного розмінування та спеціалісткою Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні. Вона має понад 10 років досвіду у сфері протимінної освіти, працювала з міжнародними організаціями, брала участь у створенні стратегій безпеки, очолює команди з інформування громад.

Тетяна розповіла, які громади Миколаївщини постраждали найбільше, які типи мін знаходять на полях та з якими труднощами стикаються розмінувальні групи. Також дізналися про реакцію місцевих громад на процеси нетехнічного обстеження і про те, чому розмінування — це не лише робота вибухотехніків, а й питання довіри та співпраці з людьми.

Розмову скорочено і відредаговано для зрозумілості.

Які регіони в Україні залишаються найбільш ураженими і чому?

Найбільш ураженими залишаються регіони, що зазнали окупації або де тривають бойові дії. Серед них — Миколаївська, Херсонська, Сумська, Запорізька, Київська та Чернігівська області. Усі ці території залишаються потенційно небезпечними.

Яка нині ситуація з мінною небезпекою в Миколаївській області? Які райони постраждали найбільше?

У Миколаївській області близько 25% території потенційно забруднені мінами або вибухонебезпечними предметами. Найбільше постраждали громади, які перебували в окупації або де відбувалися бойові дії — зокрема Шевченківська, Галицинівська, Первомайська та Горохівська.

Які саме типи мін чи снарядів найчастіше зустрічаються на території області?

На території Миколаївської області виявляють майже всі типи сучасних мін і боєприпасів. Це протипіхотні, протитранспортні міни, міни третього покоління з сейсмічними датчиками, дистанційного мінування, а також касетні боєприпаси. Область забруднена найсучаснішими зразками мінної зброї.

Наскільки активно в Миколаївській області працюють розмінувальні групи? 

У Миколаївській області гуманітарне розмінування ведеться активно. До процесу залучені Державна служба з надзвичайних ситуацій (ДСНС), Державна служба транспорту, національні та міжнародні оператори, а також Програма розвитку ООН (ПРООН).

ПРООН проводить нетехнічне обстеження територій для виявлення або виключення ділянок зі списку потенційно забруднених. Уже перевірено понад 130 зруйнованих будівель та понад 70 ділянок сільгосппризначення — понад 4 мільйони квадратних метрів.. Працюють три команди з обстеження та дві команди, які інформують населення про мінні ризики — зокрема в освітніх закладах та громадах.

Окрім цього, ПРООН забезпечує ДСНС сучасним обладнанням і підтримує Центр протимінної діяльності. Акцент робиться на довгостроковому характері розмінування, що вимагає часу, коштів і людських ресурсів.

Які труднощі найчастіше виникають під час розмінування саме на території Миколаївщини — природні, технічні чи логістичні?

Найбільша складність розмінування на Миколаївщині — це виконання робіт в умовах війни та активних бойових дій. Ключові виклики — безпека фахівців, високий рівень забруднення територій та природні умови.

Зокрема, минулого літа в області фіксувалася аномальна спека — понад 40°C, через що доводилося призупиняти роботу розмінувальних команд, адже за таких температур деякі процедури стають небезпечними для здоров’я.

Також ускладнюють процес мінералізовані ґрунти, які створюють фоновий шум для металодетекторів, і висока щільність забруднення — на полях одночасно трапляються протипіхотні, протитранспортні міни та боєприпаси.

Ще один виклик — невидимість загроз: більшість небезпек прихована під землею. Для ефективної роботи команди використовують інноваційні методи, зокрема дрони для обстежень, які підтримує та фінансує ПРООН. Утім, основними бар’єрами залишаються масштаби, ризики та складність ідентифікації загроз.

Як організовано інформування місцевих мешканців, зокрема дітей, про мінну небезпеку?

Інформування місцевих мешканців, зокрема дітей, про мінну небезпеку організовується через військово-цивільні адміністрації, відповідні департаменти, а також районні та місцеві громади. На місцях команди або координатори з інформування співпрацюють із представниками громад, визначають пріоритетні локації для проведення інформаційних сесій.

Основними критеріями для визначення таких місць є:

• випадки мінних інцидентів, що вже сталися (показник ризикованої поведінки населення);

• повідомлення про знахідки вибухонебезпечних предметів (навіть без постраждалих).

Ці сигнали допомагають фокусувати роботу на найбільш вразливих громадах та запобігати новим трагедіям через інформування.

Миколаївська область в топ-3 за кількістю підривів на мінах

Миколаївська область входить до трійки лідерів в Україні за кількістю мінних інцидентів. Станом на сьогодні офіційно зареєстровано 102 випадки, коли люди постраждали від мін або вибухонебезпечних предметів, але реальна кількість інцидентів, імовірно, значно більша через неповну реєстрацію.

Ця ситуація свідчить про високий рівень небезпеки та потребу в посиленій інформаційній роботі з населенням. Нещодавнє національне дослідження, яке ПРООН провела разом із BBC Media Action та Humanity and Inclusion, показало, що лише 42% українців вважають, що отримують недостатньо інформації про мінну небезпеку — це вказує на необхідність нових підходів до комунікації.

Чи змінилося ставлення людей до правил безпеки після інформаційних кампаній?

Так, після інформаційних кампаній спостерігається позитивна динаміка у ставленні людей до правил мінної безпеки. Це підтверджують пре- і пост-тести, які проводять під час кожної інформаційної сесії. Вони показують, що спочатку багато людей не розуміють, як поводитися безпечно, або мають хибні уявлення — наприклад, вважають, що самостійне маркування вибухонебезʼечного предмета є безпечною дією, хоча це не так.

За результатами досліджень, 30% населення Півдня України (зокрема Херсонської та Миколаївської областей) усвідомлюють, що перебувають у зоні підвищеного ризику. Це підкреслює важливість продовження інформування та корекції небезпечних уявлень.

У чому основна різниця у сприйнятті проблеми мінної безпеки між Півднем і Північчю України?

Основна проблема у сприйнятті мінної небезпеки полягає не в регіональних відмінностях, а в поведінкових патернах людей, незалежно від того, де вони живуть. Найнебезпечніше — це рутинізація загрози, коли люди звикають до присутності мін та вибухонебезпечних предметів і починають сприймати їх як щось буденне.

Люди часто помилково вважають, що якщо вибух не стався раніше, то й зараз нічого не трапиться. Насправді будь-яка взаємодія чи навіть перебування поруч із такими предметами — це вже загроза. Вибухонебезпечні залишки не мають строку давності, і навіть старі боєприпаси можуть спрацювати.

Ще одна проблема — спроби самостійно знешкодити боєприпаси або зволікання з викликом ДСНС, що часто призводить до смертельних або тяжких наслідків. Єдино правильне рішення — негайно телефонувати на 101 і не чіпати предмет. Ніякого «героїзму» не потрібно — це небезпечно й може коштувати життя.

Чи є різниця в рівні обізнаності населення щодо мінної небезпеки в Миколаївській області порівняно, наприклад, з Чернігівською чи Харківською?

Рівень обізнаності населення щодо мінної небезпеки залишається недостатнім як у Миколаївській області, так і загалом по Україні. За національними даними, 42% людей вважають, що не мають достатньо знань, і навіть серед тих, хто вже отримував інформацію, її виявляється замало.

Основна причина — інформування не є одноразовим заходом. Це має бути безперервний, адаптований під різні аудиторії процес, із використанням інтерактивних, сучасних методів, орієнтованих на конкретні групи — дітей, вчителів, фермерів тощо.

Хоч у Миколаївській області активно проводять сесії з інформування, велика кількість мінних інцидентів свідчить, що поточні зусилля ще не дають очікуваного ефекту. Інформування має не просто передавати знання, а змінювати поведінку людей, що й є головною метою. Реальний результат — це зниження кількості інцидентів, а не кількість проведених заходів.

Чи можете навести приклад, коли навчання реально врятувало життя або запобігло трагедії?

Інформування про мінну небезпеку вже врятувало життя у реальних ситуаціях. Один приклад — під час розбору завалів після обстрілу, робітники, які пройшли інструктаж, виявили гранату, одразу зупинили роботи, викликали ДСНС і уникнули трагедії. Це стало можливим завдяки попередньому нетехнічному обстеженню та проходженню сесій з інформування.

Інший випадок — чоловік, який пройшов навчання, побачив, що діти граються у дворі з детонатором. Він миттєво зреагував: зупинив дітей і викликав рятувальників, тим самим, ймовірно, врятував кілька життів.

Ці історії підтверджують: інформування працює, коли воно доходить до людей і впливає на їхню поведінку.

Як громади реагують на нетехнічне обстеження — чи є спротив, нерозуміння, чи навпаки — підтримка?

Громади Миколаївщини завжди підтримують процеси нетехнічного обстеження (НТО) — жодного спротиву чи непорозуміння не було. Усі роботи погоджуються з Центром протимінної діяльності та військово-цивільною адміністрацією, громади завчасно поінформовані.

Мешканці добре розуміють, що НТО — це первинний і критично важливий етап гуманітарного розмінування, без якого не можна почати жодних дій. Команди залучають представників громад, власників ділянок і свідків, проводять аналіз, використовують дрони, збирають докази та формують звіт, який вноситься до національної бази. Лише після цього підключається оператор для безпосереднього розмінування.

Підтримка з боку громад є повною і усвідомленою, адже йдеться про їхню безпеку та повернення до мирного життя.

Які основні виклики стоять сьогодні перед ПРООН у сфері протимінної освіти — особливо в контексті гуманітарного розмінування?

Основні виклики для ПРООН у сфері протимінної освіти та гуманітарного розмінування — це:

• масштаб забруднення територій вибухонебезпечними предметами;

• нестача ресурсів — як фінансових, так і людських;

• необхідність підготовки фахівців і розширення команд;

• забезпечення безпеки персоналу, що неможливо без припинення бойових дій.

Розмінування — надзвичайно дорогий процес. Якщо установка міни коштує 3–10 доларів, то її виявлення й знешкодження — від 100 до 1000 доларів. Тому забезпечення належного фінансування залишається критично важливим для продовження ефективної протимінної роботи.

Читайте також:

• Море під забороною. Де безпечно відпочити влітку на Миколаївщині?
• Перш ніж ступити на землю: Як розміновувачі готують Миколаївщину до повернення людей
• Міфи про мінну безпеку: що правда, а що небезпечна ілюзія
• «Як діяти, якщо ви знайшли міну: інструкція від рятувальників».
• «Які бувають типи мін і як їх розрізняти? Розповідаємо».

Даріна Мельничук, МикВісті